Гай Юлій Цезар був римським полководцем і політиком, який називав себе диктатором Римської імперії. Його правління тривало менше одного року, перш ніж у 44 році до н. е. він був убитий політичними противниками.
Гай Юлій Цезар роки:
(12 липня 100 року до н.е. – 15 березня 44 року до н.е.)
Хронологія генерала Гая Юлія Цезаря:
- Народився у Римі
- Одружується з Корнелією – дочкою могутнього консула Цинни.
- Захоплений і викуплений середземноморськими піратами. Після звільнення Цезар виконує свою обіцянку — розпинає піратів.
- Одружується з Помпеєю Суллою після смерті Корнелії.
- Вибраний понтифексом
- Стає губернатором Іспанії
- Утворює тріумвірат з Крассом і Помпеєм.
- Обраний консулом
- Стає губернатором Галлії
- Красс загинув у битві при Каррах
- Цезар і його армія переходять Рубікон, розпалюючи громадянську війну.
- Помпей убитий в Єгипті; у Цезаря роман із Клеопатрою, яку він робить царицею Єгипту.
- Народження сина Цезаріона від Клеопатри.
- Завойовує титул диктатора довічно.
- Вбитий Брутом та Касієм
Читайте також:
Хто такий Юлій Цезар?
Гай Юлій Цезар був лідером Стародавнього Риму, який кардинально змінив те, що стало відомим як Римська імперія, значно розширивши її географічні межі та встановивши власну імперську систему.
Народження Цезаря, нащадка троянського царевича Енея, ознаменувало початок нової глави в історії Риму. До 31 року життя майбутній диктатор взяв участь у кількох війнах і був залучений до римської політики.
Після низки союзів і військових перемог він став диктатором Римської імперії, правління якої тривало лише рік до його смерті.
Раннє життя
Хоча Цезар походив із римських аристократів, його родина була далеко не заможною. Коли йому було 16 років, його батько — важливий регіональний губернатор в Азії, також на ім’я Гай Юлій Цезар — помер. Він залишився разом зі своєю матір’ю Аурелією.
Мало що відомо про його ранні роки, але під час його юності в Римській республіці панувала нестабільність, яка дискредитувала знать і, здавалося, не могла впоратися з великими масштабами та впливом держави.
Приблизно в той самий час, коли помер його батько, Цезар розпочав цілеспрямовані зусилля, щоб налагодити ключові союзи з римською знаттю, з якою мав добрі зв’язки. У 84 році до н. е., у віці 17 років, він одружився з Корнелією, молодшою дочкою Луція Корнелія Цинни. У них народилася донька Юлія Цезаріс у 76 році до н. е. У 69 році до н. е. Корнелія померла.
Шлюб Цезаря з Корнелією викликав гнів римського диктатора Сулли, оскільки батько Корнелії був його політичним противником. Сулла наказав Цезарю розлучитися з дружиною або ризикувати втратою всього майна. Молодий римлянин відмовився й утік. Він служив в армії — спочатку в провінції Азія, а потім у Кілікії. Завдяки своїм впливовим друзям Цезар згодом переконав Суллу дозволити йому повернутися до Риму.
Політична кар’єра Гая Юлія
Свою політичну кар’єру Цезар розпочав як адвокат. Тимчасово він переїхав на Родос, щоб вивчати філософію. Під час своїх подорожей його викрали пірати. Зухвало демонструючи свої навички ведення переговорів і тактику боротьби з повстанцями, він переконав своїх викрадачів зібрати викуп, а згодом організував військово-морські сили для нападу на них. Пірати були захоплені та страчені.
Положення Цезаря ще більше зміцнилося в 74 році до н. е., коли він зібрав приватну армію й боровся з Мітрідатом VI Євпатором, царем Понту, який оголосив війну Риму. Цезар уклав союз із Гнеєм Помпеєм Магнумом — могутнім військовим і політичним лідером.
Невдовзі після цього, у 68 або 69 році до н. е., його було обрано квестором (другорядна політична посада). Цезар продовжував обіймати ще кілька ключових державних посад.
У 68 році до н. е. Цезар одружується з Помпеєю — родичкою соратника, а згодом і заклятого ворога Гая Юлія Цезаря — Гнея Помпея. Їхній шлюб тривав лише кілька років, і в 62 році до н. е. подружжя розлучилося.
У 61–60 роках до н. е. Цезар обіймав посаду губернатора римської провінції Іспанія. Він підтримував свій союз із Помпеєм, що дозволило йому у 59 році до н. е. бути обраним консулом — впливовим урядовим чиновником.
У тому ж році Цезар одружився з Кальпурнією, з якою залишався в шлюбі до кінця свого життя. Однак не варто забувати про його коханок, серед яких була й Клеопатра VII — цариця Єгипту, від якої в нього народився син Цезаріон.
Перший Тріумвірат: Цезар, Красс та Помпей
У той самий час, коли Цезар правив разом із Помпеєм, він приєднався до заможного воєначальника Марка Ліцинія Красса. Стратегічний політичний союз між Цезарем, Помпеєм і Крассом став відомий як перший тріумвірат.
Для Цезаря перше тріумвіратне партнерство стало ідеальним трампліном до більшого панування. Красс — лідер, відомий як найбагатша людина в історії Риму — надав Юлію фінансову й політичну підтримку, яка, як виявилося, відіграла важливу роль у його сходженні до влади.
Однак Красс і Помпей були сильними суперниками. І знову Цезар продемонстрував свої здібності як переговірник, здобувши довіру Красса й Помпея та переконавши їх у тому, що союзники з них вийдуть кращі, ніж вороги.
Громадянська Війна проти Помпеї
У міру зростання влади й престижу Юлія Цезаря, Помпей усе більше заздрив своєму політичному партнерові. Тим часом Красс так і не зміг повністю подолати своє презирство до Помпея.
Троє лідерів тимчасово владнали ситуацію в 56 році до н. е. на конференції в Луці, яка закріпила чинне територіальне правління Цезаря ще на п’ять років, надала Крассу п’ятирічне управління Сирією, а Помпею — п’ятирічне управління Іспанією.
Ранне правління Юлія Цезаря та галльські війни
Галльська війна — найвідоміша подія в історії Стародавнього Риму та біографії Гая Юлія Цезаря.
Коли Гай Юлій, по завершенні строку, склав із себе повноваження консула, він продовжив завойовувати землі для Риму. Під час Галльської війни Цезар, виявивши надзвичайну дипломатичність і стратегію, майстерно скористався розбіжностями між галльськими вождями. Про похід на Галію Цезар розповів у своїх «Записках про Галльську війну».
Він переміг племена Півночі та двічі вторгся до Британії (перше вторгнення Риму на Британські острови). У битві при Алезії в 52 році до н. е. Цезар здобув перемогу над галльським вождем Верцингеториксом і завершив завоювання Галлії. Тепер він фактично був володарем провінції Галлія з усіма супутніми багатствами у своєму розпорядженні.
Усвідомивши багатства, які можна було здобути завоюваннями, полководець залишив Рим разом зі своїми легіонами й вирушив до Галлії у 58 році до н. е. Там він розгромив місцеві племена та укріпив кордони провінцій. Коли германські племена, здавалося, загрожували вторгненням, імператор збудував міст через річку Рейн, провів через нього свої легіони, демонструючи силу, а потім відвів їх назад і наказав розібрати міст. Німці зрозуміли це послання і більше ніколи не вторгалися.
Він переміг племена Півночі та двічі вторгся до Британії (перше вторгнення Риму на Британські острови). У битві при Алезії в 52 році до н. е. Цезар здобув перемогу над галльським вождем Верцингеториксом і завершив завоювання Галлії. Тепер він фактично був володарем провінції Галлія з усіма супутніми багатствами у своєму розпорядженні.
Невдовзі Цезар отримав губернаторство в Галлії. Це дало йому змогу створити велику армію й розпочати такі кампанії, які зміцнили його статус одного з найвидатніших римських лідерів усіх часів.
Однак ще в Римі перший тріумвірат розпався. Красс був убитий у битві з парфянами в 54 році до н. е., і в тому ж році жінка Юлія померла під час пологів. Без доньки Цезаря та його фінансового й політичного покровителя, який пов’язував його з Помпеєм, останній приєднався до фракції оптиматів у Римі, яку давно підтримував. Помпей тепер був єдиною військовою й політичною силою в Римі, і сенат оголосив про припинення губернаторства Цезаря в Галлії, а також наказав йому повернутися до Риму як приватному громадянину. Це означало б, що імператор може бути притягнутий до суду за свої дії під час перебування на посаді консула.
Перетин Рубікону та Клеопатра
Замість того щоб повернутися до Риму, як було наказано, Цезар перейшов річку Рубікон зі своїми легіонами й вирушив на місто у 49 році до н. е. Це вважалося актом війни, адже Рубікон був кордоном між провінцією Галлія та Римом. Помпей, замість того щоб зустрітися з легіонами Цезаря в битві, втік до Іспанії, а потім до Греції, де був розбитий значно меншими силами Цезаря в битві при Фарсалі у 48 році до н. е.
Сам Помпей утік з поля бою й вирушив до Єгипту, де сподівався знайти друзів і союзників. Однак звістка про Велику Перемогу Цезаря дійшла до Єгипту раніше за нього, і єгиптяни, вважаючи, що боги прихильні до Цезаря, а не до Помпея, наказали вбити Помпея, щойно той ступив на берег. Цезар стверджував, що був обурений вбивством Помпея.
Після того як убивць Помпея було страчено, Цезар зустрівся з єгипетською царицею Клеопатрою. Ходять чутки, що остання цариця Єгипту Клеопатра VII Тея Філопатор вигадала хитрий план заради зустрічі з Цезарем: слуги загорнули її в мішок для білизни й принесли полководцеві. Коли мішок опустили на підлогу, Клеопатра миттєво підвелася на ноги. І в цю мить Юлій у неї закохався.
Цезар і Клеопатра уклали союз, який усунув її брата та співправителя Птолемея XIII й посадив Клеопатру на єгипетський трон.
Будучи вправною політичною тактикинею, вона та її син від Цезаря — Цезаріон — протягом багатьох років відігравали важливу роль у міжнародних справах, кульмінацією чого став її зв’язок із римським генералом Марком Антонієм.
Диктатура Гая Юлія Цезаря
Після свого тріумфального повернення до Риму Цезар був проголошений батьком своєї країни та став довічним диктатором. Хоча йому належало відслужити всього один рік, правління Цезаря відіграло важливу роль у реформуванні Риму для його співвітчизників.
Цезар сильно змінив імперію, звільнивши її від боргів і реформувавши Сенат, збільшивши його розміри і відкривши його таким чином, щоб він краще представляв усіх римлян. Він змінив римський календар і реорганізував структуру місцевого самоврядування.
Цезар також воскресив два міста-держави – Карфаген і Коринф, які були зруйновані його попередниками.
Юлій надав громадянство низці іноземців. Будучи великодушним переможцем, Цезар навіть запросив деяких із своїх переможених суперників приєднатися до нього в уряді.
Водночас Цезар був обережний, щоб зміцнити свою владу та правління. Він наповнив Сенат союзниками і вимагав, щоб той надавав йому почесті та титули. Він виступав першим на зборах асамблеї, а римські монети прикрашали його обличчям.
Читайте також:
Смерть Гая Юлія Цезаря
У той час як реформи Цезаря значно зміцнили його становище серед нижчих і середніх верств населення Риму, його зростаюча влада була зустрінута заздрістю, занепокоєнням і тривогою в римському Сенаті. Багато політиків бачили в ньому честолюбного царя. А римляни зовсім не прагнули до монархічного правління: за легендою, востаннє вони дозволяли королю правити ними понад п’ятсот років тому.
Включення Цезарем до складу уряду колишніх римських ворогів допомогло закріпити його падіння.
Цезар був вбитий політичними суперниками 15 березня 44 р. до н. е. Неясно, чи знав Цезар про змову з метою його вбивства: за всіма даними, він планував покинути Рим 18 березня для військової кампанії на території сучасного Іраку, де сподівався помститися за втрати, понесені його колишнім політичним союзником Крассом.
Хто вбив Юлія Цезаря?
Гай Касій Лонгін і Марк Юній Брут, колишні суперники Цезаря, що вступили до римського сенату, очолили вбивство Цезаря. Касій і Брут називали себе «визволителями».
Причетність Брута до цього вбивства мала найскладнішу передісторію. Під час Першої громадянської війни в Римі він спочатку став на бік противника Цезаря – Помпея.
Але після перемоги Цезаря над Помпеєм Бруту запропонували вступити до уряду. Його мати Сервілія була однією з його коханок.
Після смерті
Після смерті імператор швидко став мучеником у новій Римській імперії. На його похоронах зібралася юрба римлян із нижчих та середніх верств, а розлючена юрба атакувала будинки Касія та Брута.
Вже через два роки після смерті Цезар став першою римською постаттю, яку обожествили. Сенат також присвоїв йому титул «Божественний Юлій».
У Римі почалася боротьба за владу, яка призвела до кінця Римської Республіки. Правнучатий племінник Цезаря Гай Октавіан зіграв на популярності покійного правителя, зібрав армію, щоб дати відсіч військам, що захищали Касія та Брута. Його перемога над вбивцями Цезаря дозволила Октавіану взяти владу в 27 р. до н. е. і стати першим римським імператором.
Історичний портрет Гая Юлія Цезаря можна скласти завдяки праці давньоримського історика і письменника Гая Светонія Транквілла «Життя дванадцяти Цезарів». Автор писав про диктатуру Гая Юлія Цезаря: «з ним, Цезарем, люди повинні розмовляти обережніше й слова його вважати законом. Він дійшов до такої зарозумілості, що коли провидець одного разу віщував нещасне майбутнє — зарізана тварина виявилася без серця, — то він заявив: „Усе буде добре, коли я того забажаю; а в тому, що в тварини немає серця, нічого дивного нема“.»
Цитати Юлія Цезаря
Багато людей донині вважають Цезаря великим вождем із глибоким розумінням людської природи. Протягом століть багато його слів стали відомими цитатами, такі як:
«Прийшов, побачив, переміг.»
«Жереб кинуто.»
«Якщо я зазнаю невдачі, то лише тому, що маю надто багато гордості й амбіцій.»
«Зрештою неможливо стати тим, ким тебе вважають інші.»
«Зазвичай чоловіки більше переймаються тим, чого не можуть побачити, ніж тим, що можуть побачити.»
«Ніхто не може бути настільки хоробрим, щоб його не тривожило щось несподіване.»
«Зло, яке чинять люди, живе після них; добро ж часто ховається разом із їхніми кістками.»
«У простій і ясній вірі немає жодних фокусів.»
«Яка смерть краща за будь-яку іншу? Несподівана.»
Читайте також:
Гай Юлій Цезар – письменник
Цезар, безсумнівно, видатний полководець, але й у літературній царині він досяг немалих успіхів. Так, він написав два змістовних твори, що дійшли до нашого часу, а саме: «Записки про Галльську війну» і «Записки про Громадянську війну». Ці твори, по суті, є біографічними. У них Гай розповідає про те, як підкорив галлів і як переміг Помпея Великого. Книги містять цінні історичні та етнографічні дані (наприклад, опис різних галльських і германських племен, опис друїдів).
П’єса-трагедія «Юлій Цезар»
У 1599 році Вільям Шекспір написав трагедію «Юлій Цезар», п’єсу, засновану на житті великого імператора. Дія відбувається в 44 році до нашої ери і розповідає про римського політичного діяча на ім’я Брут, який разом з іншими будує змови з метою вбивства Цезаря. Вона також зображує жорстоке вбивство Цезаря та його наслідки.
П’єса дебютувала в 1599 році в лондонському театрі «Глобус» і продовжує заворожувати глядачів донині, надихаючи їх піснями, романами, фільмами, телевізійними шоу і навіть комедіями. Вона також породила багато відомих цитат, приписуваних Шекспіру, а не Цезарю, зокрема: «І ти, Бруте?»
«Мартівські іди» — величний роман Торнтона Уайлдера, присвячений занепаду Римської республіки та вбивству Цезаря. Латинське «Idos» означає середину місяця. Саме в мартівські іди, тобто 15 березня, був убитий Цезар.
Видавництво «Ексмо» у 2014 році випустило книгу Гай Юлій Цезар «Розділяй і владнай! Записки тріумфатора» із серії «Великі полководці світу», прикрашену сотнями кольорових і чорно-білих ілюстрацій. Це і захоплива розповідь очевидця, і свого роду путівник ранніми сторінками європейської історії.
Політичне життя Гая Юлія Цезаря приваблювало увагу режисерів світового кінематографа. Про полководця знімали як художні, так і анімаційні фільми. Найвідомішим, мабуть, є фільм 2002 року з Джеремі Сісто в головній ролі.
У 2011 році в США вийшла політична драма в традиціях картин 70-х років з Раяном Гослінгом у головній ролі. У центрі сюжету – молодий, талановитий політтехнолог Стівен, який працює на Морріса й обіймає керівну посаду, а штаб очолює досвідчений Пол Зара (Філіп Сеймур Гоффман), якому Морріс цілковито довіряє.
Назва фільму – пряма відсилка до середини березня 44 року до н. е., коли був убитий Юлій Цезар. У стрічці Джорджа Клуні роль Брута виконують одразу двоє: спочатку Стівен по відношенню до Морріса, а потім Морріс по відношенню до Пола.
