Будь-хто, хто коли-небудь захоплювався давньогрецькою міфологією, читаючи легенди та міфи про славну Елладу, чув про Єхідну як про негативного персонажа. Вона зробила легенди давнього світу насиченішими та цікавішими, породивши найнебезпечніших чудовиськ Еллади, які стали випробуванням для людей. А сильні й сміливі воїни здобули популярність та звання героїв завдяки своїм подвигам, під час яких винищували створених Єхідною монстрів. То хто ж це за персонаж?
Єхидна - Грецька міфологія
У легендах і міфах Давньої Греції Єхідна та Ламія належать до змієподібних істот, іменованих дракайнами. Її ім’я перекладається як «гадюка», що, незважаючи на прекрасну зовнішність напівдіви–напівзмії, точно характеризує її норов. Давньогрецькі літописці стверджують, що, незважаючи на привабливий лик, вона була жахливою у своїй зміїній сутності. Її притулком була похмура печера в Кілікії або Аркадії, розташована глибоко під землею. Звідти жінка-рептилія виходила на полювання, підступно підстерігаючи мандрівників і пожираючи їх.
Будучи титанідою величезного розміру, Єхідна являла собою прекрасну діву з тілом плямистої змії, здатним вселити жах навіть у найвідважнішого героя. Надзвичайно красива зовнішність стала причиною нещасної долі жінки, прославленої чудовиськом, в якому поєдналися людська краса та потворність рептилії.
Походження Єхідни
Згідно з працями деяких давньогрецьких авторів, Єхідна стала породженням двох могутніх істот — бога бурхливого моря Форкіса і богині морської безодні та морських чудовиськ Кето. Батьками її батька, тобто дідусем і бабусею, були земля — Гея та море — Понт. Інші ж пишуть, що напівжінку–напівзмію, перебуваючи в союзі з Геєю, породив сам Тартар — найглибша безодня, що знаходилась під царством Аїда.
За легендами про жінку з тілом змії, поява Єхідни не збігається за часом із її власним народженням. Вона була надзвичайно мудрою жінкою з прекрасною усмішкою. Скрізь її оточували птахи й звірі. Де б вона не знаходилась, вони з’являлися ніби нізвідки й супроводжували її.
Народження Єхидни
Прекрасна зовнішність зруйнувала долю Єхідни. Дружина Зевса, Гера — богиня шлюбу, заздрила дівчині. Знайшовши найпростіший спосіб позбутися суперниці, вона попросила Аргуса, багатоглазого лячного велетня, відібрати в Єхідни її магічну силу. Коли він прийшов вночі до дівчини і побачив її прекрасний лик, не зміг виконати прохання богині, бо закохався. Він побажав, щоб його кохана піднялася на небо до богів, куди шлях відкривався лише за світла дня.
Гера, засліплена люттю, розповіла Зевсу, що Єхідна зачарувала титана Аргуса своїми магічними силами, і попросила чоловіка вигнати дівчину з світу живих. Бог грому й блискавки повірив дружині і наказав Аргусові віднести Єхідну в підземну печеру, яка була притулком драконів, змій і чудовиськ.
Коли дівчина прокинулася, вона виявила, що від колишньої краси залишився лише її лик. Ноги ж перетворилися на хвіст. Тепер одна її частина залишалася прекрасною, а інша вселяла жах. Так було породжено одне з найстрашніших чудовиськ Еллади.
Читайте також:
Діти Єхидни
Перебуваючи в ув’язненні та озлобившись на весь світ, від безвиході Єхідна уклала шлюб зі своїм власним братом Тифоном — чудовиським стоголовим драконом-велетнем, що втілював вогненні сили землі. Тифон і Єхідна стали прародителями численних чудовиськ.
Тифон та Єхидна: породження
Від цього неприродного союзу народилися численні чудовиська.
Найзнаменитішими чудовиськами були:
- Двоголовий пес Орф;
- Триголовий пес Цербер;
- Лернейська гідра;
- Колхідський дракон;
- Орел Ефон;
- Хімера;
- Сфінкс.
Пізніше плодом любові Єхідни та її сина Орфа став Немейський лев.
Серед дітей жінки-змії, за думкою деяких авторів, включаючи Геродота, траплялися й люди.
Так, внаслідок спокушення великого героя Геракла, Єхідна народила від нього трьох синів — Агафірса, Гелона та Скіфа, який став прародителем племен скіфів, а згодом і володарем могутнього Скіфського царства.
Подальша доля Єхидни та її дітей
Побачивши породжених Єхідною чудовиськ, навіть боги жахнулися. Однак Зевс дозволив їм бродити, де заманеться — таким був виклик людям. Більшість монстрів загинули від рук героїв і напівбогів.
Як загинули діти Єхідни
- Двоголовий пес Орф охороняв стада чарівних биків. Його вбив Геракл під час викрадення биків у Геріона.
- Трьохголовий пес Цербер охороняв вхід до царства Аїда, де його здолав Геракл, внаслідок чого пес був навіки ув’язнений у Тартарі, щоб стерегти душі грішників.
- Дракон із Колхіди охороняв золоте рунце. Щоб викрасти скарб, чарівниця Медея вклала дракона спати, після чого його вбив Діомед.
- Немейський лев та Лернейська гідра були вбиті Гераклом під час його мандрів.
- Хімера — істота з козою головою, тілом лева і зміїним хвостом — була вбита Беллерофонтом.
- Сфінкс скочив з обриву на гострі камені, коли Едіп відгадав її загадку.
Думки літописців давньогрецької історії щодо долі Єхідни розходяться. За однією з версій, її вбив один із таких героїв, як Геракл, цар Едіп чи Беллерофонт. За іншою версією, велетень Аргус задушив її уві сні.
Гесіод же стверджував, що Єхідна безсмертна.
Єхидна у Біблії
У Біблії Єхідна є змією з смертельно небезпечним отрутою. У Старому й Новому Завітах описується, як Єхідна вкусила апостола Павла, коли той підкидав хворостини в багаття.
Вираз «породження Єхідни» зустрічається в Євангеліях від Матвія та від Луки. Уперше це словосполучення використав Іоанн Предтеча стосовно фарисеїв. Пізніше так називали безбожних, нечестивих і злих людей, коли ті приходили хреститися.
За однією з версій, давні люди під цим виразом розуміли змій після линьки, коли шкіра рептилії нагадує мертву істоту. Вони припускали, що насправді народжується дитинча, а післялинькова шкіра – тіло загиблої матері. Згідно з цим уявленням, поняття «породження Єхідни» тотожне «материновбивству».
Без такого персонажа, як Єхідна, міфологія Давньої Греції була б, безперечно, біднішою. З ким би боролися герої Еллади, якби найстрашніше створіння не породило жахливих монстрів?
Давньогрецька міфологія показує, що Єхідна та її діти були втіленням дикої природи, нерозумних істот. Майже всі вони були знищені людьми або напівбогами. Роль напівжінки–напівзмії в легендах і міфах Давньої Греції полягала в тому, щоб показати, як людина в процесі свого розвитку стає господарем світу.
