Сирени — демонічні істоти в давньогрецькій міфології. Верхня половина їхнього тіла була дівочою, а нижня являла собою птаха. Вважається, що ці міфологічні чудовиська символізували небезпеки, що ховаються під морською водною гладдю — мілководдя й рифи, гострі скелі, зустріч з якими могла стати фатальною для корабля. Чи існують сирени насправді — питання дуже суперечливе, однак у Давній Греції в цьому не сумнівалися: підтвердженням цього є численні згадки про них у найрізноманітніших джерелах.
Хто такі сирени у грецькій міфології: походження
Єдиного точного опису появи сирен на світ не існує. За однією з версій, їхнім батьком вважається бог бурхливого моря — Форкій. За іншою легендою, їхнім батьком був Ахелой — могутнє річкове божество.
З генеалогічним деревом по материнській лінії у цих істот ще більше невизначеності. Їхньою матір’ю є муза — Терпсіхора, Мельпомена або Каліопа, або ж дочка царя давнього міста Калідона — Стеропа.
Також материнство сирен приписують Геї — мудрій богині Землі, завдяки якій Зевс переміг Кроноса й став верховним божеством. За цим переказом, Гея народила все живе від неба Урана, яке створила сама. Згідно з іншою версією, матір’ю сирен була Кето — дочка Геї, яка й уклала шлюб із богом моря Форкієм.
Альтернативні тлумачення походження сирен, їх зв’язок із людьми
Софокл, давньогрецький трагік і драматург, який жив в Афінах у V столітті до нашої ери, стверджував, що сирени повідали йому закон Аїда — підземного царства мертвих, куди вирушають усі душі померлих людей, і однойменного божества, що там панує. А потім Діоніс, бог рослинності й, зокрема, виноградарства, назвав Софокла новою сиреною — про це йдеться в творах самого трагіка. Можливо, саме так драматург намагався порівняти своє мистецтво красномовства із зачаровувальними піснями міфічних істот.
За однією з версій, основну роль у походженні сирен відіграє Ананке — божество долі й року, неминучості та приреченості. Саме вона обертає веретено, вісь якого — не що інше, як світова вісь. На одну з восьми сфер цього веретена сіла дика сирена. Міф розповідає, що за нею послідували всі її сестри, і тепер на кожній зі сфер перебуває одна з істот, які своїм співом підтримують гармонію в космосі.
Як виглядає сирена
Сирена являє собою міксантропічну істоту, одна частина якої людська, а інша — тваринна. У цьому випадку це тулуб дівчини з пташиними ногами. Однак такий вигляд міфічних істот згадується ближче до сучасності. У давнину їх описували як дівчат із пташиними крилами або жінок із риб’ячими хвостами. Сирена в китайській міфології також більше схожа на русалку — дівчину з риб’ячим хвостом, але називають її Соуре-Цзун. Іноді згадувалося, що вони — птахи з дівочими головами. Проте не варто дивуватися такій розбіжності в образі сирени: міфологія Давньої Греції сповнена прикладів, коли одне й те саме божество приймає низку різних подоб.
Багато людей упевнені, що давньогрецька сирена — це русалка в слов’янській міфології або дуже близька до неї істота. І справді, їх об’єднує багато: життя в морі, наявність риб’ячого хвоста, зовнішня краса та небезпека, яку вони становлять для людей. Однак існують і суттєві відмінності, у чому русалка відрізняється від сирени: це їхнє походження. Сирени — доньки богів, вони не мають нічого спільного з простими смертними. А от русалки — це потопельниці, молоді дівчата, які загинули за нещасливих обставин.
Імена сирен
За різними переказами, сирен було кілька. Гомер у своїх творах згадує цих істот у множині, найчастіше маючи на увазі, що їх було двоє. У пізніших творах зазначалося, що їх було троє. При цьому одна з дів грала на кіфарі — різновиди ліри, друга співала пісні, а третя акомпанувала співу на флейті. Їхні імена — Пейсінойя, Телксієпія та Аглаофа.
В іншому варіанті імена дів були такі: Лігея, Левкосія та Парфенопа. Також усіх напівдів-напівптахів називали Ахелоїдами — на честь одного з імовірних батьків цих істот.
Імена напівдів-напівптахів увічнені в назвах астрономічних і географічних об’єктів: на честь Парфенопи назвали астероїд, відкритий у 1850 році, а один з островів мису Сіренус носить назву Левкосія.
Повний список імен сирен:
- Аглаопа. Вона співала під акомпанемент на музичних інструментах інших дів.
- Левкосія. Вважалося, що її тіло було викинуте хвилями на берег Посейдонії.
- Лігея. Її тіло також було викинуте морем на берег Теріни.
- Пісіноя. Донька божества Ахелоя та музи Мельпомени.
- Фелксіопа — та, що втішає зір. Донька Ахелоя та музи Мельпомени.
- Молпа. Ім’я означає «танець». Донька Мельпомени й Ахелоя.
- Парфенопа. У Неаполі є її могила, яку також називають «спорудою сирен».
Практично в кожного з імен цих міфічних істот існують різні форми — залежно від джерела, з якого вони взяті, а також на вимову міг вплинути переклад давніх текстів на різні мови світу.
Морські сирени та мореплавці
За легендами, місце на морі, де існує сирена, було дуже небезпечним для будь-якого мореплавця. У різних переказах оселище цих міфічних істот знаходилося біля острова поблизу Сицилії, за іншими даними — біля мису Пелоріада або Сіренус.
Від матері-музи міфічна істота успадкувала божественний голос. Спів сирени в поєднанні з осліплювальною зовнішністю позбавляв моряків розуму, і вони кидалися в море, щоб бути ближче до джерела такої краси. Це бажання було настільки сильним, що людина втрачала контроль над собою, забувала про мету своєї подорожі, ігнорувала небезпеку й зрештою опинялася розтерзаною та з’їденою міфічними тваринами. Існує безліч згадок про небезпеку, яку приховують у собі морські сирени — міфологія Давньої Греції рясніє подібними прикладами.
Історії про сирен
Переказів, де моряк стає жертвою співучих морських дів, дуже багато. Найвідоміший — міф про Одіссея та сирен.
Одіссей, прямувавши до Ітаки, був попереджений своєю обраницею Кіркеєю, мудрою чарівницею, про те, що йому загрожує велика небезпека в дорозі, адже його маршрут проходив поблизу острова, на якому мешкають сирени. Щоб пісні цих дів не подіяли, Кіркея порадила всім морякам затулити вуха воском. Якщо ж Одіссей захоче почути прекрасний спів, то нехай заздалегідь попросить моряків надійно прив’язати себе до щогли корабля.
Так і було зроблено: коли Одіссей, пропливаючи повз острів, почув чарівні звуки співу, він почав рвати на собі мотузки, намагаючись звільнитися, однак моряки з затуленими воском вухами лише міцніше прив’язали його. Примітним є фінал історії, у якій зустрілися Одіссей і сирени. Міф розповідає, що після того, як напівдівчата-напівптахи не змогли заманити до себе моряків, вони у відчаї скинули пір’я й утопилися. За іншою версією, вони перетворилися на скелі.
Ще один міф про сирен полягає в тому, що аргонавти, пропливаючи повз острів із сиренами, почули їхній спів. Однак Орфей своєю грою на арфі зумів заглушити зачаровуючі звуки пісень, чим урятував усю команду корабля. І лише один з аргонавтів на ім’я Бут кинувся в океан, щоб дістатися до острова з прекрасними співучими дівами, але його врятувала Афродіта.
Читайте також:
Загибель сирен
У давньогрецькій міфології місця проживання солодкоголосих напівдівчат-напівптахів не вирізнялися особливою красою: острови, де мешкали ці істоти, були всіяні скелетами й засохлою шкірою загиблих моряків, з яких живцем здирали плоть кровожерливі за своєю суттю потвори. Окрім чарівного співу, підступні істоти могли гіпнотизувати людей своїм поглядом, зачаровуючи їх до повної втрати розуму.
Однак у силі такої привабливості й краси закладена смерть сирен. Вони не помирали від старості, їх не можна було вбити, як звичайну людину. Перемогти їх можна було лише одним способом: вони могли загинути в тому разі, коли моряк, який потрапив у поле зору, не був зачарований їхнім виглядом і співом, а пропливав повз, не піддаючись їхнім чарам.
Тату: сирена, зображена на тілі
Особливої уваги заслуговує такий напрям у мистецтві, як тату, в якому сирени й русалки також міцно зайняли свою нішу. Варто зазначити, що лише моряки та інші люди, чиє життя так чи інакше було пов’язане з морем, у минулому могли зробити собі тату сирени. Значення наколки в ті часи зводилося до приваблення удачі в плаванні, захисту себе від небезпек, які все ж таки зовсім не рідкість для людини, що перебуває у відкритому морі.
Нині символізм татуювання, що зображує сирену або русалку, дещо змінився. Подібний малюнок на тілі став означати витонченість, красу й вишуканість того, хто його носить: за аналогією з красою й чарівністю міфічних істот. Водночас таке тату може означати фатальне кохання й нестримну пристрасть, яка може становити справжню небезпеку для людини.
Античність сильно вплинула на сучасну культуру, у якій і досі живі перекази про таку фантастичну істоту, як сирена. Історія не завжди забувається з плином часу — і чарівні діви з пташиними ногами це повністю підтверджують.
Фільми про русалок та сирен
Існує багато творів мистецтва, в яких морська сирена виступає як головний або другорядний персонаж. Поетичним образом напівптахів-напівдів надихалися багато художників і поетів, пізніші письменники. І це не дивно, адже він поєднує в собі зводячу з розуму привабливість, за якою ховається небезпека й навіть смерть.
Міфічні істоти зацікавили й кіноіндустрію. Список фільмів, у яких згадуються ці створіння, досить вражаючий:
- «Сирена» (серіал, 2016). Хлопці, які зайшли до нічного клубу, вирушивши розважитися на парубочий вечір свого друга, знаходять у зачиненій кімнаті дівчину. І виявляється, що її тримають під замком не просто так.
- «Жах із безодні» (2001). Спійману в морі русалку вирішують відвезти до США, щоб заробити гроші на дивовижній істоті. Однак дорогою на членів екіпажу корабля починає насуватися низка загадкових смертей.
- «Сплеск» (1984). Гарна романтична історія про хлопця та русалку, яка його врятувала. Між ними виникає справжнє глибоке почуття.
- «Аквамарин» (2006). Фільм про угоду між закоханою русалкою та двома подругами, які не хочуть розлучатися.
- «Русалка» (2016). Бізнесмен купує ділянку моря, де живуть русалки. Морським істотам нічого не залишається, як послати найкрасивішу з них, щоб вона спокусила людину.
Перераховувати фільми про сирен і русалок можна досить довго. Найпоширенішим сюжетом є той, у якому істоті з людським серцем важко адаптуватися до реалій життя на суші, а також укласти союз із людиною. Проте часто обігрується не лише романтична сторона такої зустрічі, а й зла сутність напівлюдини-напівптаха, описана в давніх міфах, де ця істота постає як губителька життя.
