Відповісти на питання, хто така Геката (Hekate), досить просто. Геката – це спочатку фракійська, а потім анатолійська (Мала Азія) богиня місячного світла. У більш пізній період (гомерівський, період архаїчної та класичної Греції) – богиня підземного царства, богиня ночі (ймовірно, у цьому випадку її ототожнювали з Нюктею) та темряви, супутниця і соратниця Аїда, покровителька магії та чаклунства, а також жінок-чаклунок. Стародавні греки вважали, що вона одна з найпохмуріших богинь пантеону.
- Геката (Ἑκάτη) – у давньогрецькій міфології богиня місячного світла.
- Батько: Зевс, Перс чи Арестей.
- Мати: Гера, Деметра чи Астерія.
- Чоловік: Еет – цар Колхіди.
- Діти: Егіалея, Кірка та Медея.
- Атрибути: вінок (корона), прикрашений місячними променями, факели, кинджал, батіг, ключі та отруйні рослини.
Аналоги Гекати в грецькій та римській міфології
Оскільки культ Гекати – один із найдавніших у греків, її часто ототожнювали з хтоничними істотами або іншими богами. Наприклад,
- з богинею місяця Селеною,
- з Артемідою (яка також іменувалася «Підмісячною Дівою»; Геката теж мисливиця, але її полювання – похмуре, що відбувається під місяцем у супроводі мерців та чудовиськ із царства Аїда),
- з Персефоною (дружина Аїда і дочка Деметри)
- з Іфігенією (дочка, яку цар Агамемнон приніс у жертву, щоб грецькі кораблі дісталися берегів Трої; за найпоширенішою версією – служниця Артеміди).
Римський аналог Гекати – богиня Тривія, або «Цариця примар», «Вечірня зірка». «Богиня трьох доріг». Римляни вірили, що Тривія викрадає молодих дівчат і перетворює їх на німф, служниць богів, а також літає з душами померлих над перехрестями та цвинтарями, посилає людям нічні кошмари й страшні хвороби. Цікаво, що у деяких римських авторів Тривія та Геката – різні богині, яких не ототожнюють одна з одною. Так, на медальйоні римського імператора Септимія Севера зображена саме Геката з калатою на голові, факелом у руках і собакою біля ніг.
Читайте також:
Походження
Питання про походження богині Гекати є спірним. Існують різні версії. Так, вона могла бути:
- дочкою бога Зевса та Деметри (звідси й її ототожнення з Персефоною, культ якої розвивався і сформувався значно пізніше);
- дочкою Зевса та Гери;
- дочкою титана Перса та титаніди Астерії;
- дочкою Арістея (за найпоширенішою версією – син Аполлона і батько Актеона).
Згідно з Гесіодом (саме в його творах вперше згадується Геката, хоча в гомерівському гімні «До Деметри» також є інформація про неї), Геката – дочка та внучка титанів і доолімпійських божеств, яка отримала від них владу та перейшла на бік богів-олімпійців у період їхніх битв із хтоничними істотами. Її батько, Перс, божество первісної стихії руйнування, був онуком Урана та богині Землі Геї, а також онуком титана Понта, який володів внутрішнім морем. Її мати, Астерія, божество зірок і зоряного неба, була дочкою Коя, сина Урана та Геї, титана, божества «небесної осі», скинутого після Титаномахії Зевсом у Тартар, та титаніди Феби, яку також породили Уран і Гея.
У «Теогонії» є пряме вказання на те, що Геката – неолімпійського походження, але Зевс поважав і шанував її, а також надавав перевагу не втручатися в її справи.
Читайте також:
Походження за версією Діодора
У Діодора Сицилійського зустрічається зовсім інша версія походження Гекати, і вона безпосередньо пов’язана з міфами про аргонавтів. За цим автором, батьком Гекати був Перс, син бога сонця Геліоса та океаніди Персіди, цар таврів, який повалив власного брата Еета. Геката, відзначаючись жорстоким характером і славлячись як отруйниця, вийшла заміж за Еета і народила від нього доньку Медею. Як відомо, Медея допомагала Ясону здобути золоте руно, а її син Мед повалив і вбив Перса, повернувши владу своєму батькові, який встановив мир у царстві таврів.
Шлюб та діти
Про шлюби та дітей Гекати відомо небагато. За тим же Діодором Сицилійським, богиня вийшла заміж за Еета, царя Колхіди, сина Геліоса та Персіди. За грецьким автором Нонном, саме Еет доручив Ясону орати землю за допомогою залізних биків, яких для нього викував Гефест. Від нього вона народила:
- Кірку,
- Медею,
- Егіалея.
Кірка (версії її походження у грецьких авторів різняться) була, як і мати, чаклункою та отруйницею. Вийшла заміж за правителя сарматів і отруїла його, а потім переселилася на один із островів Океану. Там вона зустріла Одіссея, полюбила його, допомагала йому повернутися додому, а також народила від нього синів Агрія та Латина (його вважають прародителем племені латинів).
Медея – легендарна кохана Ясона, принцеса Колхіди, чаклунка, засновниця офіційної медицини і, як це не дивно, отруйниця.
Егілай – принц Колхіди, убитий або своєю рідною сестрою Медеєю, або Ясоном, коли той утік із Колхіди з золотим руном.
Деякі джерела називають Кратеїду, матір Сцилли та Харибди, дочкою Гекати. Хоча, з точки зору Апполонія Родоського, вона – лише втілення самої Гекати, її темна сторона. Її ще називають Нічною Гекатою. Також існує міф, який розповідає, що незабаром після переселення Гекати в царство мертвих вона народила Емпузу, монстра, який прикидається прекрасною дівчиною, заманює чоловіків і вбиває їх. Саме після народження цього чудовиська Геката стала богинею темряви і чаклунства, темних сил та магії. Також, можливо, у неї було кілька дітей від Гермеса (але про це згадують лише деякі еллінські автори).
Читайте також:
Функції богині
З самого початку богиню вважали покровителькою дітей та домашнього вогнища, але поступово ці її функції перейняли інші боги, зокрема Гера, хоча за Гекатою залишилося право перерізати дітям пуповину, ніби «відрізати» їх від потойбічного світу, володаркою якого вона стала. Елліни вважали Гекату богинею-покровителькою:
- мудрості (у цьому випадку її функції «перекликалися» з функціями Афіни);
- військової удачі (і знову спостерігається перетин функцій з богинею Афіною, яка покровительствувала багатьом героям-воїнам);
- вдалого полювання (у цьому випадку спостерігається перетин функцій з Артемідою; богиню іноді зображували з луком і стрілами);
- чарівництва та чаклунства (виключно жіночого).
Також її вважали богинею – охоронницею царства мертвих (як богиню підземного світу її ототожнювали з нічними кошмарами та смертельним жахом), володаркою, правителькою тіней і туманів, а також хранителькою доріг (перехресть) і мандрівників. Причому в даному випадку слово «мандрівка» означало і шлях душі в царство мертвих, оскільки Геката виконувала, як і Гермес, функції провідниці, сприяла переходу людей із світу живих у царство Аїда.
Трьохликій богині молилися і пастухи, які бажали захистити свої стада від нічних хижаків, і моряки, що прагнули спокійного плавання.
Міфи про Гекату
У класичній грецькій міфології ім’я Гекати найчастіше згадується в циклах про аргонавтів та Одіссею. Саме вона була покровителькою відьми Медеї, навчила її зцілюванню та чаклунству, допомагала їй врятувати Ясона, вилікувати від божевілля Геракла після того, як той убив свою дружину та дітей. Вона ж навчила всьому чаклунку Кірку, або Цирцею, яка, як уже зазначалося вище, була коханою Одісея і допомогла йому та його екіпажу (перетворила їх зі свиней назад на людей), попередила про всі труднощі, з якими їм довелося зіткнутися на шляху додому.
Також досить поширеним є міф про Гекату, Геру та Європу, який пояснює падіння богині та її «переселення» з Олімпу в царство Аїда: Геката допомогла Європі закохати в себе Громовержця, подарувавши їй спеціальні рум’яна; Гера, дізнавшись про це, розгнівалася і захотіла знищити богиню, але Геката сховалася від погляду дружини Зевса під поховальним одягом. Це врятувало їй життя, але позбавило божественної чистоти – вона більше не могла залишатися на Олімпі. Саме тому Геката, вмившись у водах річки Ахерон, переселилася в царство Аїда.
Геката, уже як божество підземного світу, зустрічається в переказах про Деметру та Персефону. Саме вона стала свідком викрадення Персефони, хоча на самому початку й не розуміла, кого і хто викрав, усе було приховано від її очей могутньою аурою Аїда. Вона допомогла безутішній Деметрі знайти доньку (богиня з факелом у руці провела її стежками царства мертвих), а Персефона, у знак подяки, зробила її наближеною Аїда, його правою рукою (Геката та Персефона у грецькій міфології – подруги, разом оберігають царство мертвих від непроханих гостей).
Образ богині місячного світла
Незважаючи на те, що Геката була богинею підземного царства, богинею темряви, її завжди зображували молодою та неймовірно красивою дівчиною (іноді, як уже зазначалося вище, її зображували як «трійдинну», тобто три красиві дівчини були злиті воєдино; саме в такому вигляді, згідно з грецькою міфологією, вона з’являлася перед своїми шанувальниками та жерцями). Цікаво, що зовнішній вигляд богині міг змінюватися залежно від її настрою.
Найчастіше богиню представляли одягненою в легкий одяг, часто червоного або чорного кольору, з вінком або короною (діадемою) на розпущеному волоссі.
Атрибути Гекати
Невід’ємними атрибутами богині були:
- вінок (корона), прикрашений місячними променями – символ богині ночі, божества місячного світла;
- факели – символи справедливості, що проливають світло на правду (за допомогою факелів вона допомогла Деметрі знайти доньку Персефону у темряві підземного царства і з їхньою ж допомогою змогла перемогти гіганта Клітія, улюбленого сина Геї, під час першої гігантомахії);
- кинджал – символ влади богині над душами смертних, яких вона може як карати, так і милувати, символ відплати;
- батіг – те, за допомогою чого вона може приборкувати людські пристрасті та пороки;
- ключі – символ Гекати як охоронниці входу в царство Аїда, а також вказівка на те, що лише вона здатна відкрити людям шлях до таємних, магічних знань, наділити їх здібностями до магії та чаклунства;
- отруйні рослини – символи богині-отруйниці та чаклунки (вважалося, що всі отруйні трави з’явилися на землі зі слини пекельних псів, з якими Геката прогулювалася або полювала під місяцем).
Супутники Гекати
Постійними супутниками богині темряви Гекати були собаки, а також хорьки й жаби (вважається, що саме в цих тварин богиня перетворювала своїх ворогів). Їх також приносили богині в жертву, коли хотіли домогтися від неї особливого розташування та милості. Часто можна було зустріти зображення Гекати з совою, що сиділа у неї на руці. Сова – нічна тварина, ймовірно, саме тому вона стала супутницею богині підземного царства та темряви. У деяких випадках шию та плечі богині обвивали змії, які уособлювали її зв’язок із зіллєварінням і медициною, а також вказували на те, що вона, як мешканка підземного світу, не боїться смерті, адже смерть – це те, що її оточує, те, що є невід’ємною частиною циклу перевтілення.
Читайте також:
Культ Гекати
Як уже зазначалося вище, культ богині досить давній. Деякі сучасні вчені вважають, що він прийшов у Малу Азію з Месопотамії, де її знали як богиню Місяця, а також як богиню родючості, сил природи та перевтілень (тобто вона відповідала за зміну пір року, що зближувало її з Деметрою). Інші називають батьківщиною Гекати Карію, область у Малій Азії, де жили карійці – хети. Вони поклонялися Гекаті-Світлій, вважаючи її матір’ю всього живого, прародителькою світу.
За Павсанієм, перші храми Гекати були збудовані Орфеєм на острові Егіні, жителі якого шанували богиню більше за всіх інших із грецького пантеону, приносили їй у жертву цуценят, чорних ягнят та мед.
Також її храми були в Аргосі та Зеринфі. Найчастіше вони розташовувалися в печерах, а жертівники богині встановлювалися на перехрестях доріг по всій Греції. Греки також ставили біля будинків спеціальні стовпи та колони, присвячені богині (Гекатії). Вважалося, що вони захищають дім від нещасть і злих духів, а також рятують членів родини від раптової та злої смерті.
Культ Гекати був поширений і в Афінах. У цьому грецькому полісі їй присвячували перший і останній дні місяця (за місячним календарем – 9-й, 15-й, 23-й та 29-й день місяця), а також саме там її вперше зобразили у вигляді трійдиної діви (автор статуї Гекати-Трьохликої – скульптор Алкмен).
Особливості ритуалів, присвячених цій темній богині, вперше описані в «Аргонавтиці» Апполонія Родоського. Цей твір також користувався популярністю у римлян, як і «Енеїда» Вергілія.
Дні Гекати
«Дні Гекати» – це час, коли Місяць не видно, коли греки прощали один одному всі образи, позбувалися всього зайвого, постилися, намагаючись очистити себе, занурювалися в самоспоглядання. Для Гекати загалом характерне самоспоглядання, самоосмислення, прагнення до пізнання всього сущого. Це зближувало її з римською Гестією, хоча у римлян Гестія більш відсторонена від людей і світу сущого.
У «дні Гекати» категорично заборонялося починати будь-яку нову справу, здійснювати великі покупки, планувати щось на майбутнє, давати в борг гроші або майно, з’ясовувати стосунки з членами сім’ї, друзями чи діловими партнерами, а також піддаватися на різні провокації, у тому числі зі сторони жерців інших богів. Також вважалося, що в ці дні люди найбільш уразливі: можуть захворіти, піддатися стресу, придбати психологічний розлад, тобто всі негативні емоції виходили назовні та проявлялися дуже яскраво. Сучасні езотерики та неоязичники стверджують, що в «Дні Гекати» кількість злочинів і ДТП збільшується в кілька разів.
Образ богині в мистецтві
Богиня темряви й пітьми не була улюбленицею еллінських авторів (хоча її згадували і Нонн, і Апполоній Родоський, і Гомер, і Гесіод), також її ігнорували майстри епохи Відродження. Як літературний персонаж, вона з’являється у творах У. Шекспіра (наприклад, у «Макбеті»), а також у творах сучасних авторів, таких як Р. Ріордан, автор дитячого циклу «Персі Джексон».
Найвідомішим полотном із зображенням Гекати є робота британського поета та художника У. Блейка «Богиня сутінків» (XVIII століття), хоча його Геката далека від класичних канонів: вона скоріше сумна та загублена, ніж зла й могутня. Проте на картині присутнє все, з чим ототожнюється богиня:
- змія як символ мудрості та безсмертя;
- сова як символ зла та темряви;
- осел (рідко ототожнюється з богинею, але такі згадки є) як символ влади над людською долею (такою силою, за версією Гесіода, наділив богиню Зевс).
Висновок та картинки Гекати
Отже, трьохликая богиня Геката – доволі непроста грецька богиня, що володіє важким характером, любить самотність, схильна до критики та надзвичайно прямолінійна, але не так, як, наприклад, Артеміда, а з «ухилом» у чорний гумор. Найчастіше її ототожнюють із царством мертвих і темрявою, з чаклунством і силою ночі. Водночас вона могла бути милостивою, надавати допомогу й підтримку богам і героям, також їй були властиві прості почуття, наприклад, материнські (саме тому вона допомогла Деметрі). Оскільки вона титанида третього покоління, її зв’язок із богами Олімпу був не надто сильним; більше того, вона прагнула всяко абстрагуватися від них (особливо після загибелі матері) і навіть виступала проти них (наприклад, проти Зевса, коли той боровся зі своїм батьком Кроносом).
Її хтонична сутність проявляється й у запереченні всіх моральних принципів та людських заборон. Вона не боїться смерті та смертельного жаху, а втілює їх. Її функції перетиналися з функціями Артеміди, Афіни і навіть Гермеса, оскільки вона була посланницею Аїда та проводницею смертних душ у його царство. Вона також «богиня караюча», тобто здатна наслати на людину, бога чи напівбожественну істоту божевілля та хворобу.
Картинки Гекати
Відео
Часті запитання на тему
Цікаво, що різні міфи описують трьохлику богиню по-різному. Вона могла бути і блондинкою, і брюнеткою, сіроглазою або зеленоглазою. Незмінним завжди залишалося одне – юність і краса жінки. Ймовірно, такі суперечливі описи пов’язані зі мінливістю богині та її вільнолюбним характером.
Як уже зазначалося вище, це пов’язано з трансформацією культу богині темряви, з розширенням і зміною її функцій. Вона відповідала за народження, життя та смерть людини, за її минуле, теперішнє та майбутнє в царстві Аїда. Є також згадка про те, що три головні боги Олімпу – Аїд, Зевс і Посейдон – надали їй владу над трьома основними сферами: землею, морем і підземним світом.
Гекаті приписують безліч різних здібностей:
містіокінез (здатність володіти будь-яким видом магії);
зоокінез (здатність спілкуватися з тваринами та керувати ними);
некромантія (як уже зазначалося вище, Геката любила прогулюватися вночі кладовищами й піднімати з могил мерців, змушуючи їх служити собі; ця її здатність була дарована їй Аїдом, який був головним некромантом грецького пантеону);
управління туманом (за допомогою туману грецька богиня могла породжувати ілюзії, створювати фальшиві спогади, робити різних монстрів невидимими, маскувати людей і богів; ця здатність дуже допомогла їй під час гігантомахій);
уміння передрікати майбутнє, тлумачити різні знамення;
уміння захистити подорожніх уночі, відігнати від них сили зла й темряви;
уміння прокласти безпечний морський шлях.
Найбільше Геката любила нічні прогулянки під місяцем у товаристві своїх собак і сов, а також полювання (саме тому вона — нічний каріотип Артеміди).
Геката допомагала всім, хто був готовий принести їй жертву: мандрівникам, морякам, лікарям, пастухам, фермерам (вважається, що вона особливо покровительствує тим, хто розводить овець і коней).
Найчастіше, про що вже згадувалося вище, вона допомагала жінкам (причому як смертним, так і богиням), що займалися чаклунством і медициною, або ж тим, хто постраждав від сваволі та безчинства чоловіків (як це було з Персефоною).
Геката могла багато: викликати любов або ненависть у людині, відкрити врата в царство мертвих (як це було з Одісеєм та Орфеєм), повернути людині молодість і здоров’я (як це було з няньками Ясона, а за іншою версією – з самим Ясоном), заплутати мандрівника, наславши туман.
