Відповісти на запитання, хто така Гера, досить просто. Гера, або Юнона в римській традиції, – давньогрецька верховна богиня, цариця всіх богів Олімпу. Легко відповісти й на запитання, чим володіє Гера: вона покровителька сім’ї, шлюбу, породіль під час пологів, вона богиня Вітрів і Повітря, а також родючості та достатку, тобто ототожнюється із Землею як певною хтоничною одиницею. Вона є однородною сестрою та другою (за деякими даними третьою) дружиною Зевса, голови олімпійських богів. Влада, жорстокість і ревнивість цієї богині завдали багато неприємностей її чоловікові, і вона була в сварці з багатьма іншими мешканцями Олімпу.
- Гера (Ἥρα) – давньогрецька верховна богиня, покровителька сім’ї, шлюбу, породіль під час пологів.
- Батько: Кронос – верховне божество, покровитель землеробства.
- Мати: титаніда Рея
- Чоловік: Зевс – бог неба, грому і блискавок.
- Діти: Арес, Геба, Гефест, Іліфія та Ангела.
- Іменем Амфітріти названо: астероїд (103) Гера, який був відкритий 7 вересня 1868 року.
Походження
Згідно з класичною теокосмогонією та міфами про Геру, вона є першою дитиною та старшою дочкою титанa Кроноса, або Хроноса, та титаніди Реї (в деяких джерелах відповідала богині Землі і носила ім’я Пандора), внучка титана Урана та Геї і, за «Теогонією» Гесіода, прямий нащадок Гемери, богині денного світла, та Хаосу, батька всіх титанів.
Вона, як і її сестри та брати Гестія, Деметра, Аїд, Посейдон, була поглинена власним батьком, що боявся повалення з Олімпу, якому було передбачено, але пізніше повернена своїм братом Зевсом, який переміг Кроноса та ув’язнив його в Тартарі.
Читайте також:
Шлюб та зради чоловіка
Гера, згідно з теокосмогонією, вийшовши з лона Кроноса, була перенесена на гору Коккігіон і провела там дитинство та юність, виховувалася Орами, дітьми Зевса та Феміди, а також Фетією в домі титана Океана та його дружини Тефії (у майбутньому вона часто примиряла посварених подружжя, свою тітку та дядька). За однією версією, бог Зевс побачив Геру, закохався в неї і, перетворившись на зозулю, довгий час залишався поруч, викликаючи до себе любов. За іншою версією, Гера зробила все, щоб розлучити Феміду і Зевса, здобуваючи любов та увагу брата.
Гера, незважаючи на те, що Зевс шанував її і радився з нею з багатьох питань, була надзвичайно ревнивою. Саме тому, і, звісно, через любовність верховного бога, стосунки подружжя були напруженими. Гера переслідувала всіх коханок чоловіка та його незаконнонароджених дітей, незалежно від того, чи були це боги, напівбожественні істоти чи смертні.
Гера та Літо
Лето, титаніда, дочка Геї та Урана, була коханкою Зевса. Їхній зв’язок став відомий Герi, і вона почала переслідувати жінку, яка на той момент уже була вагітна від верховного олімпійця. Гера відправила в погоню за Лето змія Піфона, заборонила давати їй притулок де-небудь на суші, утримувала богиню пологів Іліфію на Олімпі, не дозволяючи допомагати жінці, що страждала під час сутичок. Помста Гери могла погубити породіллю – лише вмовляння інших богинь змусили Іліфію порушити наказ дружини Зевса та допомогти народитися Аполлону й Артеміді. Уже після їхнього народження Гера, продовжуючи ненавидіти Лето, закохала в неї велетня Тітия, який намагався обесчестити жінку, але був убитий Аполлоном.
Гера та Семела
Семела, дочка правителя Фів Кадма (по батькові – правнучка Посейдона) та богині Гармонії, була смертною коханкою Зевса. Ревнива Гера внушила вагітній дівчині бажання побачити коханого в усій величі його божественної сили, оскільки вона не могла повірити, що її коханий – верховний володар усього сущого. Громовержець, пов’язаний обіцянкою, яку дав жінці, явився Семелі в перуновому вогні, від якого вона загинула.
Зевс, за однією версією, зумів врятувати свою недоношену дитину, сина Діоніса, зашивши його собі в стегно. За іншою версією, Діоніс врятувався завдяки плющу, який захистив його від божественного вогню. Діоніс, спершу будучи звичайним смертним, як Геракл, пізніше був вознесений у пантеон олімпійських богів і вивів із царства Аїда свою матір, яка стала менадою, постійною супутницею свого сина-бога. Незважаючи ні на що, бог вина зберіг добрі стосунки з дружиною Громовержця і неодноразово виручав її з складних ситуацій, заступаючись перед батьком.
Гера та Ламія
За класичною версією, Ламія була дочкою Посейдона і коханкою Зевса. Гера, дізнавшись про чергову зраду чоловіка та народження від нього сина Герофіла, перетворила Ламію на змію, перед цим позбавивши її сну.
За версією історика Дуріда, Ламія була смертною жінкою. Вона закохалася в Зевса і народила від нього кількох дітей, але Гера з помсти позбавила її розуму, і в приступі божевілля вона вбила власних дітей. Після цього вона перетворилася на змію. Зевс, з жалю, помістив свою колишню коханку на небо.
Гера та Егіна
Егіна була однією з дочок річкового бога Асопа. Зевс, дізнавшись про красу дівчини, викрав її та сховав від Гери на острові Енопія. Там у закоханих народився син Еак, який став першим царем мірмідонян (майбутніх підданих Ахілла, героя Троянської війни). Гера, мстячи жінці, наслала на острів змій, які вбили всіх підданих Еака.
Гера та Іо
Зевс закохався в Іо, жрицю Гери та принцесу Аргоса, і намагаючись сховати її від ревнивої дружини, перетворив на білосніжну корову. Гера ж вимагала від чоловіка подарувати їй прекрасну тварину. Зевс не зміг відмовити дружині і передав Іо в образі корови їй. Гера, підозрюючи обман і чергову зраду, змусила велетня Аргуса охороняти Іо і не допускати до неї Зевса.
Гермес викрав у Аргуса Іо за проханням батька, але Гера наслала на неї величезного оводa, який гнав бідну жінку, доки вона не знайшла притулок в Єгипті. Там Іо знову набрала людський вигляд і народила сина Епафа. На одній із грецьких фресок зображена сцена вбивства Аргуса Гермесом і розміщення його очей на хвості павлина; там же зображені Зевс, що сидить на троні, та Іо в образі корови, яку жалить великий сліпень. Уже в XVII столітті цю сцену відтворили на своїх картинах П.П. Рубенс і Тиціан (зараз полотна знаходяться в експозиції Дрезденської галереї).
Гера та Каллісто
Німфа Каллісто була перетворена Зевсом на ведмедицю, але й це не врятувало дівчину від гніву володарки Олімпу. Вона спрямувала стрілу Артеміди, і Каллісто загинула від смертельної рани.
Гера та Алкмена
Згідно з класичною історією Гомера, Алкмена була дружиною правителя Тірінфа і коханкою Зевса. Гера, не маючи змоги помститися жінці, вилила свій гнів на її сина Геракла. Вона:
- зробила так, щоб брат-близнюк Геракла Еврісфей народився раніше і став правителем Тірінфа;
- наслала на немовля-полубога двох змій, які мали задушити його в колисці (але Геракл сам убив змій);
- наслала на Геракла приступ божевілля, і напівбог убив дружину та власних дітей;
- ледве не втопила героя, коли той повертався на кораблі з-під стін Трої, за що була жорстоко покарана Зевсом, але своїх спроб убити Геракла не залишила;
- змушувала Геракла служити Еврісфею, виконуючи подвиги (Гера сподівалася, що під час виконання одного з завдань Геракл загине).
Відомо, що Гера переслідувала не лише жінок, а й будь-яких істот, які допомагали її чоловіку або його коханкам. Так вона покарала Йінкіс, дочку Пана, перетворивши її на птаха за те, що вона дала Зевсу любовний напій, після якого він спалахнув пристрастю до Іо. Аргуса за втрату Іо вона вбила, а його численні очі (за версією грецьких авторів їх було понад сто) вона, як уже зазначалося вище, помістила на хвіст павлина.
Зевс часто піддражнював дружину, влаштовуючи, наприклад, веселі, жартівливі весілля з деревом. Гера, за версією греків, злилася, навіть кілька разів залишала Олімп, але потім прощала чоловіка і поверталася додому за його проханням.
Читайте також:
Діти Гери
Гера, за грецькою міфологією, була матір’ю таких богів:
- Ареса, бога війни та люті (у римській традиції – Марс);
- Геби, богині вічної юності та непорочності (у римській традиції – Ювента; спочатку до її обов’язків входило прислужувати на бенкетах богів, подаючи вино й нектар, але потім цим став займатися Гермес);
- Гефеста, бога вогню, покровителя ковалів (у римській традиції – Вулкан);
- Іліфії, богині легких пологів (у римській традиції – Луцина; римляни ототожнювали Луцину з Герою, часто зображуючи першу, що годує груддю Марса);
- Ангели (іноді її ототожнюють із богинею з царства Аїда Гекатою, а також із Персефоною та Артемідою).
Відносини дітей та матері
До своїх дітей Гера ставилася по-різному. Старшу доньку Гебу вона любила і, після того як примирилася з Гераклом та усиновила його, видала її заміж за напівбога. Іліфію використовувала проти своїх суперниць, Алкмени та Латони, а одного разу, після того як Іліфія допомогла Зевсу народити Афіну, страшенно розгнівалася на доньку і не дозволила їй наближатися до себе. Ареса вона ігнорувала, бо він був надзвичайно жорстоким і мстивим (навіть Зевс хотів ув’язнити свого сина в Тартар), а Гефеста ненавиділа за те, що він народився кульгавим і потворним. Вона навіть скинула його з Олімпу, за що знову була покарана чоловіком.
Пізніше Гефест, вихователем якого стала Фетіда, що врятувала дитину і сховала його в водах Океану, помстився матері за всі свої образи: він створив чудовий золотий трон і подарував його Герi; вона ж, сівши на нього, опинилася приречено прикована, і ніхто з богів не міг їй допомогти. Гефест не бажав допомагати матері, і лише Діоніс хитрістю змусив бога вогню звільнити верховну правительку всього світу (він просто напоїв його вином до непритомності). Після цього Гефест пробачив матір і отримав дозвіл одружитися на Афродіті, хоча та вже була коханкою Ареса (за іншими даними, Гефест вимагав у батька за звільнення матері дозволу одружитися на Афіні, але отримав відмову; є також версія, що його дружиною стала харита Аглая).
Політичні амбіції Гери
Згідно з Гомером, богиня Греції Гера була не лише ревнивою й сварливою, а й надзвичайно владолюбною. Вона часто втручалася у справи чоловіка, і якщо не могла чогось досягти силою, вдавалася до хитрості.
Відомо, що одного разу дружина Зевса намагалася за допомогою Посейдона захопити владу на Олімпі, підняти повстання. Але Громовержець був вчасно попереджений богинею-пророчицею Фетією, яка послала Бріярея, і врятувався. Після цього він підвішував свою дружину між небом і землею на золотому ланцюзі, караючи за гордість і непослух.
Гера та герої
Деякі дослідники пов’язують богиню Геру з терміном «герой» (герої створені землею-Герою).
Багато грецьких героїв, за легендами, користувалися або її підтримкою та покровительством, або навертали на себе її гнів. Так вона:
- допомагала Ясону під час походу за золотим руном;
- мстила Парісу, одному з принців Трої, за те, що він назвав найпрекраснішою не її, а Афродіту;
- заважала Одіссеєві дістатися додому, посилаючи на нього Еола, бога вітрів.
Храми Гери
Основний храм Гери розташовувався в Аргосі. Вона вважалася божественною покровителькою цього міста. Там знаходилася статуя, виготовлена з золота та слонової кістки, богині в повний зріст зі скіпетром і гранатом у руках та короною на голові. Автором її був Поліклет, а еллінський поет Марціал так написав про цю статую:
«ця Гера – диво мистецтва… якби Зевс не любив своєї Гери, він би полюбив твою!»
Також храми, або Герайони, були в Олімпії та на острові Самос, який, за деякими даними, був батьківщиною богині (саме там було виявлено найдавніше святилище Гери, на місці якого пізніше було зведено перший Герайон, один із найбільших грецьких храмів). Згідно з «Іліадою» Гомера, Гера покровительствувала ахейцям та таким містам, як Спарта, Коринф, Платеї та Мікени.
Культ богині
Гера, незважаючи на запальний характер, була дуже шанованою богинею; вважалося, що її влада на Олімпі була практично необмеженою. На її честь по всій Греції проводилися святкування та фестивалі. З IV століття до нашої ери її зображення поміщали на грецьких монетах та керамічних виробах.
У цілому культ Гери – давній, можливо, він навіть мав певне зооморфне минуле. Деякі історики зазначають, що в міфах про богиню часто фігурують корови, як, наприклад, у випадку з Іо; епітет «волоока» також може свідчити про тотемне минуле культу, хоча богиню ніколи не зображували у звіриному вигляді. У міфах простежується і її архаїчність, і зв’язок із більш давніми хтоничними істотами.
Зображення Гери
Як виглядала богиня Гера з точки зору еллінів? У неї не було якихось помітних атрибутів, як у інших богинь еллінського пантеону. Найчастіше її зображували статною, зрілою та дуже красивою жінкою з довгим волоссям і виразними, великими очима (саме тому часто використовувався епітет «волоока»), або сидячою на троні з королівським скіпетром у руках, або в короні, або зі шлюбною вуаллю на голові. Також її могли зображати або з павичем, або з зозулею (ймовірно, це своєрідні відлуння тотемізму), або з вороном.
Невід’ємною частиною образу й символом Гери було покривало, що означало цнотливість заміжньої жінки. Дружина повелителя Олімпу ніколи не зраджувала свого чоловіка відкрито іншим богам, істотам чи людині, хоча є дані про те, що багато хто намагався її завоювати: так, наприклад, цар Фессалії Іксіон намагався здобути прихильність богині, але був обманутий Зевсом, який створив повітряну копію своєї дружини й змусив смертного задовольнитися цим; деякі грецькі автори пишуть, що батьком Гефеста міг бути бог сонця Геліос, але це лише поодинокі приклади.
Образ Гери у мистецтві
Образ Гери та історія її стосунків із чоловіком неодноразово втілювалися в мистецтві. На давньогрецьких барельєфах і фризах зображені:
- сцени весілля Гери та Зевса;
- сцени зустрічі Гери та Іо;
- сцени суду троянського принца Паріса.
В епоху Відродження художники, захоплюючись давньогрецькою міфологією, зображували Геру, що підглядає за любовними пригодами чоловіка. Найпопулярнішими були сюжети про те, як вона карає Аргуса за втечу Іо, як вона просить у Афродіти її пояс, як вона карає Одіссея, не дозволяючи йому повернутися додому.
Про Геру писали Гомер, Есхіл, Сенеки, Лукиан; їй присвячували свої музичні твори І. Фукс, Д. Бонончіні, С. Майр.
Читайте також:
Висновок та картинки Гери
У цілому, Гера як богиня шлюбу та володарка Олімпу принесла в життя еллінів порядок: полігамія поступилася місцем моногамії, сімейні цінності, святість шлюбу та вірність — язичницькій необузданості. Гера – це богиня-охоронниця, покровителька самого життя. З точки зору теокосмогонії, смерть Гери, як і всіх інших богів Олімпу, означала б загибель усього сущого, кінець світу.
Зображення Гери
Відео
Часті питання на тему
Давньогрецька Гера була для Зевса і сестрою, і дружиною одночасно (для грецької космогонії такий шлюб – норма).
Гефест народився кульгавим і потворним, це образило й розлютило богиню, тому вона вирішила скинути власного сина з Олімпу (у Овідія є версія, що Гефест став кульгавим уже після того, як мати скинула його з Олімпу, і навіть батько Зевс не зміг повернути йому здорові ноги).
Мати всіх богів і володарка Олімпу ненавиділа Геракла за те, що він був позашлюбним сином її чоловіка; саме тому вона всіма способами намагалася його вбити.
Дружина Громовержця та Афродіта не поділили яблуко, зірване Ерінями в саду Гесперид; на яблуку було написано «Найкрасивішій»; троянський принц Паріс вирішив, що воно має дістатися Афродіті, яка пообіцяла йому любов найкрасивішої смертної жінки – спартанської цариці Єлени; через те, що Єлена закохалася в Паріса і втекла з ним зі Спарти до Трої, почалася Троянська війна.
Богиня правила всім Олімпом, володіла золотою колісницею, в яку були запряжені павичі (такі зображення часто зустрічаються на грецьких фресках і вазах: богиня сидить у золотій колісниці, запряженій павичами, тримає в руках скіпетр, за нею слідує богиня-посланниця Ірида).
У руках богиня найчастіше тримала скіпетр, увінчаний зображенням зозулі; ним вона благословляла смертних.
