Святий Грааль — одна з непризнаних реліквій християнської віри, що символізує муки Христа. Що це таке і де його знайти? Питання, які мучили послідовників християнського вчення з кінця XII століття.
Читайте також:
Святий Грааль – походження реліквії
За кельтською версією, Святий Грааль — це чаша, зроблена з каменю — смарагду, який колись належав Люциферу. Скинутий із небес, він втратив його разом із короною в битві з архангелом Михаїлом.
Багато часу потому саме з цієї чаші вип’є Ісус на Тайній вечері серед своїх соратників. Після зради Юди та розп’яття Спасителя в посудину було зібрано кров мученика.
Існує думка, що первинна історія легенди про Грааль зародилася не в Європі, а на Сході — в Аравії, Персії та Індії.
Подорож до Британії
У 1200 році французький поет Робер де Борон написав роман «Йосип з Аримафеї», за сюжетом якого один із послідовників християнського вчення Йосип Аримафейський забирає чашу й виїжджає з нею на північ, щоб просвітлювати людей. Діставшись до Британії, він засновує там монастир Гластонбері в однойменному поселенні нинішнього графства Сомерсет на південному заході Англії.
Хранитель чаші Йосип помирає на території Британії, заснувавши наприкінці життя Орден лицарів Святого Грааля. За однією з версій, чаша святого Грааля залишилася в Гластонбері. Церква згоріла в 1184 році, на її місці було зведено нову. Деякі прихильники цієї версії досі впевнені, що святиня зберігається десь на цих землях, можливо під місцями, де стояли старі будівлі.
Король Артур та лицарі круглого столу
Легенда про Святий Грааль тісно пов’язана з іншою, не менш, якщо не більш, популярною – легендою про короля Артура.
Лицарі Артура за допомогою чарівника Мерліна знаходять чашу і доставляють її до Камелоту. За легендою, чаша дарує своєму власникові внутрішню силу й свободу від гріхів. Але людям королівства вона принесла лише горе. Артур, побачивши силу чаші, відвозить її на Авалон — таємничий острів, на якому сам король і його дружина будуть поховані.
Цікаво, що Авалон знаходиться недалеко від Гластонбері.
У будь-якому разі про реліквію не чули до початку XIII століття. Вона або залишилася на Авалоні, або була перевезена монахами до невідомого міста Саррас, щоб уберегти її від нашестя на землі Британії.
Персиваль
У 1180-х роках французький письменник Кретьєн де Труа видав свій твір «Персиваль або Повість про Грааль». У романі розповідається про наївного й простого юнака Персиваля з Уельсу, який за наказом короля Артура намагається відшукати Замок Грааля та магічний кубок.
Не відомо, чим саме надихався автор. Проте історія, описана ним, схожа на легенду про валлійського героя Придера, який також шукав певний кубок зі властивостями, аналогічними тим, що були в християнській реліквії.
Читайте також:
Кретьєн де Труа не встиг завершити свою поему. Тому на початку XIII століття німець Вольфрам фон Ешенбах створює своє продовження під назвою «Парціфаль». Саме тут починає фігурувати той самий орден тамплієрів – хранителів Святого Грааля.
Пошуки Святого Граалю
До певного моменту легенда про чарівну чашу залишалася звичайним повір’ям. Але з початку XII століття багато хто почав намагатися відшукати місце, де знаходиться священний Грааль.
Імператор Мануїл та Пресвітер Іоанн
У 1165 році імператор Візантії Мануїл отримав зухвалого листа від пресвітера Іоанна, у якому автор присоромив правителя за те, що, будучи подібним до Бога для своїх підданих, він не бажає знайти джерело вічної молодості – священну чашу.
Іоанн розповів імператору, де зберігається чаша Грааля: на Сході, в його загадковій країні, і якщо знайти її та випити воду з неї, то не станеш старшим за 30 років.
У країну Іоанна було відправлено посольство, яке, проте, не повернулося, залишивши християнські уми розбурханими думкою, що десь існує посудина, яка дарує безсмертя.
«Але ось Грааль… Яким шляхом
Ти, грішнику, міг про нього дізнатись?
Лише на небесах визначалося,
Хто посміє вестиїсь про Грааль.
За що ж тобі така честь —
Знати, що Грааль святий є?!»
Цитата з поеми Вольфрама фон Ешенбаха “Парцифаль”.
Читайте також:
Катари володіли Священним Граалем
За однією з версій, чашею довгі роки володіли катари — єретична християнська секта, що проповідувала ідею дуалізму добра і зла.
У 1209 році римський папа Іннокентій III розпочав хрестовий похід проти катарів. У гонитві за Святим Граалем і підкоренням він наказав знищити всіх мешканців оточеного міста Безьє. Було вбито понад 15 000 осіб, при цьому лише мала частина з них були катарами. Водночас була створена Інквізиція — знаменитий інструмент середньовічної церкви в боротьбі з невірними.
У 1243–1244 рр. катари були остаточно знищені на півдні Франції під час облоги замку Монсегюр. Існує версія, згідно з якою кільком захисникам фортеці вдалося непоміченими пробратися на свободу та вивезти Святий Грааль подалі від Папи.
Жертви, однак, виявилися недаремними: золотий Грааль не був знайдений.
Філіп IV
На початку XIV століття французький король Філіп Красивий був змушений просити притулку для порятунку від ворогів у магістра ордену Тамплієрів. Його сховали в Темплі — одній із найукріпленіших резиденцій ордену, розташованій у Парижі.
Саме тут король Філіп побачив скарбницю, в якій було в кілька разів більше золота, ніж у нього самого. Він розумів, що тут зберігається головна святиня ордену, яка захищає його послідовників від напастей і збагачує їх. Тепер у Філіпа була мета — знищити орден і заволодіти Святим Граалем.
Він домовився з римським папою Климентом V, який видав маніфест, що звинувачує орден тамплієрів у всіх смертних гріхах. Разом із цим документом король наказав заарештувати всіх послідовників ордену та відібрати все майно.
Хранителі таємниці не чинили опору, лише вивезли всі свої скарби.
У той же час легенда про Пресвятий Грааль дедалі частіше відходила на другий план, доки остаточно не перетворилася на міф.
Третій Рейх у пошуках Святого Граалю
Пошуками священної реліквії також займалася таємна організація Третього Рейху – Аненербе. Ернст Шеффер став організатором кількох експедицій до земель Тибету для встановлення зв’язку з давніми кланами та отримання інформації про реліквії. Також пошуками Грааля займався Отто Ран, який написав працю «Хрестовий похід проти Грааля». Однак пошуки в околицях Монсегюра нічого не дали. Таємниця Грааля залишилася нерозкритою.
Читайте також:
Форма, символізм Грааля - страва чи піднос
Саме слово «Грааль», за однією з версій, походить від французького «Graal», що означає блюдо або піднос для риби.
У раніше згаданій повісті Крестьєна де Труа реліквія описується саме як велике блюдо для риби, оздоблене найрізноманітнішими коштовними каменями. У романі також присутній хранитель сосуда – король-рибалка, поранений у ногу, але зцілений водою зі святині.
Камінь
У продовженні історії про Персиваля Пресвятий Грааль постає як камінь:
«І перед залом приголомшеним
Виник на зеленому оксамиті
Джерело найясніших радощів,
Він же й корінь, він же й пагін,
Райський дар, надлишок земного блаженства,
Втілення досконалості,
Найжаданіший камінь — Грааль…»
Цитата з повісті Вольфрама фон Ешенбаха «Парцифаль».
Камінь асоціюється з землею та її силою, владою. У давніх народів і масонів символом становлення людини було перетворення необробленого каменю на золото або алмаз. Водночас можна пригадати легенду про створення Грааля зі смарагду Люцифера.
Чаша Грааля
Нам найвідоміша версія про уявлення Грааля у вигляді чаші, кубка. Так, за легендою саме в чашу, з якої Син Божий випив вино, була зібрана його кров.
Формула цього символу є майже в кожній давній культурі: котли для мертвих воїнів, насичувальний котел Дагди, котел Мудрості у кельтів; чаша Нартамонга у нартів; зцілювальний напій Сома з Індії тощо.
Символ чаші означає зцілення, прозріння, благодать. Також вигляд чаші Грааля зверху позначає центр всесвіту, Сонце. Карта таро Святого Грааля означає ідеальність, чистоту, духовний розвиток.
Священний Грааль у культурі
У літературі, окрім вищезгаданих першоджерел про пригоди лицаря Персиваля, Пресвятий Грааль часто ставав основою сюжетів літературних творів, де також відбувається переосмислення Грааля як предмета. Ось деякі з них:
- Численні романи про Пресвятий Грааль і повісті про короля Артура та його лицарів, написані різними авторами протягом кількох століть;
- "Таємна слава" А. Мейчен;
- «Битва на небесах» Ч. Вільямса;
- «Баудоліно» У. Еко;
- Цикл романів про сім'ю фон Бек, М. Муркок;
- «У першому колі», А. Солженіцин;
- «Король та Імператор», Г. Гаррісон;
- «Лінія Мрій», С. Лук'яненко;
- "Братство Грааля", Р. Ріхард;
- "Томас з Хуктона", Б. Корнуелл;
- "Код да Вінчі", Д. Браун;
- «Свята Кров і Пресвятий Грааль», Р. Лі, Г. Лінкольн.
Священний Грааль у кіно
З появою кінематографу, історії, пов’язані з Граалем, стали хорошою основою для сюжетів пригодницьких фільмів. У цих фільмах та серіалах так чи інакше фігурував Пресвятий Грааль:
- «Монті Пайтон і Пресвятий Грааль» (1975);
- «Індіана Джонс і останній хрестовий похід» (1989 р.)
- «Код да Вінчі» 2006 р.;
- "Король-рибалка" 1991 р.;
- "Кров Тамплієрів" 2004 р;
- «Зоряна брама» 1997-2007 рр.;
- "Мерлін" 2008-2012 рр. та ін.
Святий Грааль у музиці та живописі
Історія про Грааль надихнула Р. Вагнера на створення опери «Парсифаль» наприкінці XIX століття.
Художники та живописці різних епох часто обирали героями своїх творів лицарів Круглого столу, які шукали Грааль.
В іграх
Грааль також фігурує в комп’ютерних квест-іграх:
- Серія ігор про пошук Грааля Heroes of Might and Magic;
- "Stronghold Legends" про лицарів круглого столу;
- Серія ігор «Assassin’s Creed»;
- «Код да Вінчі» за однойменним фільмом;
- "Serious Sam" про пошук Грааля;
- The first Tеmplar про розгадку таємниць тамплієрів;
- У серії ігор "Відьмак" є згадки про пошук Грааля;
- "Battle of the Immortals", Грааль виступає як артефакт.
