«Бардо тодол», Тибетська книга мертвих — це індійський манускрипт, що описує перехід душі зі стану смерті до нового життя. Фактично являє собою буддійське вчення для тих, хто незабаром має зіткнутися зі смертю або вже померлих.
Читайте також:
Створення Тибетської Книги мертвих
Тибетська книга мертвих – це що? За переказами, Книгу мертвих Тибету написав індійський герой Падмасамбгавa в VIII–IX ст. н. е. для своїх учнів-буддистів. Він сповідував напрям буддизму тантра – вчення, пов’язане з практикою прикордонних станів. Сам текст книги записала одна з його 25 учнів і водночас його дружина Єше Цог’ял.
Правдивість цієї історії невідома, оскільки постать Падмасамбхави є напівмістичною і немає історичних підтверджень існування цієї людини. Водночас текст було заховано від сторонніх очей у горах Тибету до XIV століття, поки його не знайшов Карма Лінґпа — один із тертонів (переклад «шукач скарбів»), який за легендою є реінкарнацією одного з учнів Падмасамбхави.
Після цього вчення книги поширило свій вплив на весь Тибет та всі гілки буддизму. В Європі про «Бардо тодол» дізналися тільки у XX столітті, коли з’явилася традиція досліджувати Стародавні світи та вчення.
Етимологія назви «Бардо Тодол»
На Заході книга Бардо має поширену назву «Тибетська книга мертвих». Водночас рідною мовою вона вимовляється як «Бардо тодол».
У тибетській мові взагалі немає слів, які можна було б використати для фрази «Книга мертвих».
Слово «бардо» можна перекласти як «Проміжний стан», тобто стан переходу душі зі світу живих у нове тіло. Однак це лише найпростіше значення. Тибетське вчення включає теорію про шість таких проміжків:
- Між народженням та смертю;
- Між сном та пробудженням;
- Між пробудженням та входженням у транс;
- Смерть;
- Реальність (точка смерті та існування);
- Нове існування.
Тому не варто сприймати «Бардо тодол» як книгу про смерть. Це вчення для тих, хто готується прийняти неминуче, або для тих, хто хоче зрозуміти цінність життя.
Друге слово в назві «тодол» можна перекласти як «мудрість, отримана через вивчення та розуміння».
У підсумку виявляється, що назва книги «Бардо Тодол» буквально означає «Звільнення через розуміння/слухання в проміжному стані».
Зміст книги
Тибетська книга мертвих, «Бардо тодол», не розповідає про всі відомі проміжки, тому що її зміст розрахований на людей, які перебувають на стадії переходу в інший світ.
У «Бардо тодол» входять одразу три книги, що оповідають про три проміжки, в які впадає наше тіло після настання смерті:
- Чікхай-Бардо. Описує явища, що відбуваються з людиною в момент смерті;
- Чоннід-Бардо. Описує прийняття своєї смерті та ілюзії, що виникають у момент переходу в нове життя;
- Сідпа–Бардо. Торкається переродження.
Божественність душі
Перша частина книги присвячена прийняттю власної смерті та стану душі людини. Сучасному читачеві відомо, що західне і східне сприйняття Бога і смерті різниться. Простіше кажучи, в буддизмі сама людина є Богом. Вмираючи, він не зникає з цього світу, гине лише тіло. А душа переселяється в іншу посудину. Саме це намагається донести текст манускрипту:
«О благородний (ім’ярек), слухай же. Нині ти відчуваєш сяйво Ясного Світла Чистої Реальності. Пізнай його. О благородний, твій нинішній інтелект, згідно зі своєю істинною природою, не складається з ознак, барв чи подібного, а, будучи природно порожнім, є істинною реальністю, Всеблагим.
Свій інтелект, нині порожній, не вважай порожнечею нічого, а інтелектом самим по собі — вільним, сяючим, дивовижним і блаженним. Це і є істинна свідомість, Всеблагий Будда.»
Цитати з книги “Бардо Тодол”.
Тут простежується чітка думка про те, що душа без тіла продовжує жити як інша істота і вже сама по собі є божественною силою. Цей етап – прямий шлях до осягнення Нірвани – стану свободи від усіх бажань і страждань, до якого має прагнути людина.
Читайте також:
Кармічні ілюзії та прийняття смерті
Для другого етапу переродження, описаного в Чоннід-Бардо, характерні кармічні ілюзії — видіння, спричинені відлунням минулого життя. Фактично мертвий не може усвідомити, що він уже помер, і піддається своїм фантазіям чи сновидінням. Мета цього розділу — донести до померлого, що він повинен прийняти реальність смерті.
Цей стан порівнюють з психозом, оскільки тривога і відчуття жаху охоплюють душу в момент усвідомлення. Головне — переступити через страх і не загубити себе та свій шлях.
«Бог смерті накине мотузку на твою шию і потягне тебе; <він> відрубає тобі голову, вирве тобі серце, випустить нутрощі, висмокче твій мозок, вип’є твою кров, пожере твою плоть і обгризе тебе до кісток; а ти не зможеш померти. Навіть коли твоє тіло буде розрубано на шматки, воно знову воскресне. Раз за разом рубане, воно готує тобі жахливий біль і муку.»
“Тибетська книга мертвих”, цитати.
У буддійській Книзі мертвих використовується порівняння цього етапу з битвою з кількома богами, які зустрічаються згідно з ієрархією. Вони завдаватимуть болю, намагаючись донести душі думку про те, що настала смерть. Тибетська Книга мертвих говорить про те, що тіло — це лише посудина, яка рано чи пізно приходить у непридатність, а душа — вічна. Для того, щоб впоратися з випробуванням, буддисти присвячують частину життя медитації, навчаючись спокою, терпінню та здобуваючи внутрішній спокій.
Переродження
Третя частина Тибетської книги мертвих розповідає про неминуче переродження душі в новому тілі. Душа людини усвідомлює потребу повернутися до матеріального втілення, керуючись тваринними інстинктами.
Душа починає пригадувати світ, у якому вона жила раніше, свої вчинки та процес з’єднання душ двох людей, а також таїнство народження. Ці думки дозволяють душі перенестися в тіло ще не народженої істоти й відродитися в новій сфері, доводячи, що душа вічна, а наш шлях циклічний.
Саме ця ідея вкладена в поняття «Сансара» — кругообіг життя, якому підпорядковується все живе на цій землі. Душі мертвих проходять випробування власними фантазіями й думками і перероджуються в новому світі.
Відомі переклади та коментарі Буддійської книги мертвих
Відсутність перекладу на європейські мови ускладнювала поширення вчення буддизму. Вперше Буддійську книгу мертвих було перекладено в 1920-ті роки ХХ століття професором з Оксфорду Евансом-Венцом. Завдяки специфічній назві, яка одразу асоціювалася з єгипетською «Книгою мертвих», текст викликав бурхливий інтерес у суспільстві, яке до того не стикалося з історією буддизму.
Водночас існують значні відмінності між сенсами, які автори вкладали в свої тексти. Тим не менш, за «Бардо Тодол» закріпилася міцна асоціація з таємничою єгипетською знахідкою.
Також широко відомий коментар психолога Карла Юнга «Тибетська книга мертвих», який у своїй роботі порівнює вчення «Бардо тодол» (або «Бардо тхедол») із західними уявленнями про загробне життя та проводить паралелі з теоріями відомого австрійського науковця Зигмунда Фрейда про переродження.
Інші відомі переклади та коментарі:
- "Буддійські писання", Евард Конзе;
- «Тибетська книга мертвих: Велике звільнення в Бардо», Франческа Фремантл і Чог’ям Трунгпа Рінпоче
- «Тибетська книга мертвих», Роберт Турман. Підготовлено на основі інтерв’ю з ламою Чогьялом Намкай Норбу Рінпоче;
- «Тибетская книга мертвых», Грэм Коулман и др.
Поширення у культурі
У 1964 році американські психологи й письменники Тімоті Лірі, Ральф Метцнер і Річард Олперт видають книгу під назвою «Психоделічний досвід: посібник, заснований на Тибетській книзі мертвих».
Молоді люди надихнулися «Бардо Книгою мертвих» і у своєму творі наводять інструкцію, як правильно вживати заборонені речовини. Книгу також називають «Путівником для поїздок з ЛСД».
Джон Леннон, учасник знаменитої англійської групи The Beatles, написав пісню «Tomorrow Never Knows», надихнувшись «Психоделічним досвідом» і вченням, описаним у «Книзі мертвих».
Також інший учасник групи Пол Маккартні написав текст для заглавної пісні однойменного альбому «Magical Mystery Tour». Вона, як і весь альбом загалом, відсилає до «Путівника для поїздок з ЛСД».
Пісня «T.B.D.» рок-гурту Live для альбому «Throwing Copper» є абревіатурою англійської назви «Tibetan Book of the Dead». Пісня присвячена стану, описаному в «Бардо тодол»; Британська звукозаписна студія Delerium Records випустила диск із записом тексту з «Бардо тодол», накладеним на музику.
Також було знято кілька документальних фільмів про Тибетську Книгу мертвих, зокрема картина у двох частинах 1985 року випуску «Тибетська Книга мертвих: Спосіб життя та Велике звільнення». Вважається, що фільм режисера Девіда Лінча «Mulholland Drive» був натхненний ідеями про переродження, почерпнутими ним із Книги мертвих.
