Ктулху створений Говардом Філіпсом Лавкрафтом, але вже давно вийшов за межі одного літературного твору. Цей монстр згадувався в кількох оповіданнях, але не здійснював жодних активних дій. Ктулху чекав на сприятливий момент, а серед людей виник його культ. Давнє божество виявилося настільки привабливим, що постійно присутнє в міжавторському циклі, заснованому на спадщині Лавкрафта, а відсилки до нього з’являються у творах, жодним чином не пов’язаних з рідним світом Ктулху.
Читайте також:
Великий Стародавній
У світі Лавкрафта існує раса Великих Давніх, і Ктулху — один із них. Давні — це могутні істоти інопланетного походження, які прибули на Землю в різний час і з різними цілями. Їх об’єднує величезна сила, недосяжна й незбагненна для людини, а також ворожість або зневага до людства. Водночас Великі Давні не соромляться використовувати людей у власних цілях, якщо це їм потрібно.
Ктулху — прямий нащадок наймогутніших Давніх, але за силою значно поступається їм. Проте він не ворогує з сильнішими родичами, а живе з ними в мирі. Як і інші Давні, він заснував власний культ. На відміну від них, Ктулху не черпає сили з дій культістів, а просто чекає свого часу.
Що може Ктулху?
Відома фраза «Ктулху фхтагн» означає, що «Ктулху чекає». Інший варіант перекладу — «Ктулху спить». Саме цим заняттям монстр займається більшу частину свого існування. Він безсмертний, тому не має потреби поспішати з реалізацією своїх планів. Вважається, що коли Ктулху прокинеться, настане кінець світу. Але до цього моменту ще далеко. За своєю суттю та впливом на світ Ктулху — надзвичайно сильна істота.
Його кінцева мета — захопити владу над Всесвітом разом зі своїми могутнішими та злішими родичами. У процесі цього відбудеться безліч катаклізмів, більшість людей загине (включно з тими, хто поклоняється Ктулху). Монстр стане господарем і володарем Землі, а планету заселятимуть виключно безсмертні істоти, яких неможливо знищити.
Телепатія
Найсильніша здатність монстра – телепатія. Вона дає йому відразу кілька можливостей:
- Знання про всі або майже всі події, що відбуваються на Землі.
- Поклик Ктулху — це вплив на особливо чутливих людей, які виконують волю свого володаря. Зазвичай він передає свою волю через сни.
- Неможливість перемогти монстра у відкритому бою — його противники божеволіють, якщо перебувають поруч із Ктулху надто довго.
Усі ці здібності працюють, незважаючи на те, що монстр перебуває в глибокому сні.
Завдяки своїм телепатичним можливостям Ктулху також може навіювати ворогам жах, стравлювати їх між собою, спонукати до необдуманих вчинків. Той, хто вирішив убити Ктулху, приречений загинути сам. Монстр стежить за тим, щоб відомості про нього не поширювались серед надто великої кількості людей. Якщо хтось дізнається більше, ніж Давній готовий відкрити, Ктулху навіює сектантам убити цю людину або оголосити її божевільною.
Фізична сила та регенерація
Друга суперсила монстра — величезна фізична міць. За описами, Ктулху — це гігантська підводна істота. Визначити його точний розмір неможливо, адже монстр ніколи не з’являвся повністю над поверхнею води. Але його габарити співмірні з великим кораблем.
Людина не здатна завдати морському монстру серйозної шкоди — усі його рани загоюються з величезною швидкістю. Навіть важкі поранення, завдані потужною зброєю, з часом зникають, і монстр знову набуває звичної форми. Як саме пересувається Ктулху — невідомо.
Вважається, що він може ходити, плавати й літати, легко переходячи з одного способу пересування на інший.
Читайте також:
Чому Ктулху спить?
Попри всі свої величезні й лякаючі здібності, Ктулху спить на дні океану й досі не захопив світ. Причина проста — його телепатичні хвилі не проходять крізь величезну товщу води, тож Поклик не досягає мети. Перебуваючи у своєму підводному місті, Давній не може впливати на всіх людей, зате й залишається недосяжним для них. Піднятися на поверхню самостійно він, імовірно, не здатен. Щоб не витрачати сили даремно, монстр впадає у сплячку на дні океану й пробуджується, коли місто піднімається на поверхню.
Місто Р’льєх, у якому мешкає Ктулху, більшу частину часу перебуває під водою. Воно спливає на поверхню за певного й доволі рідкісного розташування зірок. Виникнення та занурення міста відбуваються без жодної системи, і Ктулху не здатен на них вплинути. Можливо (хоча книги Лавкрафта і його послідовників цього прямо не згадують), занурення й підняття міста — це наслідок магії Старших, противників Ктулху.
Зовнішність
У оповіданнях Лавкрафта описано, як виглядає Ктулху: це величезна істота з гуманоїдним тілом, головою, що нагадує восьминога зі щупальцями, і великими драконячими крилами за спиною. Його тіло вкрите лускою, але ворушиться, ніби складається зі слизу або желеподібної маси. Пересувається він з неймовірною швидкістю, може плавати, а на відносно невеликій глибині — іти по дну. Також здатен літати й стрибати, але не віддаляється далеко від свого підводного міста. Монстр видає чавкаючі звуки, виділяє слиз, а морська піна навколо нього набуває неприємного брудного відтінку.
Люди дізналися про Ктулху та його зовнішність від нього самого. Під телепатичним впливом монстра його сектанти створювали картини, скульптури та описи його вигляду. Найвідоміше зображення — барельєф Ентоні Вілкокса (оповідання «Поклик Ктулху», 1928 рік).
Звідки з’явився Ктулху?
У «Міфах Ктулху» — збірці літературних творів, дія яких відбувається у світі Лавкрафта, усі Давні мають інопланетну природу. Ктулху — не виняток. Він народився в далекій галактиці (23 туманність), довго мандрував Всесвітом, і кінцевою точкою його маршруту стала Земля. Деякий час він носив титул Володаря Землі, але після війни зі Старшими відмовився від нього.
Щойно з’явившись на Землі, монстр спробував її захопити, однак цьому завадили Старші. Вони були древньою расою й на момент вторгнення Ктулху вже давно жили на Землі та вважали її своїм домом. Почалася війна, яка принесла багато жертв як серед Старших, так і серед прихильників Ктулху. Наслідком війни стала угода, за якою монстр оселився в місті Р’льєх, відмовився від титулу Володаря Землі та претензій на землі Старших. У свою чергу, ті пообіцяли дозволити йому та його нащадкам жити на Землі.
Родовід
У книжках Говарда Лавкрафта докладно розповідається про родовід Ктулху. Його прадід — наймогутніший з Давніх богів Азатот, а дід — не менш сильне божество Йог-Сотот. З його батьків відоме лише одне — Наг. Точно невідомо, чи є ця істота батьком, чи матір’ю Ктулху.
Перебуваючи на планетах зорі Зот, Ктулху породив своїх нащадків. Хто був їхньою матір’ю (або матерями) — невідомо. Також у книжках не згадується про стать дітей монстра — усі вони називаються лише нащадками, а не синами чи доньками. Можливо, вони не мають статі в людському розумінні. У творах перелічуються імена чотирьох нащадків Ктулху: Гатаноа, Юґотта, Зот-Оммог і Ктулла. Усі вони прибули на Землю разом із батьком і живуть з ним у Р’льєсі, допомагаючи втілювати його задуми.
Місто Р’Льех
Р’льєх — це величезне місто, яке Ктулху збудував разом зі своїми нащадками. Будівлі в ньому гігантські, циклопічних розмірів. Місто існує водночас у кількох вимірах, тобто людина може бачити лише фрагменти споруд зі спотвореними пропорціями. Люди, здатні розділяти сни Ктулху, можуть намалювати план міста.
Спочатку Р’льєх не був підводним — монстри будували його над поверхнею води. Згодом, після війни зі Старшими, усе місто раптово занурилося на дно океану. Причина цього невідома, і завадити зануренню не вдалося. Але Ктулху не загинув — він впав у сплячку, щоби зберегти сили.
Місто спливає раз на кілька сотень років, перебуває на поверхні кілька днів, украй рідко — тиждень. За цей час монстр встигає передати телепатичні сигнали своїм жерцям. Саме про це нагадує найвідоміша фраза темних служителів — «Ктулху фхтагн», тобто «Ктулху спить і чекає свого часу».
Одного дня занурення Р’льєха припиняться так само раптово, як і почалися, місто залишиться на поверхні — і вже ніщо не завадить Ктулху втілювати свої темні задуми.
Культисти
За тисячоліття перебування на Землі Ктулху обзавівся сектою, яка чекає на його пробудження. Культисти вірять, що після повернення Давнього на землі настане кінець світу. Монстр вільно пересуватиметься планетою, винищуватиме все живе, викликатиме в людей ненависть одне до одного, розпалюватиме війни. У цей час неминуче загине все людство або його більшість — зокрема й самі сектанти, але вони не вважають це страшним.
Люди, які поклоняються Давньому, є в усіх куточках світу. Вважається, що цей культ дуже давній і існує стільки ж часу, скільки й саме людство. Поклоніння Ктулху супроводжується моторошними ритуальними співами й людськими жертвоприношеннями. У жертву зазвичай приносять сторонніх людей, які потрапили в полон до сектантів. Якщо час ритуалу настав, а полонених немає, можуть убити когось із нижчих членів секти. Під час кінця світу сектанти сподіваються отримати величезну силу й загинути, відчуваючи власну могутність.
Мантра
Під час ритуалів сектанти читають мантру: «Пх’нглуи мглв’нафх Ктулху Р’льех вгах’нагл фхтагн». Вона написана вигаданою мовою і вперше згадується в оповіданні «Поклик Ктулху».
Приблизне значення цієї фрази:
«У своєму домі в Р’льєсі мертвий Ктулху спить і чекає».
- У глибинах вод під Р’льєхом покоїться Ктулху, очікуючи свого часу.
- У своєму чертозі в Р’льєсі мертвий Ктулху марить і чекає.
В одному з перекладів зустрічається тлумачення з відсилкою до ісламу: «Немає божества, гідного поклоніння, окрім Ктулху, і Р’льєх — обитель Його.» Частіше використовується скорочений варіант мантри — «Ктулху фхтагн». За цією фразою сектанти впізнають однодумців.
Поклик Ктулху
Вперше монстр з’являється в оповіданні «Поклик Ктулху», за яким згодом було знято фільм. Оповідання ведеться від першої особи й оформлене у вигляді нотаток і дорожніх записів.
Головного героя звуть Френсіс Терстон, він живе в Бостоні й до початку подій нічого не знав про давнього монстра.
У героя раптово за дивних обставин помирає літній родич. Розбираючи його папери, Френсіс знаходить усе більш дивні записи й предмети.
Вони викликають у нього інтерес і водночас недовіру, і Френсіс починає власне розслідування смерті дідуся. Наближаючись до таємниці, герой усе ближче підходить і до власної загибелі.
Частина перша: жах, втілений у глині
Перше, що насторожило Френсіса, — барельєф із зображенням незрозумілої істоти. Його створив Вілкокс — досить відомий скульптор. Під час роботи він перебував у стані зміненої свідомості, бачив галюцинації й намагався їх зобразити. Готовий барельєф Вілкокс відніс професору Енджелу — покійному дідусеві головного героя.
Професор не зміг пояснити, що саме зображено, але звернув увагу на те, що подібні галюцинації спостерігались і в інших митців. Сюжети бачень були майже однаковими, а час їх появи збігався з точністю до години. Ще одна дивина, яку виявив професор — барельєф Вілкокса майже точно повторює істоту, зображену на статуетці з Луїзіани. Її виготовили за 25 років до галюцинацій Вілкокса, і вона належала сектантам, які приносили криваві жертви. Пізніше поліція вилучила цей предмет і передала професору на експертизу. Усе це Френсіс дізнається із записів покійного дідуся. Він розуміє, що ця загадка не дасть йому спокою.
Частина друга: інспектор Леграсс
Френсіс вирішує дізнатися більше про статуетку, знайдену серед речей дідуся, й знаходить звіт інспектора Леграсса про затримання банди сектантів. У своєму звіті поліцейський докладно описує події. Спершу місцеві мешканці скаржились на шумних сусідів, які влаштовували оргії та богохульства. Потім почали зникати люди, й ті самі підозрювані були названі сектантами. Розслідування підтвердило їхню причетність. Сектантів затримали, і всіх допитали.
На допитах вони повторювали молитви Ктулху, говорили про кінець світу та детально описували свої обряди. Слідчий вважав їх деградованими й асоціальними особами. Під час симпозіуму один із його учасників зацікавився доповіддю Леграсса — він вивчав ритуали жителів Ґренландії й побачив в них разючу схожість із діями сектантів із Нового Орлеана. Так виявляється, що культ Ктулху існує вже багато років у різних куточках планети й підтримується людьми, незнайомими між собою.
Частина третя: морське безумство
У пошуках правди Френсіс дізнається історію ще однієї статуетки Ктулху. Її розповідає вдова моряка Йогансена. Її чоловік вирушив у море на своїй шхуні, але під час плавання зіткнувся з піратами. Команда Йогансена перемогла, хоча капітан загинув, а шхуна була сильно пошкоджена. Мореходам довелося перебратись на корабель піратів. Там вони побачили дивний образ — огидну істоту, що одночасно вселяла жах і викликала цікавість.
Команда Йогансена на піратській шхуні виявила невідомий острів із дуже дивними спорудами. Це був Р’льєх (в іншому перекладі — Лайх). Мореходи пришвартувались, зійшли на берег і почали оглядати місто.
Оглядаючи це моторошне місце, моряки випадково викликали Ктулху, і він убив усю команду. Вижити вдалося лише Йогансену. Йому вдалося поранити монстра, протаранивши його яхтою, і втекти. Але через кілька років моряк загинув за таких же дивних обставин, що й дідусь головного героя. Тепер Френсіс переконаний, що йому також залишилось недовго.
Міфи Ктулху
Після смерті Лавкрафта американський письменник Авґуст Дарлет вирішив зібрати його спадщину воєдино. Він об’єднав у єдиний цикл усі твори, що стосуються світів Лавкрафта, а також склав описи міфічних істот, згаданих в оповіданнях. Дарлет також намагався визначити точне розташування різних об’єктів із всесвіту свого попередника.
«Міфи Ктулху» написані не однією людиною. Праця Лавкрафта й Дарлета привабила до циклу інших авторів. Нині це міжавторський цикл оповідань, повістей і романів, багато з яких екранізовано. Ктулху та його сектанти стали найпопулярнішими антагоністами серії.
Читайте також:
Монстри, схожі на Ктулху: ігри, музика, кіно
Монстр з’являється в іграх та книгах за мотивами творів Лавкрафта:
- Стає антагоністом у грі «Шерлок Холмс і таємниця Ктулху» (в оригіналі ім’я монстра прямо не згадується). У грі великий детектив розслідує зникнення людей і натрапляє на темних сектантів, які намагаються пробудити давнього монстра. Холмсу та Ватсону вдається зірвати ритуал і врятувати зниклих людей.
- У грі «Terraria» є бос — Око Ктулху. Колись давно його було відірвано від господаря, і тепер воно літає в пошуках решти тіла. Викликати цього босa можна лише вночі. Після його перемоги може з’явитися дриада, але це трапляється не завжди.
- Мультфільм Prank Call of Cthulhu. Тут монстр телефонує головному героєві й змушує його дзвонити своїм друзям. Після телефонних розмов люди перетворюються на кальмарів.
- У заставках «Сімпсонів», «Ріка та Морті», а також як концепт-арт до ігор Ктулху з’являється регулярно. Його образ став справжнім архетипом — попри авторські права.
- У грі World of Warcraft одним із антагоністів є монстр К'Тун — один із найсильніших босів, якого спочатку було неможливо перемогти. Він впливав на розум супротивників, змушуючи їх відволікатися, розбігатися в страху. Зовні К'Тун дуже схожий на Ктулху: має численні щупальця й очі. У тій же грі існує група антагоністів — К'Тири. Це морські жерці, які піддалися впливу Давніх богів. Їхня зовнішність змінюється — голови стають схожими на кальмарів зі щупальцями. Темні жерці живуть окремим плем’ям і тривалий час не втручалися в справи світу — вони чекали слушного моменту для удару.
Міфи Ктулху надихнули багатьох письменників, розробників і режисерів. У сучасній культурі про нього говорять і досі. Вони справили великий вплив на жанр жахів.
Ігри, в яких згадується Ктулху або які були натхненні його образом та історією:
- Quest for Glory IV: Shadows of Darkness (культ Авузла);
- Call of Cthulhu – Dark Corners of Earth (06/18 г.);
- Adventures of Sherlock Holmes: The Curse of the Forgotten God;
- X-COM: Terror from the Deep (могила у фінальному епізоді із зображенням Ктулху).
- TES III: Morrowind (сюжет: давній бог Дагот пробуджується і спілкується телепатично з головним героєм. Моровова хвороба полонила людей, і вони мутували в восьминогоголових).
- TES IV: Oblivion (квест «Тінь над Хекдіртом»).
- Dominions (раса Р`льех);
- Max Payne (злочинець, який викликав богів і демонів, зокрема Ктулху).
- Fable: The Lost Chapters (бос після тюремного квесту).
- Hellgate: London (фінальний бос);
- Warcraft 3 (істоти «Безликі»);
- Stalker (істота Кровосос);
- Witcher (культ водяних).
Такі музичні гурти, як: Metallica, Therion, Draconian, Cradle of Filth, Merciful Fate, Samael, Endura, Vader, Король и Шут згадували у своїх піснях міфи, пов’язані з Ктулху.
Письменники, натхненні міфами Ктулху:
- Авґуст Дарлетт — послідовник Лавкрафта, дописав кілька його оповідань.
- Ніл Ґейман — оповідання «Особливе Шогготське».
- Стівен Кінг — «Крауч-Енд».
- Роджер Желязни — «Ніч у похмурому жовтні».
- Пол Ді Філіппо — «Готтентоти».
- Любко Дереш — «Культ».
- Джеймс Вайт — «Лікар-вбивця».
Ім’я Ктулху охороняється авторським правом, і щоб такий монстр з’явився в книжці, фільмі чи грі, не пов’язаній зі спадщиною Говарда Лавкрафта, потрібно отримати дозвіл від правовласників. Але образ монстра настільки популярний, що оминути його неможливо. Щоб уникнути суперечок, багато авторів створюють схожих монстрів із подібними іменами.
Ктулху опинився серед найпопулярніших великих тату. Монстр однаково популярний серед хлопців і дівчат, найчастіше зображується на спині, грудях, рідше — на плечах і стегнах. Символічного значення за ним не закріпилося — кожен власник татуювання наділяє зображення власним змістом. Найчастіше власники та майстри кажуть, що тату з морським монстром означає любов до моря, свободу, мудрість. Фото робіт із Ктулху прикрашають альбоми приватних майстрів і великих студій.
Інтернет-мем
Він відомий в інтернеті не лише як істота з оповідань, а й як популярний інтернет-мем. Він став впізнаваним у карикатурах, жартівливих дописах і пародіях. З’явилися такі популярні фрази, як: «Ктулху фхтанг!» / «Ктулху зохаває фсіх». У жартах йому іноді приписують нехарактерні дії.
