Біблія диявола, або як її ще називають, «Гігантський Кодекс» — це пам’ятник Середньовіччя, велика книга, складена вручну. Вона зберігає в собі безліч загадок, розгадати які вчені з усього світу намагаються й сьогодні.
Що являє собою книга «Біблія диявола»?
За своїм зовнішнім виглядом «Біблія диявола» являє собою книгу величезних розмірів. Висота палітурки становить 91,5 см, а ширина однієї сторінки — 50,1 см. Вага цієї книги близько 78 кг. Підняти її можна лише за участю зусиль трьох міцних людей.
Основою для письма слугує не папір, а пергамент, завдяки міцності якого рукопис зберігся до наших днів. У книзі всього 310 сторінок, товщина яких становить 22 сантиметри. Текст на сторінках розміщено в дві колонки з однаковою кількістю рядків. Також, враховуючи стан деяких аркушів, можна стверджувати, що спочатку рукопис включав у себе 320 сторінок: 8 було вирвано, а 2 загублено пізніше під час перенесення або вивчення.
Справжня палітурка була втрачена. За свідченнями, що дійшли до нас, вона була виготовлена з темної шкіри. Ще в XIX столітті її замінили на нову, хоча при роботі використовували збережені фрагменти.
За легендою пергамент для книги був зроблений із людської шкіри чи тіл грішників. Однак до реальності це не має жодного стосунку. Для виготовлення аркушів використовували шкури ослів. За підрахунками для всіх сторінок знадобилося 160 шкур. Тут відразу постає питання, звідки в бідного монастирського приходу могли взятися кошти на закупівлю такої кількості матеріалів. Загалом цей рукописний пам’ятник є найбільшою книгою, знайденою в Західній Європі.
Почерк
Вся книга написана вручну, що є типовим для Середньовіччя, оскільки друкарські верстати та машинки до того часу не були винайдені. Незвичним можна назвати стиль: він нагадує сучасний, тому кожну літеру легко прочитати.
Самі літери написані з достатнім проміжком і не надто дрібним шрифтом, тому експерти порівнюють рукопис із текстом, надрукованим на сучасній друкарській машинці.
Такий варіант почерку можна віднести до типу середньовічного письма, відомого як каролінгський мінускул. Для нього характерні високий рівень чіткості та нормальна відстань між літерами. При цьому в тексті також використано інші стилі, наприклад маюскул. На перших сторінках наведено кілька алфавітів у різних стилях.
Текст вміщується в двох колонках по 106 рядків у кожній. При цьому розмір шрифту на багатьох сторінках різниться. Але літери рідко бувають більшими за 3 міліметри.
Читайте також:
Ілюстрації
Окрім тексту, на сторінках присутні зображення. Зокрема, це дві великі мініатюри: Небесне місто на аркуші 289 і Диявол на аркуші 290. Саме через останню, зокрема, Гігантський кодекс і був названий «Біблією диявола». Біблія про Диявола згадується тільки в канонічному образі зла.
У тексті також можна зустріти різні зображення, оформлення ініціалів, зображення землі, неба, квітів, спіралей та інших атрибутів, що часто зустрічаються в культурі Середніх віків. Також присутні орнаменти, в які вписані перші літери кожної сторінки.
Версія створення
Більшість учених схиляються до того, що всю книгу написав і розмальовував один чоловік. На це вказують однаковий почерк, розмір літер і відстаней між ними, склад чорнил. Водночас експертиза давності вказує, що книгу було виготовлено на початку XIII століття.
Ім’я автора невідоме. За легендою творцем Біблії диявола є послушник чеського монастиря, який був покараний і заточений у келії. Інші монахи хотіли вбити його за скоєний гріх, замурувавши в стіні. Однак герой пообіцяв їм, що за одну ніч напише працю, в якій викладе всю історію світу. Так він призвав диявола, який допоміг йому виконати обіцянку. Така версія є популярною через наявність зображення диявола на одній зі сторінок.
Якщо відкинути містицизм, то, найімовірніше, творець витратив на виготовлення манускрипту все життя або близько 30 років. У самій книзі згадуються кілька монахів, наприклад Герман чи Собислав, які можуть відсилати до імені реального автора. Однак встановити реальне авторство зараз не видається можливим.
Достовірно невідомо, хто був початковим власником «Книги диявола». Бог у книзі згадується в образі, який є традиційним для християнських рукописів. Диявол же має власне зображення, виконане у вигляді детального малюнка на цілу сторінку.
Зміст
Що написано в Біблії Диявола? Кодекс складається з кількох окремих творів, які не є унікальними. Ці тексти мають символічне значення для християнського світу. Ймовірно з цієї ж причини їх були зібрані разом. Книга про Диявола включає в себе такі тексти:
- Повний текст Старого Завіту;
- Роботи Йосипа Флавія – історика та полководця Стародавнього Риму, який відомий своїми творами «Юдейська війна» та «Юдейські старожитності», присвяченими історії євреїв;
- Текст «Етимологій» авторства Ісидора Севільського – іспанського архієпископа, який зібрав у своїй енциклопедії всі знання світу;
- Медичні тексти. В загальному представлено 8 праць від послідовників Салернської лікарської школи, таких як Гіппократ;
- Текст Нового Завіту;
- Коротке наставлення про покаяння, ймовірно від автора, після якого йде зображення мініатюр;
- Опис ритуалу вигнання Диявола з душі людини;
- Текст «Чеської хроніки» авторства Козьми Празького, який виклав історію Чехії з давніх часів до XII століття;
- Далі мав бути текст Уставу святого Бенедикта, але 8 сторінок були вирвані. За деякими літерами вдалося встановити саме цей текст. Також існує версія, що на вирваних сторінках йшлося про те, як призвати Диявола;
- Християнський календар, за яким можна вираховувати свята та інші дати;
- Список людей, які допомагали монастирю в тяжкі часи;
Весь текст написаний латинською мовою. При цьому ім’я Диявола в книзі згадується тільки в негативному значенні.
Більшість людей настільки далекі від того, щоб жити за власними законами, що майже зовсім їх не знають, а якщо вони згрішать, то дізнаються про своє порушення закону від інших.
Цитата з тексту «Іудейські давнини».
«Для смерті ми народжені, і для смерті ми виховали наших дітей. Смерті не можуть уникнути і найщасливіші.»
Цитата з тексту “Юдейська війна”.
Значення
Книга Диявола має досить неоднозначне значення для християнського світу. Звичайно, це перш за все величезна праця та історичний пам’ятник, який до того ж має вражаючі габарити.
З іншого боку, книга Сатани є збірником досить важливих для релігії текстів. Однак до XIII століття подібні кодекси оформлювалися інакше. Тексти мали інший порядок, наприклад Старий та Новий Завіти були об’єднані як єдиний текст Біблії, але в Книзі Диявола їх розділяє енциклопедія. Також сам текст представлений у найдавніших перекладах, без впливу давньогрецьких текстів, що нетипово для того часу. Сам розмір Біблії Диявола не зовсім зрозумілий. Такий величезний формат був поширений у XI–XII століттях.
У Середньовічній Європі були поширені невеликі формати для зручності проведення мес та особистого використання. Незважаючи на всі вищезгадані нез’ясованості, Гігантський кодекс визнають усі християнські конфесії як один із найдавніших рукописних текстів Біблії.
Біблія Диявола після Середньовіччя
Книга про Сатану була завершена до 1230 рр. Судячи з вкладеного списку власників, вона належить монастирю в містечку Подлужице, на місці якого знаходиться сучасне чеське місто Храст. Монастир був бідний, тому рукописну книгу довелося продати в інший прихід, розташований у Седлеці, де вона перебуватиме до кінця XIII століття. Далі книга була передана спочатку в монастир Бржевнова, а потім і в монастир Бруми. Там книга зберігалася до XVI століття.
Наприкінці XVI століття в монастир Бруми приїхав Христофор Шліхтинг, який був учнем швейцарського алхіміка Парацельса. З його подання імператор Священної Римської Імперії Рудольф II, який цікавився темою окультизму та алхімії, викупив книгу за велику суму. Сатанинська біблія довгий час зберігалася в Празькому замку.
Читайте також:
Гігантський Кодекс у Швеції
Під час військового конфлікту, спрямованого на повалення панівної в Європі Священної Римської Імперії, названого Тридцятилітньою війною, Біблія Диявола була вивезена до Швеції як воєнний трофей. Рукопис було поміщено до Шведської королівської бібліотеки в столиці.
У 1697 році книгу дивом удалося врятувати від знищення внаслідок сильного пожежі в бібліотеці, після чого її перемістили до іншої частини замку й надовго забули. Лише через ціле століття вона потрапила до рук Йозефа Добровського – лінгвіста і філолога з Чехії. Книга стала основою для його роботи про чеську мову.
У XIX столітті книгу почали виставляти як експонат на виставках. Час від часу до неї зверталися різні історики та лінгвісти. Також приблизно в цей час історики вирішили провести вивчення деяких сторінок, на яких текст зберігся найгірше. Було використано сильні хімічні реагенти, які в результаті зіпсували частину пергаменту. На даний момент ці частини значно темніші за решту книги й букв розрізнити неможливо.
Детальна книга про історію рукопису та опис змісту з’являється в 1926 році в праці Антоніна Фрідля, який спеціалізувався на історії чеської культури.
Біблія Диявола сьогодні
Як і багато років тому, зараз книга Диявола зберігається в Національній бібліотеці Швеції, розташованій у Стокгольмі. Вона також є туристичною атракцією. Будь-який відвідувач бібліотеки може ознайомитися із заскленим експонатом і з оцифрованою версією, викладеною на сайті закладу.
Також на батьківщині книги, у сучасному чеському місті Храст, зберігається копія рукопису в натуральну величину. У 2007 році в рамках налагодження чесько-шведських відносин рукопис було тимчасово передано до Національної бібліотеки Клементінум, що знаходиться в Празі.
Книга фігурує в сюжеті телесеріалу 2009 року «Уловка Диявола», де виступає Біблією сатаніcтів. Біблію Диявола часто плутають із книгою англійського сатаніста Антона Шандора Ла-Вея «Сатанинська біблія». У ній письменник розповідає про свій досвід і погляди на релігію, а також про свій інтерес до фігури Сатани.
