Протягом усієї історії багато народів і цивілізацій використовували їх для захисту у ближньому бою. Вони надійно захищали від атак супротивника: мечів, списів, стріл. Перші щити робили з дерева або шкір тварин. З часом люди посилювали їх залізом і сталлю.
У римській армії вони були невід’ємною частиною битви. Без них легіонери ставали легкою здобиччю. Сучасні фільми показують, наскільки страшними були поранення воїнів — кожен удар міг бути смертельним. Вони стали життєво важливими для армій протягом усієї історії людства.
Римські щити були дуже ефективними на лінії оборони. Бували часи, коли овальні заслони скріплювали разом, створюючи довгий захисний бар’єр із можливістю зручно виставити списки, одночасно атакуючи ворога і не втрачаючи захисту.
Підрозділи солдат формували їх так, щоб створити стіни та дах, що дозволяло не лише захищатися від стріл і списів, а й майже без втрат наблизитися до противника.
Типи римських щитів
Вони бувають різних розмірів і форм. В Стародавньому Римі було три найпопулярніші варіанти, і кожен використовувався для конкретних цілей:
- Скутум: великий щит прямокутної або овальної форми з вигинами всередину для кращого захисту воїна. Великий розмір щита дозволяв повністю приховати тіло від атак супротивника. Вони добре себе показали під час формування так званої «черепахи». Разом ці щити створювали майже непорушні стіни та дахи, захищаючи своїх власників від фронтальних атак. Проте такі щити обмежували рухливість воїнів і можливість швидко реагувати на контратаки.
- Парма: якщо зі скуутумом міг впоратися легіонер, то для звичайного солдата це було важко, особливо якщо він їхав верхи на коні. Тому кінні воїни використовували округлі щити з шкіри, дерева або металу. Вони були легкими і дозволяли швидко пересуватися пішки.
- Кліпеус: виготовлявся з вертикальних дощок, які скріплювали спеціальним клеєм або заклепками. Дошки приховували під шкірою, натягнутою зверху. Їх використовували гладіатори на аренах, почали розписувати різними малюнками за допомогою фарб, щоб надати бою видовищності.
Читайте також:
Тактика бою
Правителі Риму вірили, що підтримка дисципліни серед солдатів стане ключем до успішного завоювання. З часом воєначальники покладалися лише на кількість військ. Пізніше вони зрозуміли, що так не вийде, і потрібно створити певну стратегію. Враховували місцевість, силу ворога та власні ресурси. Кожна битва велась по-різному. Саме тоді й були придумані спеціальні порядки захисту — «черепаха».
Цю стратегію використовували головним чином під час облоги. Перший ряд тримав щити на рівні очей і гомілок, а воїни, що стояли позаду, піднімали їх над головою. За потреби солдати по боках вибудовували стіну для захисту флангів. Недоліком такої побудови було зниження мобільності та ускладненість рукопашного бою.
«Черепаха» не була ідеальною. Вона хоч і мало, але все ж пропускала стріли і була вразливою проти катафрактарії (важкої кавалерії).
