Книга, придумана Г. Лавкрафтом, яку він часто згадує у своїх творах, пов’язаних із міфами Ктулху. Вона описує магічні ритуали та повну історію Давніх, які жили на Землі ще задовго до появи першої людини. Дехто вірить, що цей артефакт існує насправді, і що в її автора — Абдула Альхазреда — є історичний прототип.
Сьогодні інтернет переповнений сайтами, які нібито пропонують прочитати заборонену книгу, але це всього лише вигадка. Адже якби вона справді була такою доступною, людству настав би кінець. Водночас багато художників створювали ілюстрації до її можливого змісту, з яким ви ознайомитеся в цій статті.
Читайте також:
Історія створення Некрономікону
Як і кумир письменника — Едґар По, Лавкрафт часто згадував вигадані книги у своїх оповіданнях. Так, Некрономікон вперше було згадано в оповіданні «Пес». Із його опису відомо, що ця книга небезпечна для читання і здатна завдати шкоди як психічно, так і фізично. Тому її зберігають за численними замками.
Сам Лавкрафт стверджував, що згадана книга йому наснилася, а її назву він вигадав сам, хоча як саме — достеменно невідомо.
Спочатку вона мала назву Аль-Азіф (що перекладається як «бесіда демонів») і була створена персонажем Абдулом Альхазредом — некромантом і алхіміком. Книга містила методики виклику Давніх істот і божеств.
Згідно з есе письменника «Історія Некрономікону», книга була написана Альхазредом у 720 році в місті Дамаск, і з того часу її переклали кількома мовами. Данський філолог — реальна особа, яку Лавкрафт використав у своїх оповіданнях, — переклав Книгу мертвих латиною, і саме цей переклад привернув до неї широку увагу.
У 1232 році Папа Григорій IX заборонив книгу. Грецький її переклад був знищений під час пожежі в бібліотеці Салема. Англійський астролог Джон Ді, нібито, мав власний переклад англійською, який дожив до наших днів лише у фрагментах.
Саме грецький переклад назвав книгу «Некрономікон» (nekro — мертвий, nomos — закон, eikon — втілення). Легенди кажуть, що перший і справжній примірник був виготовлений зі шкіри дів. Через велику концентрацію зла на її сторінках книга нібито змінюється — іноді перетворює свою обкладинку на диявольське обличчя, але це лише чутки.
Місце зберігання книги
Лавкрафт писав, що існує кілька примірників Некрономікона, які зберігаються в:
- Британському музеї;
- Нац. бібліотеці Франції
- Гарвардський університет
- Міскатоніцький університет
- Університет Буенос-Айреса
Зміст
Книга розповідає про Давніх божеств і способи їх виклику. Найважливішими з них були Йоґ-Сотот і Азатот — двоє братів-близнюків, істоти, що уособлюють минуле, майбутнє і теперішнє. Вони випромінюють хвилі ймовірностей, які згодом впливають на все живе та створюють різні світи й всесвіти.
Писання розповість і про Великого Ктулху — верховного жерця. Виклик його в неправильний час може обернутися катастрофою для людства, що спричинить жахливі хвороби та масові напади безумства. Можливо також, що наші сни — це лише думки Ктулху, а життя — це його сон. І якщо істота прокинеться, люди зникнуть.
Читайте також:
На сторінках Некрономікону згадується про Інших Богів, вісником яких є Ньярлатотеп (Повзучий Хаос). Через нього маги й чарівники намагалися встановити зв’язок з Азатотом. Ньярлатотеп міг приймати вигляд будь-якої тварини, але найчастіше — це людське тіло з щупальцями замість ніг і голови.
Книгу населяють безформні шогготи – вугрі, якими можна керувати, і глибоководні люди-риби, що живуть на глибинах вод і в печерах, божество Дагон, гулі й упирі – потворні, людиноподібні істоти.
Закляття і символіка Некрономікона дозволяють людині вийти за межі фізичної оболонки та реальності. Записи розповідають, як поневолювати людські душі або створити «зброю», що зламає психіку людей і підкорить їх. Але, якщо не зважати на весь жах, що міститься в цій книжці, вона слугує джерелом великої мудрості та вмістилищем колосальних знань.
Найчастіше вона потрапляє до рук поганих людей або тих, хто одержимий владою та могутністю, але ніяк не до мудреця.
Кілька цитат з Некрономікона:
«Текст 1: Ця книга — про таємниці, що відкрилися тому, хто її писав, у небезпечних мандрівках земними й неземними країнами».
«Не мертвий той, кого навіки огорнула темрява. У безодні віків і смерть помре сама».
«У рідному місті Р’льєх Ктулху чекає у сні, він постане, і царство його прийде на Землю».
«Хто цю книгу безтрепетно прочитає, хто таємні слова промовить, той, хто тікає від темряви й крилатого жаху, вирушить у політ у безодню віків».
Чи реальна книга?
Говард Лавкрафт стверджував, що вигадав її, аби вгамувати суспільний інтерес. За життя він отримував чимало листів від читачів, які намагалися докопатися до правди про Некрономікон.
У кінці 70-х побачила світ книга Grimoirium Imperium, яку вважали перекладом істинного Некрономікона.
Ще один варіант, написаний певним Саймоном, був далекий від міфів Лавкрафта та ґрунтувався на шумеро-аккадській міфології. Згодом його назвали «Саймонікон», а ще більш відомим став як «Некрономікон Кроулі». За легендами, дружина Говарда передала йому цей текст, відібравши у якогось окультиста.
Хибною варіацією Некрономікона була й книга Liber Logaeth, пов’язана з міфами Ктулху і навіть містила цитати з творів письменника. Виявилося, що це лише наслідування Лавкрафту. До цього списку також входить книга Таємниці Хробака, походження якої надто похмуре та непідтверджене.
Читайте також:
Некрономікон порівнюють із давньоєгипетською Книгою мертвих та тибетською Бардо Тодол. Але це порівняння є хибним, адже згадані книги створені для того, щоб допомогти мертвим у потойбічному житті, тоді як Некрономікон викликає мертвих задля потреб власника. Можливо, письменник і надихався цими творами.
Додатковим джерелом для створення Некрономікона вважається Пікатрикс — середньовічний манускрипт з астрології, магії та талісманів невідомого автора, створений ще в 1000 році. Рукопис Войнича також відіграв свою роль як прототип книги Лавкрафта.
Оскільки справжнього артефакту так і не знайдено, можна лише стверджувати, що це поки що справді вигадка автора.
Ось кілька його творів, у яких згадується Некрономікон:
- Пес;
- Хребти Безумства;
- Святкування;
- Випадок Чарльза Декстера Варда;
- Показання Рендольфа Картера;
- Відьом Лог;
- Історія Некрономікону;
- Данвічський жах;
- Кромішні сни.
Згадки в кіно та іграх:
- Зловісні мерці 1, 2;
- Армія пітьми;
- Джейсон вирушає в пекло: Остання п’ятниця;
- Зловісні мерці: Чорна книга;
- Еш проти зловісних мерців;
- Evil Dead: Regeneration.
Відео про книгу Некрономікон:
