Ілюстрація в дитячій книжці, титульний аркуш у священних текстах або авторський вотермарк у буклеті – голуб, як символ усього найкращого й благопристойного, з’являвся в історії людства в найрізноманітніших джерелах і за найрізноманітніших обставин. Майстри-каліграфи, ремісники-аматори й просто звичайні жителі багатьох держав у кожну з епох зображували його з оглядкою на актуальні запити своїх сучасників; символізм образу голубів зазнав чимало трансформацій, але використовувати цю вічну алегорію «доброго знамення небес» не перестають і століттями потому.
Читайте також:
Перші зображення голуба та їх символіка
Ще близько 20 тисяч років тому, коли первісні люди лише починали вдосконалювати свої образотворчі й творчі навички, образ голуба вже мав значення для більшості племінних спільнот. Людина спостерігала за тим, як голуб або горлиця живляться плодами землі й найглибших її чорноземних надр; для давніх народів, де суспільство було радше гіноцентричним, така пташка стала уособленням самої Матері-Землі – наймогутнішої та найдовговічнішої сутності.
Спостереження за тим, як голубка відкладає по парі яєць, також підштовхнуло перших жриць і друїдів наділяти горлицю не лише таємничою силою, а й природною жіночою енергією, властивою Богині-прародительці: так «двійка», що символізує творчий дар жінки, зберегла свій первинний зміст навіть у нумерології осучасненого формату.
Наскальний живопис
Серед геометричних візерунків, тварин і химерних малюнків, що очевидно символізували небесні тіла, в Перу були знайдені наскельні зображення й пернатих створінь. Науковці припустили, що намальовані птахи символізували саме голубів — поодиноких, у парі тощо; давні художники розмістили їх навіть так, ніби вони танцюють групою по колу, як люди. Валунів із таким зображувальним «декором» дослідники виявили у перуанських нагір’ях понад три тисячі.
Іншим місцем із наскельними зображеннями голубів стали камунські пагорби в одній з італійських долин Ломбардії. Малюнки й специфічні символи, що уособлюють таємничих птахів, докладно описувалися у давньоримських джерелах; у тих самих текстах стверджувалося, що кожен «знак голуба» датується початком залізної доби. Їхня чисельність перевищує кількість знайдених у Перу символів більш ніж у сотню разів.
Початкові фігурки-підвіски
Як найперші графічні малюнки, так і найдавніші обереги у вигляді горлиці заведено відносити до шеститисячолітніх артефактів, знайдених в Арпачаях і переважно північних регіонах Месопотамії. Тоді, у світогляді носіїв багатьох античних культур традиційного укладу, голуб виступав символом непорушних внутрішньородових зв’язків, надійності, відданості й ніжності.
Попри те, що материнство як соціальне явище гінекократичного суспільства з часом утрачає колишню славу й велич, його не відокремлюють від понять честі, любові та непорочності; культ люті й крові, через які немовля проходить під час пологів, щоб з’явитися на світ, а також войовничої радості породіллі від першого крику своєї дитини, трансформується в таїнство народження безпомічного малюка його тендітною й лагідною матір’ю. Таким чином, сцена годування «небесним птахом» свого пташеняти стає найпопулярнішим мотивом для вирізьблювання зображення на месопотамських амулетах того часу.
Підвіски-обереги у вигляді пташеняти горлиці або пари голубів із виразними хвостами наділялися особливим магічним впливом на псування, змови, привороти, а також хвороби суто фізичного походження: пара голубів у будь-якому варіанті виступала як символ чистоти шлюбного союзу двох людей, їхньої любові й турботи або емоційного зв’язку матері й дитини. Згідно з віруваннями народів Месопотамії й Арпачая, амулети у формі цих птахів збережуть любов, пристрасність і вірність молодят і нададуть вагітним жінкам сил під час пологів.
У яких культурах «пташиний знак» наділений особливою силою: антична міфологія Середземномор’я
Символ голуба як посланця істинної волі небесних покровителів сформувався в культурі еллінів. Перекази й міфи Давньої Греції донесли його образ як знамення доблесті, благополуччя та божественної допомоги:
- наприклад, супроводжуючи Артеміду, німфи Плеяди перевтілюються в зграю голубок – так верховний бог Зевс, почувши благання сестер, уберіг їх від переслідування мисливця Оріона;
- у легенді про аргонавтів поява голуба ознаменувала не лише надію на швидке завершення експедиції, а й любов, заступництво та гарантію врожайного року від богині родючості.
Статуетка богині Іштар із піднятою рукою, де мала б бути голубка; мистецтвознавці припускають, що реконструювати мініатюрну фігурку пташки (особливо її пігментне покриття) не видається можливим навіть у найближчі десятиліття.
Шумеро-аккадська міфологія також багата прикладами зображення голуба як благородного й світлого духа небес: вавилонська богиня родючості Іштар мала за помічницю горлицю, яку в усьому Вавилоні вшановували як священного птаха. Археологи виявили фрагменти теракотових фігурок, що зображають покровительку землі з «небесною вісницею» в піднятій руці.
Вавилонські перекази оповідають, що знаменитій імператриці Семираміді не судилося зустріти смерть як решта смертних – вищі божества перетворили її на білу голубку.
Читайте також:
У філософії раннього християнства
У ранньохристиянській архітектурі образ священного посланця трепетно зберігають вітраж і мозаїка. Останнє характерно для споруд доби переходу філософії стоїцизму до християнства: мозаїки колишньої напівзруйнованої базиліки Святого Хреста (мавзолею, присвяченого Галлі Пласидії) відображають несміливі спроби зодчих через «пташині» мотиви передати мир і спокій відвідувачам. Тут на чашах і фасадах фонтанів розміщені зображення пари голубів; малогабаритне акуратне панно зі світло-сизих і темно-синіх шматочків кварцу визначає духовний настрій мозаїки й створює благостне сприйняття всього внутрішнього оздоблення мавзолею загалом.
У пізньовізантійській (православній) культурі
«Зріле», пізньовізантійське християнство подає концепцію «посланця від самого Бога» як нерозривно пов’язану з образом Богородиці. Небесній Цариці, окрім власних смирення й благочестя, був потрібен і небесний супутник-вісник – віруючі нарекли ним білокрилого голуба: білий колір і його найтонші відтінки означають силу духу, лагідність, моральну чистоту й вірність. У догматиці відверто ортодоксального напряму голуб символізує не стільки світло й мир, скільки оновлене життя, чисте почуття прихильності й жертовності, усвідомлення важливості послуху та готовність відректися від мирських турбот – такою постає Мати Спасителя на самому початку Новозавітної Історії, і саме такою вона залишається у свою останню годину, в момент вознесіння апостолами на небеса до Свого Сина.
Старий Завіт оповідає про сизого голуба, якого Бог послав Ною та його родині на знак завершення Великого Потопу. Птах сідає на ковчег і залишає гілку оливи; дарування врятованим такої гілки передвіщало довгоочікуване прибуття на землю, збережену для праведників, і подальше безпечне життя на ній.
У багатьох біблійних переказах голуби з’являються в найрізноманітніших «декораціях» і обставинах християнського канону:
- пара голубів сидить на одній лозі (уособлення «людей, що знайшли віру, любов і спокій у Христі»);
- вервечка з семи синьогривих птахів кружляє над хлівом — народився Христос (число сім пов’язане з концепцією семи дарів, піднесених Святому Сімейству на Різдво);
- голуби дюжиною спускаються на єрусалимські площі (їхня поява передвіщала хрещення мирян і навернення перших учнів Ісуса в апостоли);
- білий голуб з’являється на посоху старого Йосипа-теслі (знамення чистоти й смирення духу Святої Марії, яка ось-ось у домі свого земного чоловіка народить Сина Божого).
Символ голуба у католицизмі
Християнство католицького спрямування розглядає голубів не лише як благих вісників і надійних супутників Діви Марії; західновізантійська Церква приділяє увагу таким їхнім божественним властивостям, як:
- мудрість;
- феноменальна сила проникливості (навіть певною мірою містична здатність до передбачення);
- здатність постійно опікуватися й спрямовувати людину, здебільшого незаміжню дівчину або скромну ученицю (на прикладі навчання Святої Марії в її ранньому отроцтві), як правило, навіть після смерті;
- дар перевтілення в будь-яку іншу споріднену іпостась (в благородного орла, яструба, лебедя тощо);
- дар трансцендентної присутності в житті як праведника, так і грішника;
- здатність возвеличувати душу й помисли смертних.
Голубеві відведена особлива роль і в легенді про чашу Святого Грааля, яка здобула найбільшу популярність саме серед християн католицького віросповідання. За їхніми переказами, голуб слугував духовним наставником лицарів Ордену Тамплієрів, що охороняли найнеймовірніші таємниці роду нащадків Ісуса Христа. На чаші, місцезнаходження якої кожен тамплієр був зобов’язаний надійно приховати від невіруючих, вигравірувана спеціальна емблема у вигляді тієї самої небесної голубки. Граалевий голуб міг символізувати початок шляху морального очищення каятників, близьке настання Царства Божого на Землі, зішестя на чад Божих Святого Духа і, як стверджують деякі історики неофіційної науки, самого Спасителя.
У вітражному та класичному, станковому, західному живописі зображення голуба часто зустрічається на предметах одягу та релігійної атрибутики святого чи святої – мечах, щитах, плащах, рукавах, манжетах і гербах. Птах вписаний в емблеми кожного з праведників; полотна, присвячені заступникам Григорію, Сколастиці та Бенедикту, містять вишукані малюнки з білими або сірогривими голубками.
В індіанському тотемному культі
У племен американського континенту культ горлиці користувався особливою пошаною та любов’ю. Голубка шанувалася на рівні з іншими тотемними тваринами – бобром, лисицею чи оленицею – і таїнства обрядів на честь її образу не поступалися за складністю та урочистістю проведення іншим ритуальним поклонінням.
Ще вікторіанські послідовники Колумба, прибувши на континент, з подивом виявили унікальну специфіку місцевого укладу життя – при явному домінуванні ролі чоловіка в індіанських родинах, суспільство «червоношкірих» все ж мало максимальну залученість у діяльність громади жінок із дітьми, що суттєво впливало на ідейну вертикаль тутешнього тотемного віровчення та побутового порядку. Саме останні відповідали за виготовлення та розпис керамічного посуду, а також за високоякісне нанесення на нього сакральних зображень бурих горлиць і білоголових голубів разом з орнаментальними стрічками; самотужки добувати й використовувати необхідні в роботі барвники й вугілля також належало жіночій і підлітковій частині племені.
Татуювання «горлиця» зустрічалося на плечі дорослого індіанського мисливця чи землероба так само часто, як татуювання з ведмедем чи вовком. Цей малюнок у поєднанні з обідком із голубиних пір’їн вважався найкращим варіантом прикраси тіла для юних мисливиць-збирачок і заручених індіанців, адже прихована в «знаку голуба» надприродна сила, за індіанськими легендами, живила й спрямовувала дух недосвідченого молодика на його родовому шляху. Татуювання з голубом вважалося універсальним символом на тілі – його значення можна було інтерпретувати як:
- сакральне (голуб — втілення священного Духа-Тотема, що доглядає за членами родини);
- вираження національно-родинної громади, приналежності до конкретного клану;
- знак любовної клятви (голуби були частиною звичаїв проведення весільних церемоній у племені Пуебло);
- знак успішного проходження обряду ініціації (індіанцям із підліткового віку після завершення шаманського духовного ритуалу присвоювали другі, складноскладові імена, присвячені переважно «пташиним» образам: наприклад, «Голуб (Орел) Сонця», «Горлиця з Великим Дзьобом», «Ранкова Птаха», «Дух Курликання Голубки» (або в іншому варіанті – «Дух Визгу Сови»), «Орлиний Мисливець», «Балакуча Птаха»).
Сучасні татуювання голубів
Де найчастіше зображається «небесний вісник»: державні герби
Фрагмент найпоширенішого й впізнаваного біблійного сюжету – зішестя з небес голубки, що захопила з суші оливкову гілку – знаходить своє відображення на гербі Гвінеї. Птах символізує оновлення та шанс на краще життя для колись дуже бідної й рабовласницької країни.
Герб Ліберії зображує білого голуба, який злетів із запечатаним конвертом у дзьобі; це відсилає до канонічного образу голубів як незалежних посланців і поширювачів особливих знань, важливих новин.
Офіційні поштові марки Кіпру та острова Фіджі, колись розглянуті як варіант для їхніх державних гербів, містять графічне зображення горлиці з лавровою гілкою. Для глобальних міжнародних відправлень було вигідно використовувати загальнодоступний символ миру й співпраці.
Як екслібрис на форзаці книг або гравюра всередині тексту
Рідко яка книга не має свого екслібриса — мініатюрної авторської ілюстрації, героєм якої протягом багатьох років за замовчуванням виступав голуб. Покірного й лагідного «посланця небес» і досі зображують багато видань на форзацах своїх книг.
Задовго до епохи масового ілюстрування й дизайну текстів відомий художник Білібін любив експериментувати з пташиними силуетами й витіюватими візерунками. Графік вправно оформлював їх у унікальні орнаментальні композиції з горлицями й яструбами, що доповнювали основний сюжет багатьох казкових оповідей.
Читайте також:
Голуби на полотнах відомих живописців
Графіка та живопис нерелігійної спрямованості — а це камерні й парадні портрети, салонні роботи періодів історизму та реалізму — також багаті прикладами впровадження трохи зміненого образу миролюбного й благородного голуба. «Вісник Неба» зображений абсолютно по-різному: від картини до картини його витончені фігурка, оперення й масть відрізняються. Однак майстри будь-якої епохи прагнули передати саме ці риси:
- милосердя до грішних або озлоблених людей;
- м'якість і поступливість;
- внутрішній, прихований від сторонніх, «божественний стрижень» (голуб — частинка Бога, фрагмент із його безстрасного буття);
- справжня християнська чуттєвість і умилення;
- небайдужість до земних проблем;
- співпереживання;
- смирення та одухотвореність (птаха малюється як знак знисхилення божественної благодаті на людину або послання допомоги від вищих сил);
- проникливість (часто саме материнська, це дар материнського серця передбачати й рятувати).
Роботи Марії-Терези В’єн (Ребуль)
Академік-живописиця Вьєн майстерно зображала голубів у вигляді мініатюр на основі гуашевих фарб. Навіть у 1762 році, будучи єдиною художницею, чию роботу «Два голуби на гілці дерева» на виставці в Королівській Академії не оцінили по достоїнству, вона була відома своїм мистецтвом далеко за межами Парижа. У своїх картинах Вьєн любила надавати задумливості та неспішності кожній із зображуваних нею птахів – будь то голуб, фазан із золотистим оперенням, куріпка чи пустельга.
Полотна Гюстава Курбе
На відміну від усіх художників, що прославляють м’який і смиренний характер голубки, Курбе працює зі строгою образністю горлиці, її аскезою, і малює багатопланові картини та прості етюди з нею здебільшого в «сутінкових» тонах. Дам, що тримають голубок на руках, він зображує радше в зручних, ніж строкатих чи різьблених сукнях із чорного сатину. Реаліст-художник робить акцент на дівочих обличчях, надаючи їм зосередженого або безтурботного, умиротвореного виразу. Жінки з голубами у Гюстава завжди постають величними й надзвичайно сильними героїнями, наче підкріплюючи те саме знаменитое скандальне висловлювання Курбе абсолютно внеканонного, єретичного змісту.
Цитата:
«– Спочатку була жінка. Єва першою була, ніж Адам… Адже він — її син. Адам відкусив яблуко разом зі своєю матір’ю».
Творчість Софі Андерсон
Андерсон через ніжні та соковиті фарби малює голубок ніжними й неймовірно чуттєвими птахами, а завдяки блискучому знанню дорослої та дитячої фізіології створює реалістичні портрети людей, що перебувають у колі «неземних» створінь. Материнство, турбота про ближнього й розміреність життя стають повноправними дійовими героями на її картинах.
Художниця звертається до ідеї прерафаелітів: Андерсон оспівує деталізованість матеріального світу й недосяжність духовного, зображує жінок і дівчат, що шепочуться або граються з голубами, у зворушливих теплих образах.
