Іслам під початком великого пророка Мухаммеда відносно недовго існував у єдності. Його чекали розколи та взаємне нерозуміння паралельних течій релігійних груп. Одним із таких відгалужень і були асасини — релігійне формування, що існувало у XI−XIII століттях.
Асасини: хто вони такі?
Після смерті пророка Мухаммеда в 632 році вся релігійна спільнота ісламу розділилася на два табори, які почали ворогувати між собою – на шиїтів і сунітів.
Принципові розбіжності в переконаннях множили напрями розколів, що й призводило до виникнення все більшої кількості релігійних течій.
Асасин (англ. «assassin», множина – assassins) – це член релігійної групи, яка діяла в горах сучасних Сирії та Ірану. Її учасники були справжніми фанатиками своїх переконань. Більше того, їхня діяльність відзначалася прихованістю та жорстокістю, що породжувало безліч міфів, легенд і тлумачень про те, ким насправді були асасини.
Щоб досягти своїх цілей, воїни без вагань навіть жертвували власним життям, а тому створювали дуже багато проблем ворогуючим таборам.
Асасини належали до шиїтів, ісмаїлітської гілки. Хоча ворогів у них було вдосталь, головними противниками були суніти, особливо сельджуки з держави Сельджуків. Саме проти них найчастіше й здійснювали вилазки асасини. До відкритих конфліктів члени формування вдавалися вкрай рідко, а тому безліч правителів того часу відчували справжній страх перед прихованим ворогом, навіть не знаючи достеменно, хто такі асасини. Такий підхід зробив їх справжніми легендами свого часу.
Асасини: хто це такі? Як виникла назва
Перша згадка про асасинів належить до початку XII століття. У 1122 році в одному із сунітських творів низарити (один із напрямів ісмаїлітської гілки ісламу) були названі словом «хашишійя». Немає єдиної думки щодо того, що ця назва виникла через вживання ними гашишу. Науковці більше схиляються до того, що це слово означало нижчі прошарки населення, чернь або касту невірних. Навіть із цієї назви простежується непримиренна ворожнеча між сунітами та шиїтами. Похідними від цього слова стали терміни «хашишин» або «хашашини».
Більш пізні джерела, що також належать до початку XII століття, дають підстави вважати, що назва «асасини» походить від слова «хасаніти», яким позначали всіх послідовників Хасана ібн Саббаха. Ці згадки пов’язані з періодом прямих зіткнень низаритів із християнськими орденами. При цьому Хасан ібн Саббах — лідер асасинів, який поклав початок цьому релігійному руху. Єдиного тлумачення, що таке «асасин» і як саме визначається це слово, досі не існує.
Асасини: історія ордену
Історія військово-релігійного руху асасинів є надзвичайно яскравою. Особливе місце в ній займають ідеологія та методи протистояння ворогам. До того ж, засновником ордену був чоловік із вкрай нестандартними поглядами, навіть за сучасними мірками. Значною мірою саме йому хашишини завдячують своєю славою, що дійшла до наших днів.
Заснування релігійної течії
Центральною фігурою руху асасинів є Хасан ібн ас-Саббах, який з’явився на світ у 1050-х роках, але про ранні роки майбутнього ватажка асасинів відомо дуже мало. Він народився в родині шиїтів-двонадесятників, які представляли основний релігійний напрям шиїтів. Цієї ж віри дотримувалися й його перші вчителі. Але згодом ас-Саббах зустрічається з проповідником-ісмаїлітом, який змінює його погляди та прихильність до попередніх традицій. Учитель Аміре Зарраба посвячує свого учня в основи ісмаїлітської віри, після чого Хасан ібн ас-Саббах засумнівався в правильності віровчення своїх батьків і прийняв ісмаїлітську доктрину.
Новонавернений у віру ісмаїлітів, він проявив себе здібним учнем. Разом зі своїми вчителями він подорожує Персією та Єгиптом, знайомиться з авторитетними наставниками і сам опановує навички проповідника. Вже до 1080 року Хасан має безліч послідовників і учнів. Без бою йому вдається здобути контроль над фортецею Аламут у горах Західної Персії. Незабаром його послідовники захоплюють інші замки на території Персії, Лівану та Сирії.
У фортеці Аламут і починається історія асасинів. Саме звідти їхній лідер Хасан ібн Саббах встановлює свої порядки. Так виникає ціла держава ісмаїлітів.
Читайте також:
Встановлення нових законів Хасаном ібн Саббахом
Установивши контроль над фортецею Аламут, Хасан оголошує про створення нової держави. Також він іде на вкрай рішучий крок і скасовує всі закони шаріату на цій території. Окрім цього, він установлює такі закони:
- заборона пишних бенкетів, у тому числі й у святкові дні;
- обмеження розкішного оздоблення в будинках;
- заборона полювання з супровідними гуляннями;
- табу на дорогий одяг;
- скасування всіх податків, установлених владою сельджуків.
Установлені закони стосувалися всіх верств суспільства без винятку. Усяка розкіш і прагнення до неї суворо припинялися. За порушення законів на злочинця чекала смертна кара. Лідер держави вирізнявся великою жорстокістю, але при цьому змушував дотримуватися свого вчення всіх своїх родичів, не роблячи нікому поблажок. Відома історія, коли він стратив одного зі своїх синів лише за підозру в порушенні встановлених законів.
Сам Хасан ібн Саббах також вів аскетичний спосіб життя й ніколи не прагнув до багатства та розкоші. Тим самим він подавав особистий приклад усім своїм підданим, які не могли викрити його в нехтуванні власними правилами. За правління Хасана межа між багатими й бідними, вищими й нижчими верствами населення була практично стерта.
Зміцнення держави під проводом Хасана ібн Саббаха
Величезну увагу лідер держави приділяв розвитку своєї території. Хасан ібн Саббах змушував людей рити нові канали, прокладати дороги й зводити неприступні фортеці. Окрім цього, проповідникам, які подорожували багатьма державами, часто в прихованому вигляді, було дано завдання скуповувати всі книги й манускрипти, що містили таємні знання. За запрошеннями, а в разі відмови — шляхом викрадень, до фортеці прибували найкращі фахівці з найрізноманітніших наук з усіх територій, доступних Хасану ібн Саббаху. Лікарі, алхіміки, інженери-будівельники — науковці того часу з найрізноманітніших сфер допомагали облаштовувати нову державу ісмаїлітів.
У результаті фортифікаційні споруди значно випередили за своїми технологіями подібні укріплення ворогів хашашинів. Концепція оборони також була ретельно продумана, в буквальному сенсі на кілька століть випереджаючи свою епоху.
Легенда про першого смертника
Багато хто знає, що асасин — це вбивця, який не знає страху перед смертю. Але існує ціла легенда про те, як з’явився перший смертник.
Агенти-проповідники Хасана ібн Саббаха подорожували по всьому ісламському світу. Часто їхня діяльність була пов’язана з прямою загрозою життю. З цієї причини в місті Сава, яке знаходилося на території Сельджуцької держави, у 1092 році проповідники вбили служителя мечеті, побоюючись, що той видасть їх владі.
Бажаючи помститися, Нізам аль-Мульк, місцевий візир, схопив одного з провідників ісмаїлітів на своїй території й піддав його мученицькій смерті. Після того як нещасний помер, тіло чоловіка протягли міськими вулицями, а згодом повісили для загального огляду.
Хашашини були обурені жорстокістю візира. Жителі Аламута зібралися біля дому їхнього лідера Хасана ібн Саббаха. Правитель вийшов до них і пообіцяв, що візир буде вбитий. І тоді з-поміж натовпу вийшов чоловік і попросив, щоб йому довірили виконання винесеного смертного вироку. Він пообіцяв, що вб’є візира, навіть якщо це коштуватиме йому життя.
Тахір Аррані — так звали відважного молодого чоловіка — зміг проникнути на територію палацу, в якому мешкав той самий високопоставлений чиновник. За його стінами залишилась група фанатиків-воїнів, що його супроводжувала. Вони також були благословенні своїм духовним лідером Хасаном ібн Саббахом.
Асасин був озброєний кинджалом, змащеним отрутою. Він сховався в саду й дочекався появи візира, якого впізнав за дорогою одежою й вартою, що йшла поряд. Але охоронці, впевнені в неприступності палацу, втратили пильність, чим і скористався Тахір Аррані. Убивця підбіг до візира й завдав йому кілька ударів отруєним кинджалом, після чого сам одразу ж був убитий. Проте смерть візира стала сигналом до штурму обезголовленого палацу. Група асасинів, що залишилась за його стінами, підпалила й знищила палац.
Результат цієї історії наштовхнув Хасана ібн Саббаха на просту й геніальну думку. Тахір Аррані — це лише перший асасин. Однак можна було створити цілу армію прихованих воїнів, не витрачаючи при цьому значних матеріальних ресурсів. Адже достатньо було тримати в страху високопосадовців, від яких залежали важливі політичні рішення, і таким чином впливати на них, здобувши реальну владу. І жодна армія не змогла б урятувати урядовця ворожої держави від асасина-смертника.
Хто такі асасини в історії: тренування вбивць
Після першої вдалої операції з воїном-смертником Хасан ібн Саббах задумав створити цілу армію подібних убивць. Але почав він зі збору інформації, яку можна було використати на благо держави.
Численні агенти вирушали по всьому ісламському світу. Окрім проповідників, які займалися поширенням ідеології, вони підкуповували високопосадовців, а також інформували Хасана про всі значущі події, що відбувалися. Саме асасини придумали термін «вербування». Оскільки самі агенти були безмежно віддані своєму провідникові, він отримував достовірну інформацію й був у курсі всіх планів своїх ворогів.
Особливу увагу приділяли підготовці воїнів. Асасин-вбивця мав пройти вражаюче тренування, а також бути готовим у будь-який момент віддати своє життя за першим наказом свого лідера. Ще до початку занять претендент на вступ до лав професійних шпигунів-вбивць мав пройти серйозний відбір.
Перейнявши прийоми, які практикувалися в монастирях бойових мистецтв Китаю, Хасан ібн Саббах змушував неофітів цілодобово сидіти біля воріт фортеці, щоб дочекатися запрошення всередину. Часто кандидатам у учні доводилося годинами сидіти під дощем чи снігом біля воріт, тоді як уже прийняті на навчання асасини могли безкарно бити їх, проходячи повз. Лише найстаранніших і найтерплячіших із них впускали всередину. З кількох сотень охочих обирали лише 5–10 гідних претендентів.
Серед вимог до неофітів висувалися такі:
- витривалість;
- гарна фізична форма;
- терпіння та цілеспрямованість;
- повна покірність їхньому вчителю.
Перевага надавалася сиротам, але навіть тим, у кого на момент вступу в учні була родина, доводилося повністю відмовитися від родинних зв’язків заради служіння державі. Усі асасини без винятку підпорядковувалися своєму провідникові — Хасану ібн Саббаху, або ж Старцю Гори, як його називали при дворі. Навчання будувалося таким чином, щоб заради нього вони, не вагаючись, були готові розлучитися з життям.
Під час навчання учнів піддавали тривалим фізичним навантаженням, також усі асасини мали добре володіти рукопашним боєм, уміти битися на шаблях, стріляти з лука. Особливу увагу приділяли знанню отрут. Крім того, асасини приймали певну позу й довго завмирали в ній, розвиваючи терпіння й силу волі: наприклад, учень міг годинами стояти біля стіни у спеку чи холод. Така витримка часто ставала ключовою навичкою під час виконання завдання, коли потрібно було довго чекати ворога, ховаючись в укритті.
Брехлива ідеологія
Одна з найстрашніших таємниць Хасана ібн Саббаха полягала в тому, що він підло брехав своїм воїнам. Хоча походження асасинів багато в чому було пов’язане зі щирою вірою в правителя та його доктрину, насправді їхнє вчення будувалося на брехні, якою той без докорів сумління користувався для зміцнення свого авторитету серед воїнів.
У фортеці асасинів існувало таємне, розкішно облаштоване місце. Молодого воїна непомітно напували наркотичним зіллям, після чого він засинав, і його переносили до цього «земного раю». Там на нього вже чекали спеціально навчені вродливі дівчата, які безсоромно пестили асасина, пригощали найвишуканішими стравами. Потім воїнові знову давали дозу наркотику, і він засинав. Прокидався він уже у звичному для себе середовищі.
Хасан ібн Саббах оголошував асасину, що той побував у справжньому раю, куди він може відправити його в будь-який момент. Також у рай потрапляв асасин, який загинув під час виконання свого священного завдання.
Оскільки в учні часто приходили бідні сироти, які навіть не могли зібрати калим, щоб викупити собі наречену, подібне переживання породжувало в них палке бажання повернутися до цього «раю». А в його існуванні воїни більше не мали жодного сумніву.
Також достеменно відомо, що Хасан ібн Саббах мав кількох двійників. За переказами, учні спостерігали, як їхній володар прилюдно спалював себе, після чого його ховали. Але наступного дня він знову з’являвся перед усіма живим і неушкодженим, розповідаючи, що відвідував інший світ.
За іншою легендою, в окремій кімнаті фортеці Хасан ібн Саббах поставив постамент, на якому стояла велика мідна чаша. Хитрість полягала в тому, що дно чаші було вирізане, а сам постамент — порожній усередині. У ньому знаходився навчений чоловік, чия голова, здавалося, лежала на блюді. Хасан ібн Саббах запрошував воїнів і ставив запитання цій «відрубаній голові» про життя в раю, на що отримував завчені відповіді. Варто й казати, що наступного дня людину, яка сиділа в постаменті, страчували, а її голову виставляли для загального огляду.
Смерть Хасана ібн Саббаха та подальша доля асасинів
У 1124 році Хасан ібн Саббах помирає у віці 73 років. Після себе правитель залишає значну спадщину: цілу шпигунську мережу агентів з інформуванням про стан справ у сусідніх державах, замки з фортифікацією, збудованою за останнім словом техніки того часу. Також була відточена ідеологія держави, яка забезпечувала виховання справжніх патріотів.
Орден асасинів мав значний вплив на перших осіб сусідніх держав, які жили в страху ухвалити невигідне для ордену рішення. Його могутність, підкріплена постійним терором, поширювалася навіть за межі ісламського світу. Підкуплені та завербовані орденом діячі зустрічалися навіть серед тамплієрів та інших релігійних громад. При цьому всі знали, хто такий асасин, але нічого не знали про правителя секти.
Імперія після смерті свого засновника проіснувала ще майже півтора століття. За цей час її могутність на Сході зміцнювалася. Орден асасинів прагнув зберегти свій вплив, навіть якщо для цього доводилося об’єднуватися з ворогом. Асасини укладали перемир’я з хрестоносцями, і тоді мусульманин і християнин ішли пліч-о-пліч заради досягнення спільної вигоди.
Проте влада, що встановилася після смерті Хасана ібн Саббаха, припустилася критичної помилки. Перші особи держави були схильні до розкоші. З кожним десятиліттям правління прірва між вищими та нижчими верствами населення нестримно зростала. Тим самим порушувалися ідеологічні основи, доведені Хасаном буквально до досконалості. Держава почала зазнавати внутрішньої кризи, що суттєво підірвало її могутність ззовні.
У 1250-х роках військо онука Чингісхана — Хулагу — зайшло до Персії. На той момент міць ісмаїлітської держави настільки ослабла, що вони здалися монголам практично без бою. Офіційною датою припинення існування секти асасинів вважається 1256 рік. Саме тоді впала фортеця Аламут, з якої й почалася історія великого ордену.
Читайте також:
Фільми та книги про асасинів
Існування цілого шпигунського державного утворення, яке тероризувало весь ісламський світ, не могло залишитися поза увагою кіноіндустрії. Ідеальні вбивці, які не знають страху перед смертю, і покров таємничості над їхньою діяльністю стали основою для безлічі сюжетів. Про асасинів були зняті такі фільми:
- Кредо вбивці (2016). Головному герою кінокартини стають доступні спогади з минулих життів. Так він дізнається, що є прямим нащадком асасинів, а його завданням стає протистояння могутньому ордену тамплієрів.
- Адзу́мі (2003). У монастирі тренують кілька десятків професійних найманих убивць. Після випуску на них чекає бій один з одним, у результаті якого в живих залишиться лише хтось один.
- Шлях воїна (2010). Воїн на ім’я Янг — легендарна особистість, загартована в численних боях. Однак він припускається однієї слабкості — не може віддати наказ убити маленьку дівчинку.
- Принц Персії: Піски часу (2010). Молодий принц Дастан звик здобувати перемогу в будь-яких боях завдяки своїм неординарним здібностям в акробатиці та володінні холодною зброєю. Проте одному придворному вдається скинути його з престолу. І тепер перед ним постає складне завдання: викрасти у ворогів магічний артефакт, щоб повернути час назад і виправити ситуацію.
- Убивця (2015). У держави, якою править династія Тан, важкі часи. Люди більше не вірять імператору, соціальна напруга серед населення зростає. У цей час завершує навчання мистецтву асасинів дівчина на ім’я Інь Ян. Вона майстерно володіє єдиноборствами й отримує завдання вбити сина впливового чиновника. Але дівчина закохується в нього. Тепер на неї чекає складний вибір.
Також спосіб життя асасинів і досі є джерелом натхнення для письменників. Видано безліч книг про цих холоднокровних убивць, серед яких: «Орден Асасинів» К. Вілсона, «Молитва за асасина» Р. Ферріньо, «Легенди про асасинів. Міфи про ісмаїлітів» Ф. Дафтари, «Відродження» О. Боудена та багато інших.
Унікальна історія воїнів-асасинів, які майстерно володіли бойовими мистецтвами й не шкодували себе під час виконання наказів, а також харизма їхнього лідера Хасана ібн Саббаха вражає навіть сучасну людину. І хоча офіційно секта асасинів не існує вже майже тисячу років, міфи й легенди про них досі живі.
