Одна з найвідоміших королев в історії не лише Франції, а й усього світу — Марія-Антуанетта. Її біографія, окрім справжніх фактів, містить різного роду припущення й вигадки. Бурхливі події життя стали основою для численних фільмів, романів і творів мистецтва. Особливістю є той факт, що королева Антуанетта стала однією з небагатьох правлячих осіб, кого в Європі засудили до страти під час Французької революції. Історія її сходження й падіння досі захоплює.
Народження королеви Марії-Антуанетти
Будучи п’ятнадцятою дитиною в родині, майбутня королева Марія-Антуанетта з’явилася на світ у 1755 році. Сім’я належала до знаті — батько, імператор Священної Римської імперії Франц I Стефан, мати — королева Угорщини й Богемії на ім’я Марія-Терезія. Дивовижно, але народження дівчинки, яку згодом назвуть Антуанетта Марія, було пов’язане з ускладненнями зі здоров’ям у її матері. Нещастя в долі новонародженої були передбачені землетрусом, що стався в день її появи на світ.
Хрещеними батьками немовляти були король і королева Португалії. Негативні події стали приводом для занепокоєння. Марія-Терезія сумувала, думаючи, яка доля чекає на її наймолодшу доньку.
Поступово негативні емоції поступилися місцем позитивним моментам. Юну представницю знаменитої династії Бурбонів виховували, як і належить аристократці. Освіту майбутня королева здобула, живучи при дворі у палаці Шенбрунн. Навчанням безпосередньо займалася мати, яка створила для всіх своїх дітей складну систему правил і традицій.
Щоб фігура принцеси відповідала стандартам краси того часу, вже з 3 років маленька Антуанетта була змушена носити тугий корсет. Також вона відвідувала заняття з мистецтва — музика, танці.
Вона вивчала історію та іноземні мови, теорія управління державою входила до програми навчання дівчинки.
Початок шляху на французький престол
Представники царських родин знали, хто така Марія Антуанетта. Саме тому дівчинці судилося продовжити давню традицію шлюбних союзів між Бурбонами й Габсбургами. Для французького принца дівчинку було обрано як наречену. Так склалася знаменита пара — Людовік XVI і Марія Антуанетта.
У 1769 році дім Габсбургів отримав офіційну пропозицію укласти шлюбний союз. Разом із цим виникли проблеми — дівчинка не знала французької мови, не була готова до статусу королеви.
Дофіна Франції
Шлюб було укладено, як часто бувало в ті часи в знатних родинах, за довіреністю. Союз визнали офіційним у 1770 році. Сторону нареченого тоді представляв ерцгерцог Фердинанд. У травні того ж року відбулася передача нареченої Франції. Ритуал передбачав, що дівчина повинна була зняти з себе всі прикраси й одяг, переодягтися в нові французькі вбрання. Так закріплювалася згода стати дофіною Франції й забути про все, що пов’язувало дівчину з батьківщиною та минулим життям.
Приїзд до палацу Версаль ознаменувався святковою подією — весільним бенкетом, на якому особисто були присутні наречений і наречена. Так дівчина стала на крок ближчою до того, щоб іменуватися Марія Антуанетта — королева Франції.
Нещастя, які переслідували її від самого народження, продовжилися і на новій батьківщині. У день весілля було влаштовано урочистості й гуляння. Значущу подію затьмарив невдало запущений феєрверк. Унаслідок скупчення людей виникла тиснява. Результатом стали 139 жертв і сотні поранених.
Читайте також:
Складнощі у сімейному житті
Гладким не було й сімейне життя. Відомо, що Марія Антуанетта й Людовік XVI тривалий час жили як друзі. Шлюбна ніч у подружжя відбулася лише через 7 років після офіційного весілля у Версалі. Причиною була й хвороба Людовіка — фімоз. Марія-Антуанетта зуміла вирішити проблему холодності у стосунках із чоловіком. Вона багато часу проводила на розвагах: бали, маскаради, святкові заходи стали для неї улюбленим способом проводити час.
Попри використання маски, Антуанетті не вдалося залишитися невпізнаною. При дворі почали ширитися чутки про скандальну поведінку принцеси. Історики вважають, що її вплив на революційні події був перебільшений. Причина в тому, що дівчина не мала при дворі тієї значущості й ваги, які дозволили б їй плести закулісні інтриги. Також вона зовсім не виявляла інтересу до політичних справ. Із оточенням же принцеса була мила й добра. Простота й довіра до навколишніх стали причиною втягування нещасної коронованої особи в скандали та інтриги при дворі.
Сама Марія Антуанетта, ймовірно, не до кінця розуміла, хто вона така. Підтвердженням цьому є поведінка сестер Людовіка XVI. Вони налаштували довірливу дофіну проти мадам Дюбаррі, яка була фавориткою короля Людовіка XV. Марія-Антуанетта за весь час заговорила з нею лише раз — на наполегливе прохання матері. Справжніх друзів у дівчини не було, попри видиме їх розмаїття.
Офіційно: королева Франції Марія-Антуанетта
Титул і повноваження Марія Антуанетта отримала через 4 роки після укладення шлюбного союзу з Людовіком XVI. У 1774 році він став королем Франції. Простота й доброзичливість, якими славилося подружжя, викликали в підданих щирий захват. Люди, втомлені від проблем, сподівалися, що тепер розпочнуться зміни в їхньому житті й у країні.
Молодий принц не користувався любов’ю й теплом свого батька. У результаті виховання не було спрямоване на вивчення державних справ і тонкощів політики. Перші дні для Людовіка як короля були важкими, оскільки йому довелося зануритися у вивчення всіх справ, що раніше були йому недоступні.
Подальша доля
Після цього біографія королівської родини вказує на те, що великий вплив на політичне життя мали радники. Королева продовжувала вести життя, віддалене від політики. Вона лише передавала Людовіку побажання й поради, які отримувала від друзів і численних фаворитів. Бажання веселитися й розважатися призвело до швидкого виснаження казни. Вважається, що на розваги королева витрачала не менше 500 000 ліврів щороку.
Для розуміння сумної історії важливо знати — Марія Антуанетта для народу Франції була джерелом труднощів. Вона не займалася державними справами, не прагнула вирішувати проблеми підданих. Основним її заняттям, як і раніше, були розваги, бали й святкування. Захоплення королеви:
- катання на ковзанах;
- мода;
- азартні ігри й розваги (відомий випадок, коли вона програла 171 000 франків);
- коштовності та прикраси.
Великі суми грошей королева вкладала в утримання краси свого палацу Тріанон. Своїми діями вона заважала проведенню реформ, чим викликала гнів народу. Зубожіння казни, а разом із нею й простого люду, призвело до революційних подій у Франції. Якщо замислитися, за що стратили Марію Антуанетту, то передусім слід згадати про величезні витрати на розваги — власні й придворних. На розвиток країни та поліпшення життя народу коштів просто не залишилося.
Остання крапля
Чашу терпіння переповнило розслідування й судовий процес. Полягало воно в тому, що хтось хотів придбати дороге намисто. Замовницею вказувалася королева. Усі причетні до цієї справи були заарештовані, але мадам Ламотт-Валуах вдалося втекти й сховатися від правосуддя. Пізніше вона випустила мемуари про королеву. У них було багато чуток, недостовірних фактів і пліток. Вислів про тістечка, які повинні їсти звичайні люди, якщо в них немає хліба, також варто поставити під сумнів.
Завершення історії: революція та страта
Страта Марії Антуанетти стала підсумком марного правління. У 1789 році народне обурення досягло свого піку. Відбулося нападіння на Версаль. У цей момент діти Марії Антуанетти й сама королева перебували в замку. Їм дивом вдалося вислизнути й не стати жертвами цього нападу. Родині довелося змінити місце проживання. Тепер вони займали палац Тюїльрі. Заворушення лише наростали, що призвело до повернення родини в Париж під конвоєм.
Спроби домовитися з революціонерами або прийняти допомогу від інших держав не змінили ситуації на краще. У результаті короля й королеву було взято під варту. Страту було призначено на 1793 рік. У своєму останньому зверненні до народу король не визнав своєї провини перед країною та своїми колишніми підданими.
Марія Антуанетта, страта якої також стала наслідком рішення суду, вела себе гідно. Вона не зрадила свого чоловіка, не відреклася від нього. Під час судових розглядів королева також поводилася так, як і личить знатній жінці. Тіла колишніх монархів були скинуті в ту саму безіменну могилу, де були поховані ті самі 139 осіб, що загинули в тисняві на їхньому весіллі.
Пізніше короля та королеву перепоховали. Їхні могили розташовані в абатстві Сен-Дені. Королева Марія-Антуанетта — жертва обставин і власної безпечності. Історики стверджують, що вона не була поганим правителем. Безліч чуток і пліток відіграли в її житті фатальну роль. Вона хотіла вирватися з «золотої клітки», у якій їй довелося жити.
Образотворче мистецтво
Королева славилася своєю красою. Марія-Антуанетта, портрети якої були справжньою окрасою будь-якої колекції, із великим задоволенням позувала художникам. Відомі твори:
- портрет Марії-Антуанетти Елізабет Віже Ле Брюн (1778);
- портрет королеви 1783 року (той самий автор);
- портрет із дітьми 1787 року;
- версальський палац, Марія-Антуанетта, королева Франції, автор Адольф Ульріх Вертмюллер (1788 рік).
Також відомим є портрет пензля Л. Кухарського: «Марія-Антуанетта, королева Франції». Його було написано в жовтні 1791 року. Пізніше багато авторів створювали портрети королеви в суді і навіть у момент страти.
Ігри, фільми, аніме
Інтерес до цієї історичної постаті та подій яскравого, але короткого життя став причиною появи численних фільмів. Історичні події та романтика — основні елементи, які надихали сценаристів і режисерів. Найвідоміші фільми:
- Наполеон (1927)
- Марія Антуанетта – королева Франції (1956)
- Марія-Антуанетта (2006)
- Марія Антуанетта. Справжня історія (2006)
- Прощавай, моя королева (2012)
У серіалі «Сховище 13» згадується гільйотина, на якій була страчена королева. Також постать Марії Антуанетти була використана в музичних творах — мюзикли 2006 і 2012 років мали великий успіх. У літературі образ королеви використали у своїх творах А. Дюма, А. Толстой, Т. Шанталь, Н. Павлищева. Образ Марії Антуанетти також присутній у дитячій комп’ютерній грі «Легендарна мода».
Роль цієї жінки в історії величезна. Вона показала, що розрахунок і традиції не завжди є правильним рішенням для процвітання держави. Попри любов до розваг і марнотратство казни, багато людей щиро любили королеву та цінували її доброту. Саме тому були спроби врятувати її від страти.
Читайте також:
