У штаті Вайомінг у США розташована величезна скеля, яка викликає подив уже багато років. Можливо, якби вона утворилася серед гір, то такого ажіотажу не було б. Але проблема в тому, що вона стоїть посеред Великої рівнини, і саме тому багато хто вважає її творінням божественним або диявольським. Досі навколо скелі ходить багато чуток, а місцеві індіанці тримаються від неї осторонь.
Історія Devils Tower (походження)
На території штату Вайомінг стоїть перший національний пам’ятник США — Вежа Диявола. Національний парк сформували у 1906 році, а сама скеля стоїть понад 50 мільйонів років. Девілз Тауер поділена на дві половини:
- п’єдестал безформної форми;
- високий кам’яний підйом, спрямований вгору, з неприродно рівним окресленим рельєфом.
Вулканічна порода гори сприяла поясненню її походження серед рівнини, і водночас вразила уяву вчених, які не можуть дійти спільної теорії.
Згідно з аналізами породи, приблизно 225–195 мільйонів років тому під величезним шаром осадових порід існував невеликий кратер із рідкою магмою. Ця базальтова магма пробила собі шлях на поверхню й утворила вулкан, виверження якого стало другою частиною гори. З часом гірські породи руйнувалися під впливом зовнішніх чинників, уламки осідали в нижчі ділянки. Це сприяло заглибленню вулкана, а ерозія «прочистила» шестигранні складові від дрібних порід.
Інші вчені впевнені, що раніше рівнина була морем. І надра поштовхом вивільнили магму, яка в воді блискавично охолола й застигла, утворивши стовпоподібне тіло. З часом море відступило, базальтова порода оголилася й зазнала впливу інших стихій. Ця теорія пояснює не лише утворення й форму скелі, а також розкидані біля підніжжя гори та в долині уламки порід.
Існує також теорія про кремнієву рослинність — нібито колись у світі існувала кремнієва форма життя. Вежа Диявола — її відлуння, колись зрізане дерево, що стало пнем із рівним зрізом. При цьому трубчаста структура нагадує основу льону. Фахівці стверджують, що Девілз Тауер — не єдиний доказ цієї теорії. Наприклад, гори Намібії, Венесуели, Канади, Кейптауна. Але в цій теорії залишається питання без відповіді: хто спиляв ці дерева?
Читайте також:
Легенди про Вежу Диявола
Геологи не раз намагалися пояснити мешканцям наукову теорію походження Вежі Диявола. Але індіанці впевнені, що природа не здатна створювати об’єкти з абсолютно правильною формою. Крона дерев складається з химерних гілок, річки не мають рівного потоку, гори й замети не мають прямих ліній, а отже, на їхню думку, гора — рукотворна. У них навіть є історії, що пояснюють цей факт.
Згідно з розповідями індіанських племен, перша легенда пов’язана з Богом. Колись жили сім сестер, вони гуляли околицями, і коли вже поверталися додому, на них напав ведмідь. У спробах врятуватися, вони видерлися на невеликий камінь і благали Бога про порятунок. Великий почув їхні молитви — і камінь почав зростати. Поки він ріс, ведмідь намагався дістатися до сестер, роздираючи скелю кігтями.
Так на скелі з’явилися сліди — вирізані рівні смуги з гострими кутами, ніби скульптор пройшовся по глині, намагаючись зобразити плісировану спідницю. Але одна дівчина оступилася й мало не потрапила до лап звіра. Сестри знову благали про допомогу — тоді подув сильний вітер, і вони перетворилися на птахів, які злетіли високо в небо та стали сузір’ям Плеяди. А звіра здув вітер зі скелі, й він розбився на смерть. Місцеві жителі казали, що ведмідь був не простою твариною, а злим духом, який за переказами мешкав у тих краях. Так скелю прозвали Ведмежою берлогою.
Інша легенда про Вежу Диявола говорить, що скелю збудував злий демон, який зробив із неї своє грізне житло. Тому давні індіанці прозвали її Вежею Поганого Бога. Демон виконує волю Диявола й прагне знищити людство. Він б’є в барабан і танцює, щоб викликати інших темних демонів і повести їхнім військом проти людей.
Але це нечисте місце відоме небесам. Із першим звуком барабана демона збираються хмари, починається гроза. Разом із нею з неба спускаються ангели й вогняними блискавками розганяють шабаш. Військо знову повертається в темряву, а демон ховається в скелі. Та він ніколи не припиняє своїх спроб стерти людський рід.
Кінематограф
У 1977 році містичною популярністю цього місця скористався Стівен Спілберг. Його історія відрізняється від легенд індіанців — гору використовують не для того, щоб піднятися на небо, а швидше для того, щоб прилетіти з нього. Режисер зняв культовий фільм «Близькі контакти третього ступеня», де вершина Вежі Диявола стала посадковим майданчиком для НЛО. Можливо, саме це породило ще більше містичних чуток.
Майже через 40 років, у 2011 році, на цьому ж місці Ґреґ Моттола зняв комедію «Пол. Секретний матеріальчик» про прибульця, який подружився з людьми й разом з ними насолоджувався людською цивілізацією.
Підкорення вершини
Висота Вежі Диявола не перевищує 398 метрів, але довгі роки альпіністи з усього світу не могли її підкорити. Уся справа в прямовисних скелях, крутому підйомі та зловісній атмосфері, створеній легендами.
Попри всю складність, гору все ж підкорили. Нині зафіксовано близько 20 000 сходжень, при тому що щороку до Вежі Диявола в штаті Вайомінг приїжджає близько 400 000 осіб. Перше підкорення відбулося у 1893 році Вільямом Роджерсом і Віллом Артом Ріплі — фермерами, що оселилися в штаті. Вони не мали альпіністського спорядження, але мали кмітливість і ідею. У тріщину скелі вони вбили кілки, до яких прикріпили дерев’яні драбини. Цим нехитрим способом вони піднялися на вершину. До сьогодні в скелі можна побачити ті самі кілки. Місцеві кажуть, що фермери зробили це на спір — за пляшку місцевого віскі. Можливо, це вигадка задля підвищення продажів у місцевому барі, а можливо — правдива історія, що дійшла до нас від перших очевидців.
Наступним підкорювачем став скелелаз Джек Дюрранс у 1938 році. Проте жодних підтверджень не було, і його сходження ставили під сумнів — до того моменту, поки не з’явився наступний герой історії.
Минуло не так багато часу, коли сміливий і амбітний хлопець Джордж Хопкінс, трюкач і парашутист, вирішив взяти участь в авіаційному святі містечка Рапід-Сіті. Окрім умов організаторів фестивалю, на його рішення вплинув і чек на велику суму. Сценарій шоу передбачав стрибок із парашутом, де точкою приземлення мала стати вершина Вежі Диявола.
Вочевидь, гора й справді не любить білих людей, бо все пішло не за планом. Щойно трюкач ступив на вершину, як сильний порив вітру наповнив парашут і ледь не зніс хлопця. Джордж виявився досвідченим і встиг відчепити стропи, але смерть була ближче, ніж будь-коли. За першою проблемою прийшла друга — в такій ситуації ніхто не знав, як йому спуститися вниз.
Організатори вирішили, що за допомогою гелікоптера можна врятувати хлопця. У теорії всі умови були ідеальними — невелика висота, простора й рівна площадка. Але вітер виявився настільки сильним, що врятувати полоненого цим способом не вдалося. Також рятувальники спробували скинути підкорювачу набори з альпіністським спорядженням, аби він самостійно спустився вниз. Але все або зривалося в прірву, або псувалося від ударів об скелю.
Проблема Хопкінса схвилювала владу, й було створено спеціальний комітет для розробки проєкту порятунку парашутиста. Кілька годин засідань не дали бажаного результату, проте було вирішено полегшити становище парашутиста. Для його зручності зібрали пакунки з найнеобхіднішим, які «дощем» скидали на вершину гори. Її полонений ледве встигав ухилятися, щоб посилки не впали прямо на нього.
Поки Джорджа забезпечували водою та їжею, відомі професійні скелелази намагалися піднятися на диявольську гору. Але це виявилося марним. Тоді один із членів рятувального комітету згадав про Джека Дюрранса, який стверджував, що вже підкорив вершину. Альпініста розшукали на Східному узбережжі США й змусили повторити подвиг. Так Джек довів, що раніше справді підкорив гору, й урятував трюкача.
Читайте також:
Кемпінг
Спрямована до зірок, Девілз Тауер вабить до себе туристів і альпіністів. Щоб дістатися до підніжжя гори, доведеться проїхати багато кілометрів, адже ця пам’ятка штату Вайомінг не входить до туристичних маршрутів подорожей по США.
А ще на карті можна побачити, що Devils Tower розташована на північному сході штату, на шляху між містами Гʼюлетт, Сандіес і Моркрофт. Щоб дістатися до неї, доведеться орендувати автомобіль — іншим способом важко буде їхати по хайвею. В’їзд до парку лише один, і про це попереджає кілька вказівників, тож проїхати повз майже неможливо.
Вежа Диявола на гугл мапі
На жаль, транспорт впливатиме на вартість квитка для входу до парку. Згідно з інформацією з офіційного сайту:
- квиток на тиждень — $10 з автомобіля;
- квиток на тиждень — $5 з мотоцикла;
- квиток на тиждень — $5 з велосипедиста або пішохода;
- річний абонемент – $20;
- річний абонемент до всіх національних парків США — $80.
Навколо пам’ятки прокладено багато пішохідних стежок. Найкоротша займає близько двох кілометрів і огинає гору Диявола, а найдовша — майже п’ять кілометрів і передбачає безпечні підйоми на гору, з яких відкриваються неймовірні краєвиди. При цьому адміністрація кемпінгу передбачила майданчик для пікніка та бюро для різноманітних запитань туристів.
За чотири кілометри на південь від Девілз Тауер розташований табір, який працює лише в період з травня по вересень. У ньому можна знайти все необхідне — місця для наметів, альтанки, пральні, магазини, бістро, кіоски з сувенірами, вбиральні та інше.
Навіть через десятки років гора продовжить височіти над долиною й огортати себе ще більшою містичною атмосферою. З’являтимуться нові теорії щодо походження й призначення гори. Але яка з них буде істинною — хто дасть відповідь на це питання?
Читайте також:
