Важко простежити, коли саме зародилася традиція прикрашати себе пахучими травами, квітами та гілками рослин, якими так багата земна флора. В епоху античності як прикрасу та нагороду під час церемоній використовували лавровий вінок. Цей атрибут вважався символом перемоги та слави.
Читайте також:
Лавровий вінок у Стародавній Греції
В історії збереглося чимало згадок про те, що жителі давньогрецьких полісів покладали на себе листя лавра, святкуючи настання довгоочікуваного миру.
Час, коли лавровий вінок почали вважати певним символом, віддалений від нас на тисячоліття. Найбільшого значення йому, мабуть, надавали саме давні греки.
Мінойська цивілізація та стародавній культ Феба-Аполлона
Бог Аполлон належить у давньогрецькій міфології до числа найдавніших мешканців Олімпу. Його культ виник значно раніше, ніж шанування могутнього Зевса. Аполлону поклонялися жителі острова Крит ще в ті часи, коли було зведено легендарний лабіринт. Учасники церемоній, присвячених сяйливому Фебу, не лише прикрашали себе вінками, а й жували лаврове листя, щоб увійти в стан трансу.
Аналогічним чином лаврове листя використовувалося в культі іншого давньогрецького бога — Діоніса. Його супутниці менади впадали в шалений стан, беручи участь в оргіях. Існує також інша версія, згідно з якою менади були служительками давньої богині Дафойни, яку вшановували в Темпейській долині ще до того, як її завоювали елліни. Ім’я богині виразно відсилає до лаврового дерева, адже Daphne — це не що інше, як лавр.
Відомі підтвердження давнини культу:
- на острові Делос елліни здавна поклонялися священному лавру;
- фіванці йшли у святковій ході з лавровими вінками, відзначаючи свято Дафнефорії;
- у гомерівському гімні розповідається про пророцтва, що лунають просто з самого дерева.
Лавровий вінок для переможця Піфійських ігор
Велика перемога Аполлона над драконом Піфоном, улюбленцем богині Гери, сприяла тому, що вінок з лаврового листя набув широкого поширення. Його почали використовувати пророчиці культу Аполлона — піфії.
На згадку про свою блискучу перемогу бог заснував ігри на свою честь — Піфійські. У давніх греків вони користувалися популярністю, не меншою, ніж нині відомі Олімпійські ігри. Лавровим вінком переможця Піфійських ігор у Дельфах вінчали тих атлетів, які здобували першість у фіналі всегрецьких змагань.
Аполлон та Дафна
Лавровий вінок перетворюється на символ кохання та невтішної скорботи невдовзі після перемоги Аполлона над Піфоном. За допомогою лаврового листя він очищує себе від прокляття пролитої ворожої крові, проводячи спеціальний ритуал.
Після цього, упиваючись власною могутністю, сяйливий Феб осипає насмішками бога кохання Ерота, озброєного маленьким золотим луком. Помста ображеного Ерота була жахливою. Він уражає парою стріл свого кривдника та німфу Дафну — доньку богині землі Геї та річкового бога Пенея.
Аполлон страждає від нерозділеного почуття, переслідуючи німфу, яка тікає від нього. Вона благає про порятунок свого батька. Пеней перетворює доньку на лавровий кущ. Стражденний Аполлон безутішно обіймає лавр («дафну»). Лавровий вінок на голові бога слугує свідченням його кохання до прекрасної німфи та скорботи, що не знаходить утіхи.
Загибель Дафни дорого обійшлася Аполлону. Адже йому довелося остерігатися ненависті її могутньої матері — Геї, яка звернулася по допомогу до Зевса.
Аполлон та Дафна у «Метаморфозах» Публія Овідія Назона
Лавровий вінок набуває згаданого значення завдяки великому римському поету Овідію. Детально переказаний ним еллінський міф завершується патетичною сценою, коли швидконога Дафна, розуміючи, що їй не вистачить сил утекти від могутнього бога, благає про допомогу свого батька.
Цитата:
Промовляє: «Батьку, допоможи! Якщо у потоків є сила,
Зміни мій лик, благаю, знищ мій згубний образ!»
Лише завершила молитву — як тіло її скам’яніло,
Ніжні дівочі груди вкриваються тонкою корою,
Волосся — в зелене листя обертається, руки — в гілки;
Жвава колись нога стає повільним корінням,
Обличчя ховає листва — лиш краса її не зникає.
Феб і таку її любить: доторкається до стовбура рукою —
Відчуває, що серце ще б’ється під свіжою корою.
Гілки, немов тіло, обіймає, ніжно цілує дерево,
Та й дерево тікає від поцілунків його.
І каже бог: «Якщо не можеш бути моєю дружиною —
Стань моїм деревом…»
Лаврові вінки для лауреатів античності
Аполлона вважали покровителем мистецтв, його супроводжували музи. Тому лавровими вінками почали вінчати не лише переможців, а й визнаних майстрів мистецтва.
- поетів та скульпторів;
- художників та архітекторів;
- співаків та громадян, які проводили театральні свята.
Їх вважали улюбленцями Аполлона. Відтоді закріпилося поняття «лауреат» — увінчаний лаврами.
Лавровий вінок: значення в епоху еллінізму та в Стародавньому Римі
Завоювання Олександра Македонського відкривають нову епоху в історії людства — елліністичну. Популярності набуває культ богині перемоги Ніки, яка увінчує лавровими вінками переможців. Як і раніше, ними нагороджують лауреатів, що досягли успіхів у сфері мистецтва.
Стародавній Рим, якому часто доводилося стикатися з грецькими колоніями в Італії, перейняв у них культ Аполлона. Проте мистецтва не набули особливого поширення серед суворих воїнів — принаймні до настання нової ери.
Втім, традиція вручення вінків із гілок лавра у римлян була давньою. Цей знак високого відзначення (corona muralis) вручався воїнам, які першими піднялися на мури ворожого міста.
Сама назва дерева — лавр благородний — стала своєрідним відображенням тривалої боротьби римлян із кельтами (галлами). У ній поєдналися латинське слово nobilis (благородство) та кельтське lauer (зелений).
У Стародавньому Римі гілками лавра було прийнято вінчати непорочних весталок. Це цікава паралель до міфу про Аполлона і Дафну.
Вінок Цезаря перетворюється на атрибут імператорської влади
Із часів Гая Юлія Цезаря з’являється нове трактування значення лаврового вінка. Він перетворюється на символ могутньої імператорської влади. Завдяки своїм перемогам Цезар здобув право на постійне носіння лаврового вінка, що згодом стало традицією.
Ставлення Цезаря до цього символу необмеженої влади Гай Светоній Транквілл визнає далеко не байдужим. Якось він висловив невдоволення тим, що до в’язниці кинули людину, яка прикрасила лавровим вінком статую Цезаря. Водночас Светоній пояснює причини появи лаврового вінка на голові Цезаря цілком прозаїчно.
Цитата:
«Його лисина, що спотворювала зовнішність, була для нього нестерпною, адже часто ставала приводом для насмішок з боку недоброзичливців. Тому він зазвичай зачісував порідке волосся з тімені на чоло; з цієї ж причини він із найбільшим задоволенням прийняв і скористався правом постійно носити лавровий вінок».
Лавровий вінець у ранньому християнстві
Перші християни протиставили свої цінності римському культу сили, геройства й тріумфу над ворогами. Лаврова гілка трактується ними як символ вічного життя й духовної стійкості, перемоги Ісуса Христа над смертю. У катакомбах, де ховали перших християн, лаврові вінки вирізали на саркофагах. Вони часто присутні на фресках, символізуючи Христа.
Ставлення перших християн до лаврового вінця як до нетлінного символу, значно ціннішого за той, що отримував переможець змагань, відображене в Першому Посланні до Коринтян.
Цитата:
24 Хіба не знаєте, що ті, хто біжить на арені, біжать усі, але лише один одержує нагороду? Біжіть так, щоб отримати.
25 Усі, хто змагається, стримуються від усього: ті — щоб отримати тлінний вінець, а ми — нетлінний.
26 Тому я біжу не навмання, борюсь не так, щоб бити повітря.
27 Але приборкую й поневолюю тіло моє, щоб, проповідуючи іншим, самому не виявитися негідним.
Лаврові вінки у мистецтві
Настання Середньовіччя знищує будь-який інтерес до символічного значення благородного лавра. Лише з приходом епохи Відродження, що характеризується жвавим інтересом до античності, настають зміни.
Великий Рафаель Санті залишає зображення божественного Данте Аліґ’єрі, увінчаного лаврами.
У творчості пізнього Пабло Пікассо проявилося модерністське ставлення до лаврового вінка, що було явно далеким від класичного.
В епоху класицизму антична символіка стає надзвичайно популярною. Енгр пише портрет великого Наполеона Бонапарта на імператорському троні.
Той самий атрибут імператорської влади спостерігається й на іншому портреті Наполеона — пензля Жерара.
Яке значення має лавровий вінок у тату
Популярність татуажу сприяла поширенню давнього символу. Татуювання лаврового вінка зазвичай наносять на руку або спину. Значення цього символу може бути різним. Він покликаний уособлювати:
- перемогу, зокрема, над собою;
- вічність та сталість, відданість принципам;
- мучеництво, покарання за злочин, вчинений іншими людьми;
- пам'ять та безсмертя. Багато культур надають лавровому вінку статус талісмана, оберегу.
Фотогалерея татуювань лавровий вінок на тілі людини
Вінок з лаврового листя для студентів-бакалаврів та вчених чоловіків
У Середньовіччі школярі опановували «сім вільних мистецтв». Тому по завершенні курсу їх було прийнято нагороджувати відзнаками. Адже бакалавр також належить до осіб, увінчаних лавром.
В університеті італійської Падуї зародилася прекрасна традиція проводити Laurea — церемонію нагородження студента лавровим вінком. Тепер усі італійські студенти, які завершили навчання, іменуються лауреатами.
У Швеції таку нагороду вручають особам, які здобули ступінь доктора філософії. Гілки лавра як символічна відзнака також використовуються в деяких американських коледжах.
Види лаврових вінків у геральдиці та емблематиці
Лавр не належить до числа геральдичних фігур. Його листя покликане символізувати:
- велич;
- мудрість;
- славу.
Звісно, без них неможливо обійтися на гербі сучасної Греції, що претендує на звання спадкоємиці античної Еллади. Зображення подано в неканонічному для геральдики кольорі лавра. Лаврове листя такого ж кольору присутнє і на гербі Ізраїлю.
Натомість на гербах Алжиру, Гватемали, Сальвадору, Мексики, Бразилії та Уругваю вони зображені в природному зеленому кольорі.
Також лаврове листя на гербах може бути зображене золотим або срібним.
У 1968 році, оголошеному Міжнародним роком прав людини, було випущено поштову марку зі стилізованим зображенням лаврової гілки.
Німецька поштова марка, випущена на честь Міжнародного року прав людини
Не є таємницею, що інтерес до одного з найдавніших символів в історії людства не згасає. Хоча й прийнято вважати, що його коріння сягає античної епохи, сакрального значення лавру надавали також у давній Британії задовго до появи там римлян. Лавр шанували в Китаї. Він був відомий і в багатьох африканських культах.
Утім, саме антична епоха заклала ті символічні значення, які ми й досі пов’язуємо з благородним лавром.
Читайте також:
