Досі в багатьох родинах збереглися традиції підгодовування Домового, гілки полину або будяка над вхідними дверима від нечисті та багато іншого. Люди бояться чупакабри, привидів, демонів тощо. Їм приписують магічні сили й пов’язують із ними неймовірні події, водночас забуваючи, що справді магічні створіння з плоті й крові можуть існувати прямо в них під ногами.
Хто такі фамільяри?
З казок і давніх історій про магів та відьом відомо, що в них є фамільяри — помічники в образі тварин. Вони є чарівними духами, пов’язаними зі своїми господарями часткою душі. Гримуар (магічна книга) кожного заклинача містив сторінки про свого помічника та тонкощі взаємодії з ним.
Прийнято вважати, що термін «фамільяр» походить від латинського «familia», що перекладається як «родина» і означає близького, сімейного. У міжнародному фольклорі можна почути: імп, сервітор, шікігамі, провідник, супутник. Найчастіше фамільяра уявляють так:
- кіт;
- собака;
- сова;
- ворона;
- борсук/щур;
- ящірка;
- гадюка;
- кажан.
Узи господаря та слуги
Якщо вірити старим приказкам, то фамільяри були не лише захисниками й охоронцями для відьом, а й їхніми вчителями у магічному ремеслі та провідниками в потойбічні світи.
Фамільяри були наділені розумом. Відьма могла бачити їхніми очима й виявляти таємниці супротивника. Між цими двома існувала невидима зв’язок, яку, звісно, створював заклинач за допомогою обряду. І згідно з ним, дух отримував земне ім’я, і якщо щось траплялося з одним — другий обов’язково це відчував. Поранення фамільяра господар відчував як нанесені йому самому, а зі смертю свого слуги й узагалі втрачав частину сил. При цьому маги не відмовлялися від свого духа перед його смертю — для них він був другом, братом, союзником і охоронцем.
Могутність зберігача
У легендах розповідається, що про силу відьми можна судити за покірністю фамільяра та їхньою кількістю в неї. Більше того, усе залежить від того, який ще вигляд може приймати фамільяр — чорт, фея, давній дух, нечисть чи привид. Фамільяр найчастіше має вигляд тварини через зручність, але сам по собі є призваним духом. Так, у Новій Гвінеї використовували крокодилів, в Африці найчастіше — плазунів і шакалів, у районах, де поширений ліс, усе залежить від сил: можна призвати невелику щура або борсука, а можна союзничати з вовками.
Відомі образи фамільярів
Окремі народи стверджують, що жаби та ропухи пов’язані з дияволом. Мовляв, під час посвяти чаклуна його відправляють у лазню, де він зрікається небес і віддає свою душу підземному світові. У цей час король пекла набуває вигляду ропухи, вистрибує назустріч майбутньому чаклуну й росте доти, доки той не залізе йому в пащу, тим самим остаточно обравши шлях темряви.
Читайте також:
Європейські казки згадують серед друзів відьом кажанів. На них вони добиралися на шабаші або оберталися ними. Міфологія Польщі стверджує, що кажан — це або спляча відьма, або вампір. Білоруська вважає цю тварину перевтіленням чаклуна, українська називає другом чорта, а російська просто кличе їх кiкіморами.
Чорний колір часто пов’язують із потойбічним світом, але ворони, до всього іншого, ще й мешкають поблизу кладовищ — тонкої межі з іншим світом. Саме це й робить їх головними енергетичними провідниками до світу демонів у легендах. Більше того, унікальні здібності до спілкування та розуміння людської мови були підтверджені вченими. Річ у тім, що серед усіх птахів маса мозку ворона в рази більша, і цим самим порушує загальне співвідношення між масою тіла й мозку.
Тепер — найвідоміший і гаряче улюблений — чорний кіт. Релігії різних культур і епох вважали його ознакою нечистого. Так, давні кельти зневажали хвостатого за зв’язок із Сатаною й темрявою, приписували зустрічам із ним різні хвороби та нещастя.
Зірка міфології
У XIII столітті німецька секта шанувальників Сатани поклонялася чорним котам, вірячи, що їхній володар у такому образі ходить серед живих. Усе це повільно, але впевнено призвело до того, що в Середньовіччі коти стали першими ворогами релігійної людини. Ще й тому, що католицька церква заявила: відьми ховаються в образі цієї тварини. Був період, коли шкідливими вважалися не лише чорні коти — знищенню піддавали всіх, незалежно від забарвлення.
На півночі Англії вірили в існування «кат-ші» (дослівно — «кішка-фея») — створіння розміром із теля, з чорною шерстю. При цьому ірландці стверджували, що це окрема містична істота, а їхні сусіди шотландці були впевнені: це перевтілена відьма. За притчами останніх, відьма може обернутися на кота рівно дев’ять разів, після чого назавжди залишиться в образі тварини.
Серед усього фольклору вирізняється скандинавський. Тут відьмині коти були саморобні — створені з паличок з обпаленими кінцями, загорнутих у вовну. Над усім цим проводився обряд, знайомий за кінематографом: закляття й свіжа кров, які вдихали життя в слугу. Такі трелли набували вигляду кота або клубка ниток (ймовірно, форма залежала від загальної сили заклинача). Хранителі допомагали виживати, крадучи трохи їжі або молока на сусідніх фермах.
Чехи дотримувалися думки, що чорні коти — це перевертні, і лише прослуживши у заклинача сім років, вони можуть прийняти людську подобу.
На Сході можна знайти безліч легенд і притч про нечистих котів. Але тут вони нікому не служать — часто є самостійною нечистю. Наприклад, як у Японії. Бакэнэко, або ж «примарна кішка, що змінює вигляд», народжується звичайним котом. Лише після 10 років вони встають на задні лапи й починають говорити. Можуть убити господаря, обернутися ним і мучити рідних. У деяких записах, що збереглися в монастирях, зазначається, що з роками в них відростають додаткові хвости, а разом із ними зростає і їхня сила.
Види фамільярів
Раніше вже було зазначено, що хранителі заклиначів — це насамперед духи. І лише за бажанням мага це може бути обрана ним тварина. Таким чином, фамільяри поділяються на три типи:
- Істинні. За своєю природою — це сутності без форми, душі, що здатні трансформуватися в бажане для них матеріальне тіло. Наділені певною магічною силою й займають серед нечисті визначене місце. Щоб здобути такого фамільяра, необхідно мати достатній рівень сили й водночас сподобатися йому. Такі духи є дарунком потойбічного світу;
- Умовно істинні. Ці фамільяри не поступаються в силі першим. Річ у тім, що до умовних відносять тих, кого вдалося призвати. Для цього потрібно мати певний рівень сили й знань, інакше все може обернутися навпаки — маг сам стане слугою, а дух — господарем;
- Штучні. Вони не зможуть стати захисниками, але можуть бути інформаторами, помічниками в самозціленні та подорожах через перенесення свідомості.
Відомі фамільяри в кінематографі
З темою фамільярів наше суспільство знайоме вже дуже давно — навіть не підозрюючи про це. Колись по телевізору показували диснеївський мультсеріал про прекрасного арабського юнака Аладдіна, який став нареченим принцеси Жасмін. Тут уже не важко здогадатися, що мова піде про папугу Яго та летючого вугра Ксерксіса. Обидва мають розум і самостійність: перший зрадив свого Джафара, а другий тримається за Мозенрата й вірно йому служить.
З того ж дитинства варто згадати ситком 90-х «Сабріна — юна відьма». Попри те, що головна героїня була наполовину людиною, їй був потрібен фамільяр — помічник, хранитель, друг і вчитель. Салем був чаклуном, якого покарали перетворенням на кота за спробу захопити світ. Він язвивий, обожнює їсти та носити різний одяг, а найголовніше — допомагає своїй господині.
Тема фамільярів також розкривається у відомому циклі книг і фільмів «Гаррі Поттер». Директор Дамблдор мав фенікса, який вмирав і відроджувався з полум’я. Можливо, саме тому він так довго жив і виглядав чудово — справа була зовсім не у філософському камені. А завгосп школи Аргус Філч мав кішку, яка постійно все винюхувала, і сквиб міг із нею спілкуватися. І нарешті — Волдеморт із великою Нагайною, яка колись була дівчиною з давнього малайзійського роду. Лорд розуміє її, вона здатна на емоції й завжди намагається самовільно захистити свого господаря.
Тим, хто знайомий із темою відьом, магії та чаклунства, добре відома роль фамільярів та їхня важливість. Образ володаря магії вже неможливо уявити без хранителя, і, як правило, у комп’ютерних іграх його подають як аксесуар. Він не має особливих можливостей і жодним чином не впливає на сюжет.
Читайте також:
Як створити фамільяра?
Процес призову фамільяра простий, однак слід ретельно обирати духа й тварину. Після вибору необхідно прикласти до тварини кварц і тричі сказати: «Слухай мене». Після цього обвести кристалом три кола навколо тварини зі словами: «Я тварину цю опікую. Хай же в цій тварині мій хранитель живе!» Наприкінці третього кола подивитися тварині в очі й, продовжуючи обертати камінь, тричі промовити: «Віднині ти став моїм хранителем. Захищай і оберігай мене від будь-якого зла. Від будь-якої небезпеки подай мені знак. Так і буде».
Взяти до рук білу свічку й уявити свого хранителя. «Древня вища сила (може бути й персоніфікована), прошу тебе, захищай мого хранителя. Так і буде» — завершальні слова призову.
Існують й інші методи призову фамільяра, однак вони не для новачків. Щоб здійснити такий ритуал, необхідно знати, як захищатися від духа та як його вигнати.
Насамкінець слід сказати, що не варто обирати вовка в якості фамільяра. Це вільний хижак, який не підкоряється людині й живе інстинктами. Його родина — це зграя, у якій він встановлює правила, і бути чиїмось помічником він не буде.
