Станіславський стверджував, що великі генії з’являються на світ лише раз на 100 років. Такі люди залишають по собі значний слід в історії, а пам’ять про них не згасає навіть через тисячоліття. Олександр Македонський досі вважається найвеликим і талановитим полководцем античності. Його гострий розум і логічне мислення дозволили йому завоювати величезну територію Азії, дійти до Індії та Пакистану. Македонський — єдиний завойовник, який здобув перемогу у всіх своїх битвах і не знав поразок навіть із найсильнішими та найхитрішими ворогами.
Тактика ведення боротьби Олександра вражає навіть сучасних дослідників, адже його військо завжди діяло технічно й швидко, обходячись поодинокими жертвами. Однак постать цієї особистості, оточена ореолом таємничості, зовсім не така однозначна, як може здатися на перший погляд. Недарма Олександр Македонський отримав звання «кривавого і жорстокого» завойовника. Особистісний портрет Олександра Македонського досі викликає багато питань у вчених.
- Ім'я: Олександр Македонський
- Стать: чоловіча
- Місце народження: Пелла, Стародавня Македонія
- Діяльність: цар, полководець, головнокомандувач
- Рід: Аргеади
- Батько: Філіп II Македонський
- Мати: Епірська Олімпіада
- Дружина: Роксана, Статіра, Парісатіда
- Діти: Геракл, Олександр IV
Дата народження Олександра Македонського, його дитинство та юність
Олександр Македонський — один із найвідоміших і найвпливовіших царів у світовій історії. Вчені відзначають, що численні легенди та міфи настільки сильно романтизували полководця і в певному сенсі змінили біографію Олександра Македонського, що він найпричудливішим чином відірвався від реальної картини світу.
Майбутній правитель Македонії народився в місті Пелла. Предками Олександра були представники найдоблеснішої династії Аргеадів, яка, за давніми віруваннями, бере свій початок від божественного сміливця Геракла.
Батьком майбутнього завойовника був македонський цар Філіпп II, а матір’ю — дочка епірського царя Олімпія. Родословна дівчини була не менш знатною. За античними легендами, засновником роду Пірридів був сам Ахілл — найхоробріший із героїв, які не побоялися вирушити в похід на Трою. З самого раннього віку хлопчик усвідомлював значущість таких великих династій, що невідривно вплинуло на становлення його особистісних якостей і темпераменту.
Оскільки на той час у Філіппа II було кілька жінок, майбутній правитель ріс разом із єдинокровними братами та сестрами. Дитинство Олександра Македонського проходило в досить неоднозначній обстановці. З одного боку, хлопчик захоплювався досягненнями батька, який вів безперервні війни з грецькими полісами, а з іншого боку — відчував до нього гостру неприязнь, що виникла через підбурювання матері. Філіпп, як і будь-який батько, намагався прищепити синові лише найкращі якості: розсудливість, рішучість і непохитність, яка б дозволила тримати в покорі всі завойовані народи.
Першим наставником Олександра став Леонід, який намагався виховати в маленькому правителеві суворий характер у дусі спартанців. Передусім він почав відучувати Македонського від розпещеності та навчати жорсткій дисципліні. Леонід самостійно перевіряв особисті речі дитини і відбирав будь-які ласощі, передані йому матір’ю або годувальницею. Окрім цього, наставник проповідував ощадливість і зневажав марнотратство.
Риториці юного царя навчав Лісімах. Як тільки хлопцю виповнилося 13 років, його вихованням зайнявся давньогрецький мислитель Арістотель, добре знайомий із Філіппом II. Він усвідомлював, що під його опікою знаходиться не звичайний учень, а майбутній правитель, тому робив наголос на політику, філософію та етику. Щоб Олександр отримав всебічну освіту, Арістотель включив у навчання низку інших наук:
- медицину;
- літературу;
- поетику.
З юних років царевич проявляв честолюбство, впертість і цілеспрямованість. Македонському були чужі земні насолоди та спокуси, тому він із легкістю обмежував себе в їжі і пізно зацікавився протилежною статтю. Ще в дитинстві наставники юного спадкоємця відзначали його неординарне мислення, кмітливість, логіку та чудові інтелектуальні здібності. Незважаючи на невеликий зріст, Олександр Македонський був сильним і кремезним хлопчиком.
За легендою, одного разу до столиці Македонії прибула делегація перських послів. Хлопчик зацікавився гостями і вирішив задати їм не звичайні й наївні для його віку питання, а підняв досить серйозні теми: якість доріг, особливості національного побуту, традиції та культуру іноземної держави.
Будучи 10-річним юнаком, він був єдиним, хто зміг приборкати і осідлати непокірного раніше коня Буцефала, який згодом став його вірним соратником у всіх походах. Майбутній стратег помітив, що жеребець сильно лякається власної тіні.
Вперше Філіпп II довірив Македонію Олександру, коли тому ледь виповнилося 16 років, а сам він відправився підкорювати Візантію. У цей час на батьківщині царевича спалахнуло повстання, ініціаторами якого були фракійські племена. Юнак зміг придушити бунт і на місці поселення збудував місто Олександрополь, яке назвав на свою честь. Через кілька років царевич знову проявив себе як успішний полководець, керуючи лівим крилом македонського війська в битві при Херонеї.
У 336 році до н.е. його батька вбили, і Олександр став новим правителем Македонії. Перше, що він зробив після сходження на трон — жорстоко розправився з іншими спадкоємцями та ворогами батька, гарантуючи таким чином власну безпеку. Саме з цих подій розпочалась нова ера, що проходила під егідою походів, завоювань і кривавих воєн.
Читайте також:
Олександр Македонський та його завоювання
Протягом перших 2 років полководець придушував варварські племена на північних територіях. Дізнавшись про смерть Філіппа II, греки спрямували всі сили на позбавлення від македонців. Однак Олександр швидко розбив їхні надії і за допомогою сили встановив у Грецькій Імперії владу Македонії. У той же час проти царя вирішили виступити і Фіви. Після швидкої облоги полководець повністю розгромив повстання і подолав опір. Цього разу завойовник не був таким поблажливим і практично зніс Фіви з лиця землі, вбивши тисячі городян.
Незважаючи на юний вік, двадцятирічний правитель створив чудову армію і продемонстрував небачений раніше військовий хист. Будучи дивовижним стратегом, він практично без бою приєднав до себе:
- Сирію;
- Фінікію;
- Палестину;
- Карію;
- Інші країни Близького Сходу.
Далі Олександр вирішив просунутися до Єгипту, де місцеві жителі прийняли Македонського за нове божество, назвавши його фараоном і спадкоємцем бога Амона. Саме тут правитель вирішив заснувати ще одне місто, назване на свою честь.
Через деякий час правитель вирішив продовжити справу батька і помститися Персії за минулі поразки. Під натиском Македонського впали:
- Суза;
- Персеполь;
- Вавилон.
Лише в Мілеті та Галікарнасі його армія зустріла опір, однак навіть вони були завойовані й перейшли у володіння стратега. Особливо показовим для всіх сподвижників і ворогів Олександра став випадок, пов’язаний із спадковим царем Персії. Дарія жорстоко вбили його прибічники, що зіграло на руку й правителю Македонії. Розумний полководець заявив, що в падінні Перського царства винні лише вбивці царя, а не завойовники. Таким чином, Олександра назвали месником за честь Дарія.
Після нищівних перемог над персами Македонський продовжив походи на Південь. Під час своїх переможних битв царевич підкорив міста Сирії та Фінікії. Опиратися могутній армії змогли лише мешканці Тіру, розташованого на острові у вигляді практично неприступної фортеці. Облога тривала близько 7 місяців і, врешті-решт, місто було взято. Завоювання Олександра Македонського дозволили відрізати перський флот від основних баз постачання і забезпечити безпеку власної держави у разі загрози з морських просторів.
Персидська культура справила сильний вплив на подальше життя правителя. Незважаючи на те, що Македонський, як і раніше, залишався великим прихильником грецької системи управління державою, він був підкорений розкішшю та вседозволеністю Персії. З цього моменту Олександр почав вважати себе повноправним і єдиним царем Перської імперії, Македонії, а також Азії і возніс себе до рангу бога.
Отриманих раніше земель завойовнику виявилося недостатньо, тому він вирішив вирушити в похід на Індію. Опинившись на території держави і перейшовши кордони річки Інд, македонська армія опинилася прямо перед володіннями царя Таксіли. Він без опору підкорився Македонському, поповнивши тим самим його війська слонами та власними воїнами. Індійський цар живив надію, що Олександр допоможе йому у боротьбі проти іншого правителя.
Великий стратег дотримався даного слова і здобув перемогу. Царевич вирішив не вбивати противника і залишив Пору живим, дозволивши йому і надалі правити власними землями. Цікавою особливістю Македонського як політика було те, що він приймав традиції та вірування завойованих держав.
Олександр ніколи не нав’язував власну культуру, тим самим знижуючи ризик повстань і невдоволення. Цю тактику згодом перейняли давньоримські царі. Історія Олександра Македонського яскраво демонструє, як одна людина може вплинути на всю світову історію та розвиток військової справи.
Під час походу імператор заснував два міста:
- Нікею;
- Букефали.
Приголомшливий успіх полководця перервався біля берегів річки Гіфасіс. Втомлена та виснажена безкінечними битвами армія відмовилася продовжувати похід і почала бунтувати. Олександр Македонський був змушений припинити просування і повернутися на південь. Коли македонські війська дісталися до Індійського океану, він вирішив розділити людей на дві частини.
Перша половина відправилася додому кораблями, а друга під керівництвом полководця пішла сушею.
Останні роки життя та місто, де помер Олександр Македонський
Після повернення до Персії Олександр побачив, що багато сатрапів задумали вчинити бунт і створити власні держави. Правитель жорстоко придушив невдоволення і показово стратив усіх непокірних. Цей випадок спонукав царя зайнятися зміцненням внутрішньої політики та підготуватися до нових завоювань.
Македонський планував поневолення Карфагена, Аравійського півострова, а згодом і всього Середземномор’я, проте таким грандіозним цілям так і не судилося здійснитися. Після невеликої перерви він взявся будувати новий флот у Перській затоці і повністю оновити флотилії.
Менш ніж за тиждень до масштабного підприємства Македонський важко захворів, за припущеннями лікарів — на малярію. Дослідники не могли поставити точний діагноз, оскільки близьке оточення великого полководця ніяк не проявляло симптомів інфекційного захворювання. Тоді лікарі висунули кілька гіпотез щодо хвороби Олександра:
- швидкоплинний рак крові;
- запалення легень;
- черевний тиф;
- печінкова недостатність;
- отруєння.
Багато людей не знають, у скільки років помер Олександр Македонський. 10 червня 323 року до н.е. видатний полководець зробив свій останній подих і помер у віці 32 років. Роки життя Олександра Македонського: липень 356 р. до Різдва Христового – червень 323 р. до Різдва Христового.
Смерть правителя дала поштовх до розпаду величної та непереможної імперії Олександра Македонського. Всі раніше завойовані землі були поділені між його полководцями. Обоє спадкоємців царя були вбиті ще малими дітьми, тому рід Аргеадів припинив своє існування.
Існує теорія, згідно з якою до смерті правителя міг бути причетний його близький друг Кассандр. Саме за його наказом згодом були вбиті син і вдова видатного стратега.
Деякі дослідники біографії Олександра Македонського вважають, що до його загибелі причетний і сам Арістотель, оскільки він був близьким соратником Кассандра. За даними Плутарха, тіло царя було забальзамоване у Вавилоні, проте є підстави вважати, що його помістили в велику ємність з медом, який зупиняв процес розкладання. По дорозі до Македонії тіло Олександра перехопив генерал Птолемей I, який прагнув стати його наступником. Саме тому у багатьох виникає питання, в якому місті помер Олександр Македонський.
На даний момент відомо, що могилу царя в Олександрії відвідували Юлій Цезар, Марк Антоній, Октавіан (майбутній Август Цезар), а також римський імператор Каракалла. Внаслідок історичних подій поховання було зруйноване і назавжди втрачено. Тим не менш, існують зображення могили Олександра Македонського, яка знаходиться в Єгипті.
Читайте також:
Особисте життя: Кампаспа
У особистому житті Олександр Македонський проявляв таку ж свободу та незалежність, як і у військовій справі. Правитель встиг створити гарем із 360 наложниць. Серед обраниць царя особливо вирізнялася одна прекрасна особа.
Вперше Македонський побачив дівчину під час придушення повстань у Фівах. На честь перемоги великого імператора місцева аристократія вирішила влаштувати пишний банкет, на якому була присутня і Кампаспа. Юний цар був вражений божественною красою обраниці, тому забрав її з собою.
Протягом 2 років вона була його коханкою та чарівницею. Передання свідчать, що кінець їхньої любові вирішив учитель Олександра Македонського Арістотель, який попередив майбутнього правителя про небезпеку жінок. Мислитель зауважив, що дівчата можуть довести до смерті навіть найсильніших правителів, тому з ними потрібно бути дуже обережним і уважним. Це висловлювання не залишилось непоміченим юною красунею, яка розлютилась і вирішила провчити Арістотеля.
Проказниця вимагала, щоб філософ дозволив їй покататися на ньому верхи, немов на коні. Вчитель Македонського був змушений погодитись і стати на четвереньки. Тоді Кампаспа запрягла його в вузду, продемонструвавши тим самим жіночу владу над чоловіками.
Окрім цього, у біографії Македонського зазначається зв’язок з королевою амазонок Фалестріс та індійською царівною Клеофіс.
У Олександра Македонського було 3 дружини:
- Роксанна. За давніми легендами, бактрійська княжна потрапила в полон до македонського царя, який не зміг встояти перед її красою і з радістю піддався її любовним чарам. Тоді юній особі виповнилося всього 14 років, однак це зовсім не збентежило правителя, який одразу ж взяв її в дружини. Роксанна народила єдиного визнаного спадкоємця Олександра.
- Барсина (Сатира). Другою улюбленою наложницею Олександра стала дочка перського сатрапа Барсина. Саме вона подарувала великому правителю незаконнонародженого сина Геракла. Весь двір Дарія, разом із прекрасною особою, був захоплений македонською армією і доставлений як бойовий трофей. Незважаючи на те, що жінка була на 7 років старша за царя, її краса зовсім не потьмяніла і сяяла яскравіше за інших дам. Перша дружина царя Роксанна спалахнула справжньою ненавистю до нової коханої і безжально вбила її одразу після смерті чоловіка.
- Парисатида. Олександр Македонський одружився з Парисатідою того ж дня, що й з Барсиною. Завдяки двом шлюбам правитель зміг укріпити зв’язки з обома гілками династії Ахеменідів. Весільне свято тривало цілих 5 днів.
Великий правитель виражав доволі передові на той час погляди щодо жінок. Полководець поважав усіх представниць прекрасної статі і вважав їх практично рівними чоловікам.
Цікаві факти про Олександра Македонського
Існує кілька цікавих фактів про життя Олександра Македонського:
- Цар назвав на свою честь понад 70 міст, 1 місто отримало ім’я його вірного соратника – коня Буцефала;
- Здобувши перемогу над персами, Македонський перейняв їхній стиль одягу;
- Столицею власної держави Олександр зробив Вавилон;
- Стародавні писання свідчать, що правитель завжди прагнув бути першим, тому без страху кидався в саму гущу боїв;
- Під час одного зі своїх вражаючих походів великий стратег захопився алкоголем;
- Імператор кілька разів заявляв, що є сином Зевса;
- Національність Олександра Македонського й досі є предметом численних суперечок. Греки та македонці досі ведуть дискусії щодо того, ким насправді був завойовник у більшій мірі: греком чи македонцем;
- Стратегії ведення бою цього полководця досі вивчаються у військових академіях;
- Багато хто не знає, як виглядав Олександр Македонський. Згідно з збереженими записами, видатний стратег мав різкий голос і видовжене обличчя. Будь-хто бажаючий може подивитися фото Олександра Македонського в мережі;
- Він, як і його батько, страждав на сколіоз. Окрім цього, у правителя була епілепсія;
- Очі полководця були різного кольору, у медицині це явище називається гетерохромією;
- Зріст Олександра Македонського був всього 150 см, проте його тіло було жилим і витривалим. Скромний зріст не вплинув на його досягнення та перемоги у битвах;
- Борода у чоловіка майже не росла, що відрізняло його від інших представників македонської аристократії;
- Правитель вирізнявся запальним характером та складним темпераментом;
- Македонський дуже любив читати;
- Багатьох цікавить питання, у якому році народився Александр Македонський. Полководець з’явився на світ у липні 356 року до Різдва Христового.
Втілення Македонського у культурі
Олександр Македонський справив величезний вплив на розвиток культури, політики та економіки. Ще в античні часи він був визнаний найбільшим завойовником усіх часів і народів, доблесним воїном і хоробрим правителем.
Протирічлива особистість завойовника неодноразово ставала джерелом натхнення для кінорежисерів. Творчі діячі створили кілька фільмів про Олександра Македонського, завдяки яким глядач може зрозуміти, хто такий Олександр Македонський насправді:
- «Олександр Великий», 1956 рік. Цей фільм охоплює практично все життя правителя: від самого народження до весільної церемонії в Сузах. Кожен охочий зможе дізнатися, хто такий Македонський, зануритися у його біографію та долю;
- «Олександр», 2004 рік. Відомий фільм про Олександра Македонського повністю базується на реальних подіях і створений на основі записів його найближчого друга Птолемея. Значна частина розповіді торкається особистого життя царя, а також деяких його блискучих походів. Картина дає повноцінну відповідь на питання, чим знаменитий Олександр Македонський і чому він справив такий вплив на військову справу.
У середньовіччі образ і життєвий шлях Олександра Македонського знайшли своє відображення у творі «Роман про Олександра». Рицарський роман був доповнений деякими вигаданими фактами та фантазіями автора. Протягом наступних років його особистість надихала живописців і художників, скульпторів і архітекторів, поетів і письменників.
Так, у місті Солонки була встановлена скульптура видатного полководця верхом на його вірному супутнику Буцефалі. Окрім цього, було створено безліч портретів Олександра Македонського, які точно передають його риси обличчя та міміку. Також у мережі можна знайти фотографії Олександра Македонського.
Висновок
Александр Македонский — справжній легендарний завойовник, який усього за 25 років підкорив більшу частину відомого на той час світу і вплинув на подальшу історію людства. Багато дослідників досі не можуть розгадати феномен його приголомшливого успіху і ведуть гарячі суперечки щодо того, ким був Олександр Македонський: геніальним полководцем із вродженим військовим талантом чи жорстоким завойовником із манією величі.
Втім, молодий цар став постаттю світового масштабу, пройшовши складний шлях до слави та визнання. Роки життя Олександра Македонського були сповнені радості й смутку, любові та розчарувань, перемог і досягнень.
Зображення Олександра Македонського
