Незвичайна споруда — Пізанська вежа відома в усьому світі. Про неї знають навіть ті, хто далекий від архітектури. Ця пам’ятка є однією з найпопулярніших в Італії, приваблюючи туристів своїм незвичним виглядом. Можна сміливо стверджувати, що знаменитий нахил став справжньою візитівкою не лише міста Піза, а й усієї країни. Щоб на власні очі побачити це дивовижне творіння архітектурної думки, слід відвідати регіон Тоскана. Він розташований за 10 км від Лігурійського моря. Знаменита вежа, своєю чергою, є частиною ще одного творіння архітекторів — місцевого кафедрального собору Успіння Пресвятої Діви Марії — Duomo Santa Maria Assunta.
Історія створення шедевру
Знаменита Пізанська вежа та історія її створення не залишають байдужим нікого. Будівництво розпочалося у 1173 році й проходило в три етапи. Перший стартував 9 серпня, але наступні два етапи тривали ще 200 років. Остаточне зведення завершилося лише в 1360 році.
Автором-архітектором проєкту був італієць Бонанно Пізано. Знамениту особливість (нахил) вежа набула майже одразу після початку будівництва. Відхилення почало виникати, щойно висота вежі досягла трьох поверхів. Причиною стало просідання ґрунту. У результаті, подальші будівельні роботи вирішили відкласти. Тривалість очікування склала майже 100 років.
Історія Пізанської вежі має й іншу версію виникнення нахилу. Згідно з нею, ця особливість була закладена архітектором у проєкті. Подібна думка здається помилковою й навіть вигаданою. Фахівці переконані, що похибка, яка спричинила нахил, була присутня в розрахунках, що були неправильними від самого початку.
Добудовувати проєкт взявся вже інший архітектор — Джованні ді Сімоне. Це сталося у 1272 році. Виправити становище не вдалося навіть новому фахівцю. Усі спроби зміцнити фундамент вежі постійно завершувалися провалом. Незважаючи на невдачі, вежу вдалося надбудувати ще на кілька поверхів. Завершальний, третій етап будівництва, провели лише в XIV столітті. Причиною затримки стала війна.
Факти про Пізанську вежу
Відповіддю на запитання, чому Пізанська вежа нахилена, є помилка, якої припустився перший архітектор. Невдале поєднання малого триметрового фундаменту, важкого будівельного матеріалу та слабких глинистих ґрунтів призвело до того, що після зведення третього поверху вежа почала поступово відхилятися. Через 20 років основу було додатково укріплено. На цьому етапі вирішили тимчасово відкрити її для відвідувачів.
Незвичайна архітектура не завадила звести на верхньому поверсі споруди дзвіницю. З’явилася вона лише в XIV столітті. Її розташування, як і самого будинку, — під нахилом. Якщо подивитися на пам’ятку сьогодні, і вежа, і дзвіниця візуально виглядають перекошеними.
Пам’ятник мистецтва було зведено з білого мармуру. Особливістю планування є те, що перший поверх являє собою аркатуру, усі інші оточені галереєю. Зовнішня частина кожної з них утворена колонами. На них розміщені класичні капітелі, які, своєю чергою, спираються на закриті арки. Кожен елемент створює незвичний і впізнаваний архітектурний ансамбль. Наступні століття лише збільшували показник відхилення від вертикалі. Відомо, що кут нахилу Пізанської вежі щороку збільшується на 1 мм.
Читайте також:
Реконструкція пам’ятки
Не кожен турист знає, чому Пізанська вежа нахилена. Багато хто просто приїжджає, щоб зробити красивий, пам’ятний, а іноді й просто кумедний кадр з історичною пам’яткою. Роботи з укріплення конструкції проводилися з моменту початку зведення. Оригінальна архітектура, допущені в розрахунках помилки та особливості місцевості призвели до того, що вже з 1173 року довелося здійснювати додаткове зміцнення фундаменту.
Для того щоб зробити вежу більш стійкою й не допустити її обвалення (повного або часткового), з боку міської влади та фахівців у галузі архітектури докладаються всі зусилля. Серед робіт, що проводяться регулярно:
- часткова або повна заміна колон (ділянок, які були зруйновані з часом);
- різноманітні підземні роботи з відновлення;
- укріплення фундаменту.
Відомо, що південна сторона вежі розташована на більш мулистій і рухливій ділянці ґрунту. Саме тому вона нахиляється саме в цьому напрямку. Навіть сучасні фахівці не можуть з точністю передбачити, коли впаде Пізанська вежа і чи станеться це взагалі.
Утримати від падіння масивну конструкцію за допомогою зовнішніх опор на початку будівництва було б неможливо, адже тодішні технології цього не дозволяли. Сучасна реконструкція також мала враховувати особливу цінність і значущість вежі. Якби було використано каркас, зовнішній вигляд споруди повністю б змінився. Попри це, обвалення вдалося уникнути. У процесі також вдалося зменшити нахил приблизно на пів градуса. Усе це стало результатом унікальних робіт, які проводили спеціалісти під дзвіницею та навколо неї в 1990-х роках.
Щоб уповільнити процес падіння, з північного боку споруди розмістили спеціальні бетонні балки. Додатково, як противагу, встановили свинцеві бруски. У результаті вдалося стабілізувати конструкцію та сповільнити процес її нахилу. Тепер у тих, хто цікавиться незвичайними спорудами, виникає не лише питання, в якому місті розташована Пізанська вежа, а й як уповільнити процес її падіння.
Ще одна спроба реконструкції була пов’язана з дослідженням стану ґрунту. Трохи вирівняти вежу допомогло укріплення фундаменту. На момент проведення робіт доступ для туристів було закрито. Для зміцнення основи ґрунт видалявся через систему обсадних труб, всередині яких розміщувався обертовий бур. У результаті вдалося трохи змістити вежу в північний бік. Після цього головний архітектор дозволив зняти противаги та тимчасові опори, завдяки чому пам’ятка повернула собі первісний вигляд. У 2001 році доступ до вежі та її залів був знову повністю відкритий для туристів.
Згодом з’ясувалося, що споруда знову відхиляється на 1 мм на рік. Упродовж наступних 8 років проводилися роботи, які дозволили скоротити показники відхилення від вертикалі та зменшити кут нахилу.
Цікаві відомості про падаючу вежу
Знаменитий проєкт цікавий не лише своїм зовнішнім виглядом, а й додатковими характеристиками:
- відомо, що висота Пізанської вежі становить 56,7 метра;
- місце, де стоїть Пізанська вежа, охороняється як пам’ятка всесвітньої спадщини;
- діаметр основи конструкції — 15,5 метра;
- товщина стін вежі нерівномірна. Вона поступово зменшується від основи до верхньої точки вежі й становить відповідно 4,9 та 2,49 метра;
- загальні показники маси — трохи менше ніж 14,46 тонни.
Знаменита споруда входить до комплексу католицького собору. Вона вплинула на монументальне мистецтво Італії у XIII–XIV століттях. Архітектурний ансамбль Площа Чудес, внесений ЮНЕСКО до списку об’єктів культурної спадщини, включає:
- Кафедральний собор;
- Баптистерій;
- Дзвіниця;
- Цвинтар.
Дзвіниця має 7 дзвонів. Загальна кількість сходинок — 294. Сьогодні місце, де розташована Пізанська вежа, і далі залишається одним із найвідвідуваніших об’єктів.
Пізанська вежа в Італії відкрита для відвідувачів. У теплу пору року, з квітня по вересень, побачити її та навіть зайти всередину (якщо немає обмежень) можна з 8:30 до 20:30. У зимовий час (жовтень — березень) потрапити всередину й побачити диво архітектурної думки на власні очі можна з 9:00 до 17:00. Найцікавішим періодом вважається час із 14 червня по 15 вересня — саме тоді організовуються нічні відвідування. Вартість квитка становить близько 14 євро.
Експерименти та дослідження Галілея
Пізанська вежа й саме місце, де вона знаходиться, стали об’єктом різноманітних легенд. Згідно з однією з них, Галілей проводив низку експериментів, скидаючи з вежі предмети, щоб обчислити, як маса пов’язана зі швидкістю падіння. Дискусії щодо того, чи дійсно ці дослідження мали місце, точаться серед учених і досі. Ще одна легенда стверджує, що вчений використовував кулю, щоб дослідити показники її падіння з висоти.
Що ще відомо про вежу?
Відповіддю на запитання, у якому місті розташована Пізанська вежа, є її назва. Споруда вийшла не такою, якою її задумував архітектор. За складеним проєктом, у вежі мало бути 10 поверхів. Висота ж замислювалася майже 100 метрів. Над дзвіницею планувалося створити дах.
Реставраційні роботи також привертають до себе увагу. Вони розпочалися майже одночасно з будівництвом — необхідно було вживати всіх можливих заходів, щоб уберегти споруду від обвалення. Перші роботи в цьому напрямку були проведені у 1298 році. Уповільнити процес завалювання вдалося лише у 2008 році. Якби не проводилися різні заходи, Пізанська вежа впала б ще кілька століть тому. Усередині Пізанської вежі розташована зала, стіни якої прикрашені зображеннями різних міфічних істот і тварин. Також усередині споруди є галереї.
Читайте також:
Аналоги будови
Не лише в США звели аналог знаменитої пам’ятки. Італія та Пізанська вежа справили вплив на багатьох архітекторів. У Нідерландах розташована недобудована дзвіниця Олдехове. Знаходиться вона в історичному центрі. Побачити красу, схожу на італійську, можна в місті Леуварден, що в провінції Фрисландія. Особливість полягає в тому, що цей аналог відхиляється від вертикальної осі навіть більше, ніж знаменитий оригінал.
Нахилені вежі розташовані й у Росії. У Сююмбіке зведено схожу споруду. Вежа була не лише елементом ансамблю, а й повноцінним оглядовим об’єктом. Вона відхиляється не на південь, як італійська, а на північний схід. Показник нахилу — майже 2 метри. Нев’янська вежа розташована в центрі міста Нев’янськ, Свердловської області. Її збудували в 1721–1745 роках за наказом Акінфія Демидова. Ця вежа має відхилення на 1,85 метра.
Будова в культурі та мистецтві
Існує багато проєктів, де Пізанська вежа виступає як цікавий або головний об’єкт. Згадки про неї трапляються в різних мультсеріалах:
- «Навколосвітня подорож Кота в чоботях»;
- Фінес та Ферб;
- Пригоди містера Пібоді та Шермана.
Також Пізанська вежа стала об’єктом для особливого жанру фотографії — люди зображують різних супергероїв, намагаючись «утримати» її.
Висновок на тему
Пізанська вежа та дослідження причин її нахилу займають центральне місце в архітектурі та мистецтві. Особливий стиль вплинув на багато сучасних проєктів. Нахилена Пізанська вежа, зображення якої є в кожного, хто цінує архітектуру й мистецтво, стала пам’яткою та нагадуванням про те, наскільки важливо робити точні розрахунки перед початком будівельних робіт.
Існувало багато пропозицій, спрямованих на порятунок вежі від падіння. Одним із найцікавіших став проєкт, згідно з яким для вирівнювання споруди потрібно було закріпити на вежі повітряну кулю. Саме вона мала утримувати її у вертикальному положенні. Інші варіанти передбачали опори та навіть зведення дзеркальної вежі, яка мала підтримувати основну та захищати її від обвалення.
