Усі міфологічні системи містять свій власний, добре організований і структурований бестіарій. Античний бестіарій — це безліч унікальних, як смертних, так і божественних істот. Піфон — це один із представників давньогрецького бестіарію, змій, який, за міфами, охороняв вхід до Дельф, перш ніж вони стали поєднанням сил Аполлона.
- Піфон (Πύθων) — у давньогрецькій міфології змій, що охороняв вхід до Дельф.
- Мати: Гея — прародителька всього живого і богиня Землі
- Сестри та брати: Ехідна та Тифон
- Аполлон убив Піфона, випускаючи в змія стрілу за стрілою з лука, який був йому дарований при народженні.
- Піфон відіграє важливу роль у давньогрецькій міфології як символ хаосу та руйнування, що протистоїть богам Олімпу.
Походження Піфона
Відповісти на питання про те, хто такий Піфон, все-таки можливо. Згідно з грецькими міфами, Піфон народжений богинею землі Геєю, яка, за даними Гесіода, поряд із Хроносом, Еросом та Ураном була першою богинею світу. Гея народила могутнього Піфона, як і його брата та сестру, Єхідну та Тифона, від Тартара, і це була помста богам-олімпійцям, які ув’язнили в темницю її дітей-титанів та вбили інших її дітей, велетнів, під час битв-гігантомахій.
Читайте також:
Призначення
Гея, будучи першою пророчицею, визначила для сина-змія, що вийшов із її утроби, таке завдання: обвивати кільцями та захищати гору Парнас, на південному схилі якої розташувалося святилище — Дельфи. Саме там або сам змій, або жриця-піфія, прислужниця Геї, передбачали людям їхню долю.
Вбивство Піфона
Усі еллінські автори дають однозначну відповідь на питання про те, хто вбив Піфона. Це був син Зевса Аполлон. Якщо слідувати Псевдо-Гігіну, грецькому автору, то син Геї переслідував вагітну Лето, кохану Зевса, за наказом ревнивої Гери. Лето (або Латону) на прохання старшого брата врятував Посейдон, бог морів. Він сховав її на острові, «прихованому хвилями». Піфон, не знайшовши жінку, повернувся на гору Парнас.
У Клеарха, ще одного грецького автора, Піфон дочекався своєї жертви біля печери, в якій вона народжувала. Вийшовши з неї та побачивши змія, Латона, тримаючи на руках новонароджених Аполлона та Артеміду, наказала сину вбити змія.
Так чи інакше, Аполлон, син Зевса, ведучи, як і всі боги-олімпійці, війну з підземними істотами (нащадками Тартара, Урана, Геї) і мстячи за переслідування матері, убив Піфона, випускаючи в змія стрілу за стрілою з лука, який був йому дарований при народженні.
Читайте також:
Після вбивства
Після загибелі Піфона Аполлон:
- заспівав переможну пісню (пеан),
- зняв зі змія шкіру й обгорнув нею знаменитий піфонський треножник, за допомогою якого піфія здійснювала свої пророцтва
- закопав кістки змія в землю недалеко від Дельф і дав місцю назву «Піфо», що в перекладі з грецької означало «гнию» або «тлію».
За легендою, кістки змія, вбитого Аполлоном, були джерелом смердючого запаху. Він, навіть мертвий, вважався втіленням зла. Згідно з Варроном, Аполлон поставив на могилі Піфона священний камінь-омфал, або «пуп землі».
Після поховання змія, бог світла та покровитель мистецтв:
- спустився в унікальну за своєю красою Темпейську долину,
- очистився від крові та вбивства божественної істоти в водах річки Пенея (Піньос), найбагатоводнішої в Фессалії та третьої за довжиною в Греції,
- повернувся до Дельф і зробив це місце своїм святилищем, ставши другим пророком після Геї.
Піфонські ігри та подальше шанування Змія
За версією греків, Зевс, після вбивства, скоєного сином, помістив змія Піфона на небо і перетворив у сузір’я.
У місті Піфо на честь перемоги Аполлона почали проводити щорічні Піфонські ігри, другі за значенням у Греції після Олімпійських, хоча існує версія, що це було зроблено за волею Зевса: він наказав синові заснувати ігри та головувати на них як знак каяття за скоєне вбивство. Тут же кожні вісім років жерці проводили свято Септерії на честь повернення Аполлона з вигнання, куди його відправила Гея за вбивство сина (спочатку вона вимагала ув’язнити Аполлона в Тартарі).
Недалеко від Дельф, в Епірі, де знаходилася священна роща Аполлона, жили змії, які вважалися нащадками Піфона. Жерці, спостерігаючи за їхньою поведінкою, передбачали майбутнє. Вважається, що нащадком змія була й дракониця Дельфіна, яка за наказом Тифона охороняла сухожилля Зевса, викрадені ним і сховані в печері в Кілікії.
Трактування міфу
Міф про Піфона в еллінську епоху тлумачився однозначно: перемога світла над темрявою, добра над злом. Існує також версія (у Антипатра), що образ Піфона в міфології пов’язаний із розповіддю про те, як Темпейська долина була очищена від шкідливих випарів, що піднімалися з боліт (випари грецькою — «Python»).
Історик Епір вказував, що Піфон — людина, розбійник, що отримав прізвисько «Дракон» за жорстокість. Він збирався пограбувати оракул на горі Парнас, але був убитий дельфійцями, яких попередила пророчиця Фемонія.
Деякі сучасні дослідники, такі як Р. Ґрейвс, вважають, що сенс міфу в іншому: він розповідає про те, як греки захоплювали доеллінські святині. Щоб заспокоїти місцеве населення, загарбники проводили Піфонські ігри та зберігали в «посаді» жерицю-піфію.
Образ Піфона у мистецтві
У мистецтві образ змія-чудовиська нерозривно пов’язаний з образом Аполлона. Першим автором, що його згадав, став Гомер, написавши «Гімн Аполлону Піфійському». Грецькі скульптори Фідій та Праксидій втілили променистого бога, що вбиває змія, у камені. У вигляді дракона його зобразили на своїх картинах П. П. Рубенс, Домінікіно та Е. Делакруа, а А. С. Пушкін написав невелику епіграму на цю тему, вступивши в літературну суперечку з А. Н. Муравйовим.
Картинки Піфон
Часті запитання на тему
Піфон — це гігантський змій у давньогрецькій міфології, син Геї та Тартара. Він був надісланий матір’ю, щоб покарати олімпійських богів, але він був переможений і вбитий Аполлоном.
Аполлон боровся з Піфоном, тому що Піфон був посланий Геєю для помсти за загибель Титанів. Аполлон, будучи олімпійським богом, вступив у битву з Піфоном, щоб захистити себе та інших богів. У результаті битви Аполлон переміг і вбив Піфона.
У мистецтві та літературі Піфон зазвичай зображується як величезний змій або дракон. У деяких випадках його можуть зображати в боротьбі з Аполлоном. Піфон також часто згадується в міфах та епічних творах давньогрецької літератури.
Піфон відіграє важливу роль у давньогрецькій міфології як символ хаосу та руйнування, що протистоїть богам Олімпу. Перемога Аполлона над Піфоном символізує тріумф порядку та гармонії над хаосом і руйнуванням.
