Період в історії під назвою «Наполеонівські війни» забрав життя близько 5 000 000 людей. Згадана назва походить від консула та імператора Наполеона Бонапарта, який вів війни з різними державами Європи. Коли у Франції стався державний переворот у листопаді 1799 року, влада перейшла до рук Наполеона. Це був не найкращий час для Європи: вона перебувала в стані дезорганізації, уряди не могли діяти злагоджено, а старі порядки у всіх сферах діяльності виявилися неефективними — що стало очевидним уже при першому конфлікті з Францією.
Ще до перевороту Бонапарт переробляв політичну карту Європи, а під час експедицій до Сирії та Єгипту будував плани щодо Сходу. Він прагнув, у союзі з росіянами, витіснити англійців з Індії.
Початок
Коли Наполеон здобув владу, Франція була доволі ізольованою: коаліція супротивників (союзників) виявилася слабкою, французькі війська відступили за ріку Рейн, а в Італії всі завойовані території було втрачено. Цизальпінська республіка, як і Римська, розпалася, а в Неаполітанській республіці відбулася зміна монархії. Лише у Швейцарії австро-російській армії не вдалося витіснити війська республіканців.
Розбрат між союзниками змусив Росію вийти з коаліції та зблизитися з Францією, оскільки з’явилося консульство Наполеона, і він повернув на батьківщину російських полонених. Згодом Бонапарт написав листа англійському королю та імператору, запропонувавши припинити боротьбу, але ті вимагали повернення Франції до колишніх кордонів і відновлення Бурбонів (європейської династії дому Капетингів).
У 1800 році французи вторглися до Італії. Битва під Маренго 14 червня стала переможною й змусила Австрію підписати перемир’я, що згодом передало Ломбардію під владу Наполеона. Інші французькі війська напали на Баварію та Швабію, і після перемоги 3 грудня поставили під загрозу Відень. У підсумку Австрія уклала мир у лютому 1801 року в Люневілі. Новим кордоном Франції стали річки Рейн та Еч, а Ломбардія перетворилася на Італійську республіку.
Імперські чини втрачали землі біля берегів Рейну й прагнули отримати компенсацію за вилучення територій із церковних володінь та «спрощення» імперських міст. Завдяки миру з Австрією Наполеон міг розпоряджатися своєю армією в багатьох частинах Німеччини та Італії. Він став президентом Італійської республіки та отримав у розпорядження ще більше військ. Герцог Моденський розширив свої володіння; тосканський герцог від них відмовився, і все перейшло до пармського герцога.
Комітет Німеччини по-новому розподілив земельні володіння, і цим керував сам Наполеон. Баварія отримала чимало після того, як уклала союз із Францією. Португалія та Іспанія приєдналися до французів, зокрема й Англія — після Ам’єнського миру. Цей мир було зруйновано, коли Бонапарт утвердив протекторат над Батавською республікою та Швейцарією (коли одна держава перебуває під військовим захистом іншої). Посередництвом було встановлено незалежність швейцарських кантонів під захистом Франції.
У травні 1803 року Наполеон направив свою армію до річки Везер, щоб захопити англійське володіння — Ганновер, і в червні князівством оволоділа Франція.
Читайте також:
1805
Після смерті герцога Енгієнського багато держав занепокоїлися. Італійська республіка стала королівством, а королівський трон зайняв Наполеон, прийнявши коронацію в Мілані навесні. Іспанія зобов’язалася допомагати французам як фінансово, так і флотом. У Голландії Бонапарт готував запровадження монархії для одного зі своїх братів. Унаслідок таких рішень до Англії приєдналися Швеція, Неаполь, Росія та Австрія. Англійці пообіцяли надати матеріальну допомогу.
Коаліція намагалася залучити Пруссію на свій бік, але та вирішила залишитися нейтральною — чим дуже не сподобалася Наполеону. Отримавши обіцянку допомоги від південнонімецьких князів, Бонапарт направив війська в Німеччину через Пруссію, де армія підсилювалася за рахунок Баварії, Нассау, Бадена тощо. У жовтні 20 числа австрійські війська, опинившись у безвихідному становищі під Ульмом, здалися після битви біля міста. Але вже наступного дня французький флот зазнав поразки від англійців біля мису Трафальгар, що, без сумніву, затьмарило перемогу Наполеона.
Оскільки нейтралітет Пруссії було порушено, вона вступила в коаліцію — хоча вже надто пізно. Франція захопила Відень і відтіснила австрійські та російські війська в Моравію, де в грудні відбулася «битва трьох імператорів» поблизу Аустерліца. Австрійський імператор Франц благав Наполеона укласти перемир’я, і той погодився, але також вимагав виведення російських військ з території Австрії. 26 грудня австрійці підписали мир з Францією, що позбавило Габсбурзьку монархію володінь у Німеччині та Венеційській області, а також сприяло «спрощенню» Священної Римської імперії — корони Голландії та Неаполя дісталися братам Бонапарта.
Наполеон схилив на свій бік прусського посланника — Гаугвіца, і навіть підписав з ним договір у Шенбрунні 15 грудня. За союзом Пруссія передавала Франції частину Клевського герцогства з фортецею Везель та зобов’язувалася не пускати англійців у свої порти. В обмін вона отримала Ганновер, але прусський король заявив, що бере його лише під охорону — до загального перемир’я. Це обурило Наполеона, який вважав, що той не хоче остаточно порвати з коаліцією.
Низка змін відбулася в Німеччині та Франції:
- Баварія стала королівством, а королівська донька вийшла заміж за пасинка Бонапарта — принца Богарне;
- Вюртемберг перетворився на королівство, принцесу якого взяв за дружину Ієронім — брат Наполеона;
- Баден був возведений у герцогство;
- З Берга Бонапарт створив велике герцогство для свого зятя Мюрата;
- Невшатель отримав маршал Берт'є;
- Вюрцбург отримав колишній тосканський великий герцог;
- усунення земських чинів;
- скасування деяких дворянських привілеїв;
- полегшення життя селян;
- обмеження духовенства;
- знищення монастирів;
- впровадження Кодексу Наполеона.
12 липня 1806 року багато германських правителів уклали між собою Рейнський союз під протекторатом Наполеона, за умови утримання для нього 60-тисячного війська. Союз супроводжувався підпорядкуванням дрібних володарів верховній владі більших держав.
До Франції приєдналися Етрурія та Лігурійська республіка. Династія Бурбонів припинила своє правління, оскільки Неаполь порушив договір і впустив англо-російський флот. Французи вирушили до Неаполя, король утік, а його королівство Наполеон передав своєму брату Жозефу. Його сестра Еліза Баччіоккі отримала Лукку, Массу й Каррару, а згодом стала правителькою Тоскани. Деякі володіння дісталися й іншій сестрі — Поліні. Італійське королівство підкорялося багатьом французьким законам, а Голландію очолив брат Наполеона — Людовик.
1806-1807
Навіть не попередивши Пруссію, Наполеон створив Рейнський союз, наказав своїм дипломатам перешкоджати створенню інших німецьких союзів і дозволив захопити території Великого Бергського герцогства. Пруссія була приголомшена неочікуваним союзом із Голландією. Спроба мирних переговорів Бонапарта з Англією мала на меті повернути останній Ганновер, який Пруссія вважала своїм. У відповідь уряд Пруссії висунув ультиматум — вивести французів із Південної Німеччини та погодитися на створення Північного союзу. Наполеон вирішив розпочати наступ.
У битві під Зальфельдом у жовтні 1806 року пруссаки зазнали поразки під Ауерштедтом та Єною, що передало Наполеону владу над усією Німеччиною до Ельби. Наприкінці жовтня Бонапарт вирушив на Берлін, після чого без бою здалися Кюстрін, Штеттін і Магдебург.
Курфюрст Гессенський і герцог Брауншвейгський втекли. Французи зайняли Ольденбург і Мекленбург. На ганзейські міста було накладено важкі платежі на користь держави-переможця. Саксонію пощадили. Наполеон ставав дедалі вимогливішим, що змусило прусського короля продовжити війну.
На допомогу Пруссії приєдналася Росія з двома арміями, перешкоджаючи французам переправитися через Віслу. Наполеон став закликати поляків до боротьби за незалежність. На початку 1807 року він вирушив на Варшаву. Знаковою битвою стало зіткнення під Прейсіш-Ейлау, однак бажаного результату воно не дало. Коли французи захопили Кенігсберг і Данциг, розгромивши росіян і почали загрожувати їхнім кордонам, 7 липня було укладено Тільзитський мир між французьким та російським імператорами.
Наполеон став володарем Німеччини. Високі податки й постійний набір до армії, зухвалість чужоземного правителя викликали в німецького народу почуття приниження. Французькі порядки впроваджувалися скрізь, де тільки можна. Імператор Олександр I погодився, щоб Франція панувала на Заході, якщо Росія отримає аналогічне становище на Сході. Обидва імператори уклали союз проти Англії — Бонапарт хотів підірвати її торгівлю. Англія вирішила захоплювати нейтральні кораблі, що виходили з портів Франції та її союзників.
Швеція й Данія з часом потрапили під вплив Франції. Португалія відмовилася приєднатися до континентальної системи, і Наполеон разом з Іспанією вирішив завоювати її та розділити. У результаті лісабонський уряд утік до Бразилії. Іспанія, союзник Наполеона, втратила флот і була відрізана від заморських колоній — джерела фінансів, які підтримували французів у війні. Бонапарт втрутився у справи Іспанії, що закінчилося катастрофою: іспанський трон зайняв його брат Жозеф. До Франції приєднався і Рим.
Франція прагнула укласти мир з Англією, запропонувавши залишити за собою лише ті території, що вже перебували під її владою. Англії це не сподобалося, і вона підтримала повстання в Іспанії, а Бонапарт вирішив придушити його силою.
1808-1809
Австрія взяла участь у визвольній війні: її війська вирушили до Баварії, Італії та Варшавського герцогства. Однак завдяки Рейнському союзу Наполеон зумів запобігти нападу й дістатися до Відня. Перейшовши через Дунай, французи здобули перемогу в битві при Ваграмі, що призвело до укладення Цнаймського перемир’я напередодні Віденського миру (12 липня — 14 жовтня).
Читайте також:
Австрія втратила Зальцбург і багато сусідніх земель. Віденський уряд погодився приєднатися до континентальної системи. Народне повстання в Тіролі було придушене. У травні 1809 року Наполеон скасував світську владу папи, після чого Рим оголосили другим містом імперії. Згодом він приєднав Голландію до Франції, оскільки був незадоволений урядом свого брата Людовика.
Перша імперія і 6–7 коаліція.
Імперія Франції поширилася майже на всю Західну Європу. Основними противниками були Росія та Англія. Деспотизм Наполеона охопив усі його володіння. Встановлення поліцейських порядків, доносів, цензури, контроль торгівлі, шпигунство — усе це пригнічувало народні маси. Від союзників він постійно вимагав гроші та війська. Будь-який протест переслідувався й карався. Його влада революціонізувала Європу.
Занепад військової сили Наполеона розпочався у 1812 році. Вітчизняна війна велася за визволення Німеччини та Європи. Після поразок у Німеччині та Росії Бонапарт зазнав поразки і у Франції.
Останнім епізодом стала епоха Ста днів з битвою під Ватерлоо, після якої було підписано Паризький мирний договір, що поклав кінець Першій імперії.
Відео про Наполеонівські війни:
