Історія налічує чимало загадок, пов’язаних із реліквіями та артефактами, і не є винятком Спис Лонгіна, або Спис Долі. За найвідомішою легендою, він бере свій початок ще за часів Римської імперії й є одним із найважливіших християнських артефактів — знаряддям Страстей Христових. Згідно з Євангелієм від Іоанна, римський сотник Гай Кассій Лонгін встромив цю зброю в тіло Христа під час розп’яття.
Читайте також:
Спис Лонгіна, що вбив Христа
Згідно з Євангелієм від Іоанна, римський сотник Гай Кассій Лонгін встромив цю зброю в тіло Христа під час розп’яття.
У писанні сказано:
«І прийшли воїни і перебили голені першому, і другому, розп’ятому з Ним. А коли підійшли до Ісуса і побачили, що Він уже помер, то не перебили Йому голеней. Але один із воїнів списом проколов Йому ребра, і зараз же витекли кров і вода…»
Саме Гай Кассій зрозумів, що Христос був невинним, і заявив про це всім присутнім — його удар був актом милосердя. Легенди й неканонічні євангелія (апокрифи) стверджують, що Лонгін був таємним учнем Христа й був спеціально направлений на Голгофу, щоб довершити вбивство. Саме він побачив воскресіння Ісуса, залишив службу, повернувся на батьківщину в Каппадокію та почав проповідувати християнське вчення, за що був засуджений і страчений Понтієм Пилатом.
Зовнішній вигляд списа долі
Спис Христа являє собою металевий наконечник без держална завдовжки 50,8 см. У найширшому місці він сягає 7,9 см. Реліквія обмотана срібним дротом і скріплена золотою муфтою, оскільки колись була розколота. До наконечника срібним дротом прикріплений цвях — за легендою, це один із тих цвяхів, якими Ісуса Христа було прибито до хреста.
На золотій муфті є напис латиною:
LANCEA ET CLAVUS DOMINI — що означає «Спис і цвях Господні».
На зворотному боці муфти міститься докладніший напис, який пояснює, що ця накладка була зроблена за розпорядженням імператора Генріха IV з метою скріпити цвях і спис. У 2003 році було проведено експертизу, яка встановила, що зброю виготовили у VII столітті, тобто вона жодним чином не могла бути справжньою. Однак стверджувати це з повною впевненістю також ніхто не наважився.
Тисяча років історії реліквії списа Лонгіна
А що ж сталося зі Списом Ісуса після того, як Лонгін здійснив свій вчинок? Його слід і історія губляться приблизно на 300 років. Можливо, у цей час він залишався в Лонгіна, а після його смерті потрапив до чиїхось рук, можливо, його забрали ті, хто страчував Христа. Проте наступна згадка про реліквію знову набуває легендарного й символічного значення.
У IV столітті нашої ери римський імператор Костянтин Великий вів війну за трон і, згідно з переказами, саме завдяки Спису Лонгіна йому вдалося розгромити війська Максенція та стати одноосібним правителем імперії. Властивості артефакта почали наділяти магічним змістом — він нібито дарував владу й могутність кожному, хто ним володів.
Це стосувалося й короля вестготів Теодоріха I, який правив 30 років, і короля франків Карла Великого. Саме Спису приписують його здатність створити могутню державу та здобути безліч воєнних перемог.
Після цього Спис Христа став одним із символів Священної Римської імперії та передавався від імператора до імператора.
Життя та смерть Фрідріха Барбаросса
Списом Долі володів імператор Фрідріх Барбаросса — могутній правитель, який перебував на троні 35 років і особливо відзначався як талановитий полководець та новатор у військовому мистецтві. Він мріяв про велич Римської імперії, подібну до тієї, якою вона була за Карла Великого, і робив усе можливе для досягнення цієї мети, ніколи не розлучаючись із знаряддям Страстей Христових.
Однак у його плани втрутився Третій хрестовий похід — точніше, те, як він завершився для великого імператора. Коли союзні війська прямували до Палестини й підійшли до річки Калікаден, Фрідріх, як завжди, перетинав річку верхи, але цього разу наказав покласти Спис Лонгіна у воза. Та чи то через його відсутність поруч, чи то через трагічний збіг обставин кінь посковзнувся, імператор упав, і течія
Починаючи з XIV століття реліквія зберігалася у Відні, в Гофбурзькому замку (саме тому вона має ще одну назву — гофбурзький спис), разом з іншими клейнодами імператорської влади — короною, мечем, державою та далматикою.
Можливо, на цьому історія цього символу могутності й завершилася б, якби на початку XX століття його не побачив один наполовину єврейський хлопчик із жагою до влади.
Наслання Адольфа Гітлера
Цим хлопчиком був не хто інший, як Адольф Гітлер, якого в 1909 році (саме тоді він уперше побачив Спис Лонгіна) ще звали Адольф Шикльгрубер. У той час він жив із другом у Відні й намагався стати художником, що, як нам відомо, йому не надто вдалося. Тим не менш, роблячи ескізи Гофбурзького музею, він вирішив зайти всередину — і там побачив реліквію.
Сторожі розповідали, що він не міг відірвати погляду від Списа аж до самого закриття музею, а наступного дня прийшов знову й цілий день стояв, вдивляючись у Спис Ісуса. Він нічого не питав, ні з ким не розмовляв, стояв, немов у трансі. Можливо, вже тоді в голові бідного й невдачливого хлопця почали зароджуватись думки про власну велич і велич Рейху.
Після остаточного приєднання Австрії до Німеччини у 1938 році Адольф Гітлер нарешті зміг пред’явити свої права на Спис Лонгіна.
Разом із Гітлером реліквія вирушила до Гофбургу, де австрійський есесівець урочисто передав артефакт фюреру. На мітингу, організованому відразу після цього, Гітлер заявив, що з цієї миті починається історія Третього Рейху.
Спис Долі під час ІІІ Рейху
На відміну від Барбаросси, фюрер не став носити його постійно при собі. За його наказом гофбурзький Спис 13 жовтня того ж 1938 року був перевезений із Відня до Нюрнберга бронепотягом, який охороняли сотні солдатів, що утворили живу огорожу. Спис Долі помістили в церкву святої Катерини, у зал мейстерзінгерів, де була облаштована складна система охорони та сигналізації.
Обербургомістр Віллі Лібель був призначений хранителем реліквії. Кожного разу, коли Гітлер відвідував Нюрнберг, він приходив подивитися на нього. І на інші привезені реліквії, серед яких були:
- зуб Іоанна Хрестителя;
- лоскут зі скатертини Таємної вечері;
- біблія першого Папи Римського;
- камінь із стіни Єрусалимського храму.
Коли у 1945 році союзні війська практично захопили Німеччину й узяли Берлін у щільне кільце, Спис Долі було перепрятано в таємне сховище. 30 квітня, за годину до смерті Адольфа Гітлера, священний артефакт був знайдений американськими розвідниками. На початку першого мирного 1946 року Спис Лонгіна повернули на своє місце — до Гофбурзького палацу, де він зберігається й донині.
Читайте також:
Ватиканський спис
Але це — лише одна з версій історії Списа Долі. На його автентичність також претендує не хто інший, як Ватикан. За католицькою версією, саме в них, у соборі Святого Петра, зберігається справжній християнський артефакт.
Згідно з цією версією, спочатку реліквія зберігалася в Єрусалимі, у храмі Святого Сіону. Оскільки Свята земля постійно зазнавала навал, то всього за кілька десятків років її спочатку захопили перси, а згодом — араби. У IX столітті реліквію перевезли до Константинополя.
Однак у 1453 році Константинополь упав і був захоплений турками, які подарували Спис Долі Папі Римському Інокентію VIII. Так реліквія опинилася в Римі та знайшла свій спокій у соборі Святого Петра. Католицька церква категорично стверджує, що саме їхня реліквія є справжньою, однак, як і з багатьма іншими святинями, відмовляється передати ватиканський спис на експертизу.
Є ще списи
Окрім того, що існують гофбурзький і ватиканський списи, ходять також легенди про краківський і вірменський спис. Втім, після дослідження автентичності краківський був визнаний копією віденського.
А ось із вірменським усе інакше. Священнослужителі Ечміадзинського монастиря стверджують, що справжня християнська реліквія зберігається саме в них і була передана одним з апостолів. Вони, як і римська церква, відмовляються передавати артефакт на експертизу, пояснюючи це тим, що не мають жодних сумнівів у його справжності.
Деякі дослідники вважають, що зовнішній вигляд вірменського списа повністю збігається з описом списа, знайденого під час Першого хрестового походу.
Історики цілком допускають, що цей артефакт міг потрапити до рук турків, а звідти — до Вірменії, оскільки форма Вірменського списа дуже схожа на форму римських списів I століття нашої ери.
Історія списа Долі продовжується
За легендою Спису Долі, Гай Кассій Лонгін був не першим його власником — він нібито був викуваний за наказом одного з юдейських первосвященників, який хотів наділити його символом сили свого народу. Згодом ця зброя побувала в руках Ісуса Навина під час штурму Єрихона і в руках царя Ірода, коли той віддав наказ винищити юдейських немовлят. Тобто історія Списа почалася ще до початку християнства — і триває дотепер.
Оскільки автентичність жодного зі списів не була встановлена, не можна стверджувати, що його історія досягла фінальної точки. Віденський, Вірменський і Ватиканський списи — кожен зберігає власну історію. Історію завоювань, битв, небачених успіхів і містифікацій. Можливо, в майбутньому таємниця Списа Долі буде розкрита, а поки що в істориків є над чим працювати, а в поціновувачів таємниць і священних реліквій — що вивчати, читати й переглядати. Можливо, саме в цьому й полягає сила таємниць — у вічності.
