Поряд із іншими грандіозними спорудами Стародавнього світу, Висячі сади Семіраміди є одним із Семи чудес світу. Сади Семіраміди, на жаль, не збереглися до наших днів, однак це не заважає легенді про Рай у пустелі досі збурювати уми людей у всьому світі.
Походження Висячих садів Семіраміди
Існує кілька версій походження висячого дива. Вони відомі нам завдяки збереженим записам мандрівників та істориків старовини. Невідомо, яка з них насправді може підтвердити існування одного з семи чудес світу — Висячих садів Семіраміди.
Читайте також:
Цар Навуходоносор II
Згідно з першою легендою, їх побудував цар Вавилону Навуходоносор II, що правив у VII ст. до н. е., для своєї дружини Амитіс. Цариця була родом із Мідії – царства, розташованого на північ від територій Вавилону. Традиційно Мідію вважали зеленою країною, оскільки на її родючій землі росла численна рослинність.
Цариця тужила за своєю батьківщиною, бо Вавилон, розташований на території сучасного Іраку, поруч з Аравійською пустелею, був запиленим піщаним містом. Висячі сади Семіраміди збудували на території сучасного міста Хілла, яке розташоване на річці Євфрат.
Цар наказував своїм воїнам викопувати будь-які рослини, які вони знаходили на сусідніх ворожих територіях. З усіх куточків світу до Вавилону ввозили екзотичні фрукти та квіти для упорядкування всіх рівнів конструкції. Це змогло замінити цариці Амитіс її дім.
Ця теорія відома завдяки вавилонському астрологу Беросу та римському історикові Іосифу Флавію, які писали наступне:
«У цьому палаці він збудував дуже високі стіни, підпирані кам’яними колонами; та посадив те, що називалося звисаючим раєм, і наповнив його найрізноманітнішими деревами, він надав цьому вигляду точну подібність до гірської країни. Це він зробив, щоб потішити свою царицю, бо вона виросла в Мідії та любила гірські краєвиди».
Теорію оспорюють, оскільки немає свідчень того, що в царя Навуходоносора взагалі була дружина. Також у літописах та писемностях Вавилону немає згадок про Висячі сади чи інші подібні споруди.
Цар Сінаххеріб
Згідно з другою теорією, диво було побудоване ассирійським царем Сеннахерібом, який правив приблизно в той же час, що й Навуходоносор. Стародавні Сади Семіраміди представляли собою великий парк із безліччю екзотичних рослин. Вони розташовувалися в столиці Ассирії — Ніневії, на лівому березі річки Тигр, що протікає на території міста Аль-Мосул в Іраку.
Цариця Семіраміда
Третя теорія відповідає на питання, чому вавілонські Сади названі іменем Семіраміди, рідною землею якої якраз був Вавилон.
В аккадській і давньо-армянській міфології це дружина царя Ніна, правителя Ассирії. Реальним прототипом Семіраміди є цариця Ассирії вавілонського походження Шаммурамат, що жила в IX ст. до н. е. Вона відома своїм одноосібним правлінням.
Під час свого царювання вона захопила місто й на свою честь побудувала Висячі сади в Вавилоні. Ця історія, заснована на рукописах філософа Ктесія Кнідського, має мало спільного з правдою. Але раніше вона була дуже поширена, тому за дивом закріпилася саме така назва.
Висячі сади Семіраміди – наукові дослідження
Висячі сади Семіраміди – це, мабуть, єдине з чудес стародавнього світу, існування якого викликає сумнів.
Як уже було сказано раніше, у письмових документах Вавилону не було знайдено свідчень, що підтверджують існування цього архітектурного творіння.
Де знаходяться Висячі сади Семіраміди? Сучасні вчені розходяться в думках щодо місця та часу, і взагалі щодо їх існування в Давньому світі.
Висячі сади Семіраміди, Вавилон. Краснодар, Росія:
Теорія Роберта Кольдевея
У 1898 році німецький археолог Роберт Іоганн Кольдевей запропонував ідею провести нові дослідження для пошуку стародавнього міста на території сучасного Іраку. Так, до 1917 року були проведені розкопки Стародавнього Вавилона.
Під час розкопок було виявлено залишки фортеці та палацу, а також сліди використання каменю, що було незвичним явищем для пустельних місць. Далі були знайдені сліди каналів і колодязь зі спіральними сходами. Через нетиповий матеріал археолог припустив, що це нижня частина комплексу, де розташовувалися Висячі сади Семіраміди. Історія налічує кілька споруд, датованих часом існування Вавилона.
Однак жодних суттєвих доказів не було представлено, адже камінь міг використовуватися й при будівництві палацу. Також не на користь теорії свідчить той факт, що Вавилон розташований на рівнині і не має жодного підвищення поруч, тому доставити воду до рослин було б проблематичною та ресурсозатратною задачею.
Читайте також:
Теорія Стафані Даллі
Археолог Стефані Даллі, що викладає в Оксфордському університеті, припустила, що Висячі сади Семіраміди знаходяться не у Вавилоні, а в Ніневії — столиці Ассирії. Теорія з’явилася внаслідок перекладу літопису самого царя Сеннахериба, який було знайдено на глиняній табличці під час розкопок.
У ній цар розповідає про величезний зелений парк, що розташований поруч із палацом. У ньому росли численні рослини, нетипові для цієї місцевості.
Ці записи підтверджуються й розкопками, проведеними на території сучасного міста Аль-Мосул. Були знайдені система каналів завдовжки 60 км, яка починалася на підвищенні і закінчувалася неподалік від території стародавнього палацу. Акведук переносив воду в місто, а вона використовувалася для підтримання життя рослин.
Зовнішність Садів
Страбон і Філон так описують форму садів:
«Вони складалися з кількох ярусів, з’єднаних сходами з різнокольорових плит. Кожен поверх тримався на колонах, шириною 5 метрів і заввишки 25 метрів. … Нижній ярус був зроблений квадратним і мав довжину 42 метри. … Спочатку на фундамент укладали шар очерету, змішаного зі смолою, потім — шар цегли, скріпленої гіпсом, на них — свинцеві плити, а потім густий шар родючого ґрунту, на якому висаджували дерева, кущі, квіти, траву. Вода надходила трубками, прокладеними посередині».
У реальності така платформа справді могла б існувати, але навряд чи на території міста, яке було оточене пустелею.
Найбільша проблема – це регулярне надходження води. Для цього необхідно було прокласти акведук до найближчої річки. А також використовувати механізми важеля та насоса для відкачування води. Над підтриманням парку в хорошому та квітучому стані працювали понад 100 рабів, обертаючи спеціальне колесо для прокачування води з вершини гори.
Кожен із поверхів, а їх за легендою було 4, — це самостійна тераса з прогулянковими зонами та місцями для відпочинку.
Вони були прикрашені водоспадами, квітами, плодами, дикорослими рослинами, такими як:
- Олива;
- Айва;
- Груша;
- Інжир;
- Мигдаль;
- Виноград;
- Фінік;
- Гранат;
- Кедр;
- Кіпаріс;
- Ясень;
- Піхта;
- Іва та ін.
Загибель Садів
Після смерті царя Навуходоносора в 562 році до н. е. садами Вавилона поступово перестали займатися.
Далі столицю захопило військо Олександра Македонського, яке він перейменував на Александрію і де зустрів свою смерть.
Припускають, диво просто зникло, оскільки ніхто за ним не доглядав, а піраміду, де вони розташовувалися, змило внаслідок подальших повеней річки Євфрат.
Якщо брати теорію про царя Сеннахериба, то кінець Садів майже не відрізняється, бо їх наступні правителі просто не могли їх утримувати.
Висячі сади Семіраміди: цікаві факти
Французький філософ Вольтер написав трагедію «Семірамиіда», присвячену цариці. Сади фігурують у ній як місце кількох дій. Далі ряд композиторів, таких як Й. Мысливечек, Д. Россіні, О. Респігі та інші, написали однойменні опери за мотивами п’єси.
Висячі сади Семіраміди також фігурують у кількох комп’ютерних іграх, присвячених Стародавньому Вавилону:
- «Вавилонія»;
- «Cultures 4: 8th wonder of the world. Компанія. Висячі сади Семіраміди.»;
- «7 Wonders: Art Pack: Висячі сади Семіраміди та ін..
Про вавилонський Сад знято кілька документальних фільмів, таких як «Розкриття таємниць Вавилону». Також він фігурує в кіно про сім чудес світу.
Термін «вісячий сад» також увійшов в архітектурний вжиток. Було створено безліч споруд за мотивами саду Семіраміди. Народилася традиція прикрашати плоскі дахи рослинами. Зелені тераси на дахах було виявлено під час розкопок у Помпеях та інших стародавніх містах. Візантійські імператори створювали на дахах палаців вертикальні конструкції з терасами, прикрашеними рідкісними рослинами й фруктами.
Подібні були на віллах родини Медічі у Флоренції та на дахах прибуткових будинків Петербурга й Москви, а також на дахах замків іспанських королів.
Вісячі сади Семіраміди в наш час відображені в збережених спорудах.
