Всім відомо, що батьківщиною феєрверку вважається Китай, а бенгальські свічі були вироблені в Індії. Однак не кожен знає, що ще за часів античної цивілізації було зроблено чимало відкриттів, пов’язаних із піротехнічними виробами. Одним із таких вважається легендарний грецький вогонь, про який ходить безліч легенд.
Грецький вогонь – що це таке?
Грецький вогонь — це горючий склад, застосування якому знайшли в давніх війнах. Вперше його використання розпочалося в Візантії. Щоб горючий склад міг використовуватися як зброя, візантійці створювали спеціальні метальні системи, основою яких були мідні труби. З їх допомогою за рахунок стиснених повітряних мас виштовхувався вогонь. В результаті система працювала за принципом вогнемета. Для виготовлення грецького вогню візантійці також могли використовувати дерево (порожні колоди).
Склад грецького вогню
Грецький вогонь, історія якого починається з часів античної цивілізації, виготовлявся з різних компонентів. Підлинного складу в істориків немає донині. Деякі дослідники вважали, що він регулярно змінювався. Якщо звернутися до давніх джерел, то можна припустити, що система складалася з:
- Нафти.
- Сірки.
- Масла.
Пізніші види грецького вогню виготовлялися на основі:
- Нафти.
- Негашеного вапна.
- Масляні суміші.
- Сірки.
- Смоли.
- Селітра.
У деяких випадках склад розбавляли воском. У знайдених візантійських літописах було виявлено один зі складів горючої суміші:
- Каніфоль.
- Сірка.
- Селітра.
- Лаврова олія.
Усі речовини змочували в олії та замішували. Після цього горючу субстанцію викладали в дерев’яну ємність і підпалювали. Подібний вид зброї дозволяв створити вогняний струмінь для відлякування ворога. Сам грецький вогонь містив ще один компонент, який робив його більш потужним. Назву цієї речовини так і не вдалося встановити.
Історична довідка
Вважається, що грецький вогонь візантійців був винайдений у 673 році. Автором піротехнічної зброї був архітектор Калліник, який прибув до Візантії з Геліополя. Він придумав конструкцію сифонів, призначених для метання рідкого вогню. Своїм винаходом Калліник поділився з Костянтином IV, щоб той міг здобути перемогу в битві з арабами. Сучасні історики та дослідники вважають, що грецький вогонь міг діяти на відстані 30 метрів від місця запуску. Цього було достатньо для розгрому арабських флотів.
Після перемоги над супротивниками застосування грецького вогню продовжилося. Візантійці використовували цей пристрій в інших битвах. Наприклад, таким чином вони оборонялися під час Четвертого хрестового походу. Однак війну все одно виграли католики. Згадки про піротехнічну зброю зустрічаються в літописах XV століття. Під час битви з військами султана Мехмеда II візантійцям вдалося обійти супротивника завдяки використанню грецького вогню. При цьому армія й флот турків були за масштабами більшими. У битві супротивник втратив близько 12 000 солдатів.
Читайте також:
Грецький вогонь у Стародавній Русі
Винахід грецького вогню не залишився непоміченим для Давньої Русі. Історики, вивчаючи давні літописи, дійшли висновку, що це знаряддя застосовувалося і на Русі. Дехто вважає, що ним користувалася сама княгиня Ольга. Однак підтверджень цим даним немає.
Вважається, що вперше з грецьким вогнем русичі зіткнулися під час нападу на Константинополь. Незважаючи на те, що в князя Ігоря була численна армія, візантійцям все ж вдалося здобути перемогу над русичами. Сталося це через грецький вогонь, який безжально нищив судна давньоруських супротивників.
Аналоги грецького вогню
Візантійці так і не розкрили секрет виготовлення піротехнічної зброї. Є лише здогадки про те, що до складу входила нафта, добута на Тасманському півострові. Інші країни за мотивами успіхів візантійців почали розробляти аналоги грецького вогню. Вважається, що прототипи горючої зброї застосовували азіати, русичі, англійці в період XI–XII століть. Аналогічні знаряддя використовували вже не лише на воді, а й на суходолі. За допомогою палаючого рідкого вогню війська захоплювали фортеці та міста.
На думку істориків, аналоги грецького вогню не були такими ефективними, як оригінал. За їхньої допомоги було можливо здобути перемогу в битвах, проте потужність вогню була значно меншою, ніж у візантійців. Крім того, в цей період люди навчилися боротися з вогненними потоками за допомогою піску та оцту. Тому затребуваність грецького вогню поступово зменшувалася. З часом у битвах усе частіше почали застосовувати порохову зброю. У XIX столітті вчені в ході досліджень встановили, що в складі грецької вогняної зброї переважала селітра, через що полум’я мало такі великі масштаби.
Державна таємниця
Формула відомого горючого складу завжди трималася в суворій таємниці. Інформація передавалася з покоління в покоління лише між високопоставленими особами. Деякі дослідники вважали, що рецепт горючої суміші не записувався в літописах, а передавався лише усно. Такі заходи вживали візантійці, щоб уникнути витоку інформації. Історики вважають, що наближеним до влади служителям, які могли б видати якісь таємниці про виготовлення горючої зброї, загрожувала смертна кара.
Серед таких людей був і син грецького імператора. Саме тому супротивники не знали, як користуватися невідомою зброєю. Коли болгари захопили близько 36 грецьких сифонов із запасами горючої речовини, вони не змогли їх використати за призначенням, оскільки особливості системи знали лише візантійці.
Навколо піротехнічного винаходу ходило немало легенд. Одна з них стверджувала, що один із високопоставлених служителів за великі гроші погодився продати арабам рецепт. Однак перед зустріччю з ними на нього обрушилося полум’я невідомого походження. Багато хто тлумачив це явище як божественний указ, адже передавати таємниці такого рівня вважалося величезним гріхом. Грецький вогонь нерідко ототожнювали з проділами Господа. Його досі вважають одним із найзагадковіших видів зброї.
Грецький вогонь у сучасній культурі
Згадки про горючу зброю можна побачити в таких фільмах, як:
- Прометей (1947).
- Грецька вогонь. Секретна зброя Візантії.
- Олександр великий.
- Завоювання.
Згадки про горючу зброю можна побачити в таких фільмах, як:
Горюча рідина використовується гравцями в іграх Assassin’s Creed, Total War. Також про неї знято чимало документальних (повнометражних та короткометражних) фільмів, які можна знайти на YouTube.
