Тартар – у давньогрецькій міфологічній традиції найглибша безодня, розташована під царством Аїда. Згідно з легендами, саме сюди Зевс скинув Кроноса та інших титанів, а на їх захист поставив сторожових велетнів, могутніх дітей Урана. У всесвіті не знайти місця темнішого і похмурішого за Тартар. Сюди не проникає світло, а з кожного куточка чути муки та плач ув’язнених душ. Вічні страждання – ось атмосфера, що панує в прірві.
Античні філософи, поети та літератори з тремтінням описували устрій Тартара, адже в їхній уяві він поставав таким жахливим і зловісним, що міг поглинути навіть найяскравіший промінь надії. Стародавні елліни намагалися зайвий раз не згадувати про найглибшу безодню і всіма силами оберігали свої душі від подібної долі. Саме тому слід дізнатися, хто такий Тартар і чому його так боялися.
- Тартар (Τάρταρος) – у давньогрецькій міфології найглибша безодня у Всесвіті, розташована під царством Аїда.
- Сутність бога Тартара виникла разом із рядом божественних аспектів: Геєю, Еросом і Хаосом.
- Діти: Єхідна та Тифон.
- Учини, за які душа людини чи бога могла потрапити до Тартара: хто за життя став ворогом своїх рідних і близьких; хто насмілився завдати удару батькові чи матері; хто повстав проти свого царя або порушив дану присягу; хто нажив незліченні багатства, але не захотів ними ділитися.
- Прірву Тартар оточували: Нюкта – богиня ночі, Ереб – вічна пітьма і Танатос – втілення смерті.
Що це Тартар
Багатьох цікавить устрій і історія Тартара. Протягом усього свого існування людство цікавилося всім незвичним і містичним. Століттями люди створювали легенди про Пекло, його мешканців і покровителів. На території Стародавньої Греції найглибшою безоднею світу вважали Тартар – нижнє небо (на противагу Олімпу – верхньому небу). Перший достовірний поет Гесіод писав, що це місце було розташоване під володіннями Аїда настільки, наскільки земля відділена від неба.
Великої безодні боялися не лише смертні, але й всемогутні боги. Джерела розповідають, що сюди в незапам’ятні часи був скинутий Кронос, а також титани, що йому служили. У підземному світі греків зустрілися боги всіх поколінь, батьки і діти, відважні герої та прекрасні німфи. Згідно з легендами, у нижню частину Аїда були скинуті:
- Алоади – брати-близнюки От та Ефіальт, сини Посейдона;
- Піріфой – цар фессалійського племені лапіфів;
- Іксіон – спадкоємець Флегія; один із правителів лапіфів;
- Салмоне́й – син Еола та Енарети;
- Сі́сиф – будівельник і цар Коринфа;
- Тітій – велетень, син Геї;
- Тантал – цар Сипілу у Фригії та ін.
У Середньовіччі найглибшу безодню уявляли як скупчення холоду і темряви. Таким чином стає зрозуміло, що таке Тартар у міфології.
Читайте також:
Тартар – це у міфології Стародавньої Греції
Як місце, Тартар у грецькій міфології представляв собою перевернутий купол. Згідно з уявленнями давніх греків, космос мав форму яйця, розділеного на 2 рівні частини земним диском. Верхня половина цієї сфери виконувала функцію неба, нижня ж – найглибшої безодні. Територія в’язниці була оточена мідною стіною, а двері для входу в Тартар створив сам Посейдон – володар морів, океанів і всіх водних джерел. Окрім цього, прірву оточували:
- Ереб (втілення вічної пітьми).
- Нюкта або Нікта (персоніфікація нічної темряви).
- Танатос (втілення смерті, син Ереба і Нюкти).
Слід зазначити, що спочатку Тартар призначався для тих, хто не погоджувався з порядками, встановленими богами. Так, колись на дно прірви були скинуті циклопи та кіклопи, яких згодом звільнив Зевс. Саме сюди потрапили і майже всі діти Урана та Геї. Оскільки бог неба володів даром передбачення, він знав, що рано чи пізно втратить владу через одного зі своїх спадкоємців. Щоб запобігти такому розвитку подій, Уран став відсилати всіх народжених від Геї немовлят у Тартар. Вціліти вдалося лише кільком титанам, зокрема й Кроносу.
Спершу Кронос не сприйняв пророцтво батька всерйоз, проте згодом настільки злякався почутих слів, що став ще більшим тираном, ніж Уран. Рік за роком він пожирав усіх своїх дітей, поки Рея не наважилася на відчайдушний крок. Одного разу вона підмінила щойно народжену дитину на камінь, який попередньо обмотала дитячими пелюшками. Кричущого немовляти богиня віддала куретам – представникам міфологічного народу. День і ніч вони охороняли Зевса від всевидячого ока Кроноса.
Як тільки громовержець підріс, він визволив усіх своїх братів і сестер: Аїда, Посейдона, Геру, Деметру і Гестію. Визволені олімпійці об’єднали свої сили і оголосили старшому поколінню богів війну, яку назвуть Титаномахією. Протягом 10 довгих років Кронос боровся проти Зевса та його сподвижників. Майже все живе на планеті було знищене, проте після кількох кривавих битв олімпійці змогли здобути перемогу і скинули титанів у Пекло грецької міфології.
З часом це місце стало в’язницею не лише для ворогів Олімпу, але й для злочинців. Античні автори у своїх працях кілька разів зазначали вчинки, за які душа людини або бога могла потрапити в Тартар:
- хто за життя став ворогом своїх рідних і близьких;
- хто насмілився завдати удару батьку або матері;
- хто був нечесний із клієнтами;
- хто нажив незліченні багатства, але не захотів ними ділитися;
- хто був убитий за зраду;
- хто повстав проти свого царя або ж порушив дану присягу.
Таким чином, у підземний світ у греків стали висилати святотатців та найгірших представників роду людського. Врятуватися від призначеного покарання було неможливо, оскільки при розподілі душ у Пекло та Рай не враховувався соціальний статус людини за життя, а також її почесті, багатства або пусті слова.
Міфологія пекла як живої істоти
У деяких джерелах Тартар уявляли як живу іпостась. Дана гіпотеза відповідає «Теогонії» Гесіода. Автор писав, що спочатку сутність бога Тартара виникла на зорі часів із первооснови разом із рядом божественних аспектів:
- Хаосом;
- Геєю;
- Еросом.
Одного разу бог Тартар і Гея вступили у зв’язок. Внаслідок недовгих стосунків народилися жахливі чудовиська: Єхидна та дракон Тифон. Тим не менше достеменно невідомо, бог чого Тартар і яку роль він виконував у існуванні світу.
Пекло в міфології
Найглибша безодня сама по собі не є дійовою особою міфів, проте досить часто згадується в них тим чи іншим способом.
Тартар можна зустріти у творах, написаних:
- Вергілієм.
- Гомером.
- Гесіодом та ін.
У численних джерелах грецький Тартар описували як місце вікового мороку, у яке не проникало світло. Проте, якби прірва була світла і яскрава, стало б ще жахливіше. Адже, згідно з легендами, тут мешкали монстри з 10 руками, велетні величезних розмірів, гіганти, циклопи та інші.
Найяскравіший і найбарвистіший опис злочинців, які потрапили в Тартар, зустрічається у Вергілія. Через роки даний твір переосмислив і інтерполював Данте, якому згодом приписали створення християнського образу Пекла (Тартара). Дослідники відзначають, що сучасні уявлення про Рай та підземне царство були сформовані на основі давньогрецьких викладів Олімпу, а також Тартара. Саме в цих легендах закладена суть усієї віри: герої неодмінно вознесуться до своїх богів, а грішники потраплять у місце, наповнене мороком і стражданнями.
Читайте також:
Втілення у культурі
Тартар – це доволі неоднозначне та багатогранне місце. У давньогрецьких міфах він був втіленням живої сутності, Пеклом, прародителем жахливих чудовиськ, а також зборищем грішників і злочинців. Саме завдяки цим якостям найглибша безодня надихала й багатьох творчих діячів. До образу Тартара зверталися не лише поети та філософи, але й живописці, скульптори, музиканти тощо.
Кінематограф
Дізнатися про те, що таке Тартар у міфології, можна завдяки оглядам, розміщеним у глобальній мережі:
- Міфи Давньої Греції. Тартар. Прокляті богами»;
- «Хто такий Тартар? Давньогрецька міфологія»;
- «Що таке Тартар»;
- «Велика Тартарія з міфів Давньої Греції» та ін.
Автори цих роликів намагалися найбільш повно відобразити суть і устрої найглибшої безодні. Вони не лише попередньо вивчили довідковий матеріал та інші джерела, але й виділили ряд фактів про підземне царство, а також його мешканців. Окрім цього, в оглядах наведена вся історія Тартара від початку і до кінця. Вони допоможуть власними очима побачити темницю-прірву та відчути всю її атмосферу.
Література
Описи Тартара (Пекла у давніх греків) зустрічаються й у світовій літературі:
- "Міфи народів світу".
- "Іліада", Гомер.
- «Теогонія», Гесіод.
- «Пекло. Історія ідеї та її земні втілення», Скотт Брюс та ін.
У літературі Тартаром зазвичай називають царство, у якому грішні душі призвані віками відбувати своє покарання. Так, одного разу давньогрецькому царю Сізіфу вдалося обманом закувати в ланцюги Танатоса, через що люди перестали вмирати. Визволити бога смерті зміг Арес, після чого Танатос викинув свого мучителя в царство усоплих тіней.
Проте навіть тут Сізіф зміг обдурити богів. Чоловік заборонив своїй дружині здійснювати будь-які похоронні обряди. Аїд і Персефона пожалкували над царем і дозволили йому ненадовго повернутися у світ живих, щоб покарати непокірну дружину за порушення священних звичаїв.
За вчинені Сізіфом злочини (під час життя та після нього) небожителі призначили йому покарання: цар був змушений до кінця віків піднімати на круту гору величезну кам’яну брилину, яка знову і знову скочувалася вниз.
Читайте також:
Живопис
Для живописців Давньої Греції Тартар мав особливе значення, оскільки був частиною космосу. Зачасту художники ілюстрували це місце як темну, похмуру і холодну безодню, простір якої лише трохи підсвічувався алим вогнем. На сюжеті полотна можна було помітити страждаючих грішників та жахливих чудовиськ. Всі вони віками перебували в нічній темряві, стогнали і ридали.
Художники, які зверталися до образу Тартара:
- Ян Брейгель Молодший;
- Ніколя Антуан Тоне;
- Джон Мартін та ін.
Побачити ці картини можна у національних музеях або ж у приватних колекціях. На більшості полотен художники використовували темні, глибокі кольори. Таким чином вони підкреслили жахливу атмосферу підземного царства. Окрім цього, багато живописців використовували й додаткові образи, наприклад, людські кістки, легендарну ріку Стікс тощо. Це дозволяло зробити сюжет картини більш насиченим і реалістичним.
Тату
З часом уявлення про Тартар укорінилися не лише в світовій культурі, а й в мистецтві татуювань. Це місце є збірним образом усіх існуючих гріхів, пороків і спокус. Зачасту татуювання підземного царства обирають люди зі складним і неоднозначним характером або поведінкою. Така людина може виявитися не тим, ким здається на перший погляд. Зображення Тартара може підкреслювати конфліктність свого власника, його агресію, злість і навіть ненависть.
Проте іноді татуювання грецького Пекла може мати й дещо інші тлумачення:
- знання історії;
- любов до міфології;
- як нагадування про поганий вчинок;
- як символ очищення від колишніх гріхів.
У деяких випадках за допомогою татуювання Тартара людина бажає висловити протест проти загальноприйнятих норм або устоїв. Таким чином вона публічно демонструє прихильність до хаосу і руйнувань. Саме тому робити таке татуювання слід усвідомлено і обдумано.
Особливу увагу при виборі ескізу необхідно приділити стилю. Найефектніше та вигідніше виглядають малюнки в напрямках реалізму, сюрреалізму, мінімалізму тощо. Сьогодні в портфоліо майстрів присутня величезна кількість ескізів за відповідною тематикою. Велике значення має й місце, на якому буде розташоване татуювання. Найкраще для зображення Тартара підходить спина або область грудей. У такому випадку художник зможе на 100% втілити ідею та передати всі деталі.
Висновок та картинки Тартара
Тартар – це давньогрецьке підземне царство, найглибша безодня та осередок грішників. Легенди розповідають, що в цьому місці знаходилися не лише титани, але й усі великі злочинці, приречені на багатовікові страждання. У Тартар не проникав навіть промінь світла, тому тут завжди панували темрява і холод. Звідси неможливо вибратися, проте можна визволити. Лише одиницям із героїв вдавалося звільнити ув’язнених із прірви та подарувати їм друге життя.
Образ Тартара завжди приваблював людей, зокрема й творчих діячів: письменників і поетів, художників і скульпторів, музикантів і навіть архітекторів. Саме тому він настільки міцно укорінився у світовій культурі та активно використовується навіть у сучасних реаліях.
Картинки Тартара
Відео
Часті запитання на тему
У давньогрецькій міфології Тартар – це найглибша безодня у Всесвіті, а також місце, де грішники та противники Олімпу відбувають своє покарання.
Спочатку в прірві утримували всіх противників Олімпу, циклопів і кіклопів. З часом сюди скинули Кроноса та титанів, а також найжахливіших і найстрашніших злочинців. Також тут перебували деякі боги та чудовиська.
З Тартара не було порятунку. Проте за бажанням звідси можна було визволити когось. Так, Зевсу вдалося звільнити циклопів і кіклопів.
