У світі існує безліч казок, легенд, переказів і міфів. Дуже часто люди створювали образи напівлюдей-напівтварин. Такими прикладами можуть слугувати сфінкси, кентаври тощо. Але одним із найпопулярніших персонажів є фавн — людина з козлиними ногами. Хто такі фавни? Яку роль вони відіграють і чим відрізняються від інших магічних істот?
Хто такий фавн?
Фавни — це герої міфів і легенд з Італії та Греції. Зазвичай це доброзичливі напівбоги, які мають м’який і жвавий характер. Їх дуже часто плутають із сатирами, але між цими істотами існує суттєва різниця — як у зовнішності, так і в характері та вчинках.
Фавн був давнім богом, якого вважали господарем гаїв, гір, стад, печер, полів і лісів. Він посилає родючість урожаю, охороняє стада тварин і часто допомагає німфам і дріадам. Має безсмертя й певні магічні сили. Його також часто асоціюють із прекрасною музикою та численними жартами, які він влаштовує для випадкових мандрівників.
Луперк виступає в іпостасі Пана і часом у вигляді його помічників — духів лісу. Його сини-напівбоги (їх також називають фавнами) успадкували безсмертя та магічні здібності свого предка.
Основна інформація про істоту
Фавни — хто такі ці магічні істоти? Вперше про фавнів ми дізналися з рукописів IV століття до н. е. Їхніми предками були німфи та боги, тому фавнів вважають напівбогами. Цих божеств часто називають Луперками, вважається, що Луперк і його свита мають наглядати за природою — річками, ставками, лісами, рослинами, полями, пасовищами та гаями.
Часто цього природного духа плутають із сатирами. І справді, це аналоги одне одного, які за характером нагадують дітей, але фавни мають спокійніший і розсудливіший норов.
Луперки люблять природу й захищають її, тому більшу частину часу проводять у хащах лісу, водячи хороводи з німфами або влаштовуючи музичні змагання. Але якщо зрубати дерево, що перебуває під покровительством фавна, можна розгнівати його — і тоді лісовий козлоногий дух нашле на кривдника страшні видіння.
Але його плутають не лише з сатирами, а й з панами та іншими козлоногими істотами. Саме тому образ і назва фавнів з часом значно змінилися. У різних літературних джерелах можна зустріти такі назви фавнів:
- Луперк;
- Паніск;
- Марсій;
- Сільван;
- Сілен.
Як виглядає Фавн?
Лісове божество з козлиними ногами — як же вони виглядають? У фольклорі зовнішність фавна описують приблизно так: верхня частина тіла — людська, переважно чоловіча, а нижня вкрита густою шерстю — жорсткою, довгою, бурого кольору. Дівчина-фавн — це радше рідкість, хоча в деяких джерелах вони зустрічаються. Ноги закінчуються копитами. Луперки — це часто симпатичні юнаки зі звичайними руками, грудьми та обличчям (тільки ніс у них трохи приплюснутий). На голові фавна — оленячі роги й видовжені вуха, а ззаду — оленячий хвіст.
Але й у вигляді луперків існує плутанина через велику кількість грецьких легенд, у яких присутні схожі лісові духи. У міфології давніх часів їх часто зображували подібними до інших рогатих істот, як гібрид кози й людини, а на голові малювали загнуті баранячі роги.
Бог фавн – який він?
Фавн — бог чого і які функції він виконує? Ці лісові помічники часто живуть у печерах, неподалік від шумних і бурхливих джерел води. Фавни й німфи — це особлива парочка, яка дуже часто описується в міфах і легендах. Але луперки переслідують не лише німф, а й людей. Вони можуть з’являтися їм уві сні, намагаючись про щось попередити або налякати. Можуть спілкуватися на відстані за допомогою примарного голосу, який наганяв крижаний жах на багатьох мандрівників.
Якщо луперк являється комусь із роду людського уві сні, то нерідко мучить свою жертву кошмарами. Свого часу люди дуже цього боялися й приймали спеціальні відвари та ліки, щоб уникнути долі бути обраним фавном. Особливо популярним був корінь лісового півонії.
Особливо не злюблювали фавнів дівчата – перші постійно волочилися за другими, добивалися їх будь-якою ціною, буквально переслідували їх своєю любов’ю. І, до речі, звідси й з’явився епітет «Incubus».
Читайте також:
Свято на честь Фавна
Одне з найголовніших завдань луперка – це охороняти й опікуватися стадами, оберігати їх від вовків і допомагати в розмноженні. На честь цього в Римі почали влаштовувати свята. Одне з них – Луперкалії (Lupercalia) – проходило в Римі, а друге, зимові Фавналії (Faunalia) 5 грудня, і весняні, які зазвичай проводили 13 лютого. Цьому Богові часто приносили жертви.
Також луперки славилися своїми пророчими здібностями, на честь чого люди теж заколювали тварин. Наприклад, Нума дуже хотів отримати пророцтво від лісового духа і тому на його честь спочатку вирішив очистити своє тіло за допомогою стриманості та в лісі заколов двох овець.
Які здібності є у фавна?
Попри всі витівки луперків, вони все ж добрі напівбоги, і за міфами їм приписують такі якості:
- забезпечують урожай і збереження стад;
- фавни й німфи можуть бути нерозлучними друзями, а лісові духи часто їх захищають;
- є дар пророцтва;
- вічне життя, але, на жаль, убити їх все ж можливо;
- надзвичайний талант до музики, можуть виконати власну мелодію на будь-якому інструменті;
- можуть надіслати смертному натхнення або неймовірну творчу ідею;
- можуть будь-кого зачарувати й заманити до себе в лісову гущавину;
- створюють музичні інструменти з підручних матеріалів.
Через дари луперка, основними його шанувальниками вважаються пастухи, поети й музиканти.
Луперк є родоначальником фавнів — антропоморфних істот, які допомагали йому охороняти ліси й стада та брали участь у сюжетах багатьох міфів і легенд. Луперка вважають сином Нептуна й родоначальником цілого народу, через що йому й воздавали такі почесті.
Жертвоприношення
Місце сили цього культу – лісові узлісся й поля. Луперкам зводять тотеми, а не ідолів, як це робилося в давнину. Найчастіше це лісове божество не вимагало кривавих жертв. Але лише один раз на рік перед сівбою на його честь могли зарізати вівцю або барана. Луперку в дар приносили:
- молоко, мед, сир та оливки;
- вино та виноград;
- свіжі коржики та хліб;
- яскраві кольорові стрічки та відрізи тканини.
У лісові прогалини вкопували тотеми й просили Фавна про родючий урожай або захист стада від хижаків. До речі, на давність культу Фавна вказує те, що місцями жертвоприношень і поклоніння були не стільки храми й амфітеатри, скільки поля, печери, гаї.
Характер фавна
Зазвичай у міфах фавнів описують як істот з легким і запальним характером. Але не варто забувати, що вони не люди, тому їхня система моральних цінностей і життєві орієнтири кардинально відрізняються від наших. Це виражається в тому, що луперки зазвичай не поділяють вчинки на погані чи добрі — вони просто роблять те, що приносить їм задоволення. Наприклад, вони з однаковою ймовірністю можуть урятувати вас від лісового чудовиська або бігати за вами по всьому лісу й налякати до смерті. Ось такі кумедні хлопці.
Не менш важливим є й походження Луперка. Вважається, що це божество народилося від зв’язку Сатурна або Марса з якоюсь із прекрасних німф (можливо, Марікою). Саме це надало фавну задатки великого командира, який здатен привести свій народ до процвітання.
Хто такі сатири, і чим фавн відрізняється від сатира?
В історії Давньої Греції в почеті Діоніса (Бога бенкетів і виноробства) часто згадуються як сатири, так і фавни. Помилково вважати, що це різні назви однієї й тієї ж істоти. То чим же сатир відрізняється від фавна?
Сатири мають добродушно-лукавий норов, але при цьому в ієрархії Богів Давньої Греції та Риму займають набагато вищу позицію. Саме це дає їм привід кепкувати, а іноді й глузувати з нижчих фавнів. Усе, чим вони займаються – це ходять гуртом за Діонісом, беруть участь у бенкетах, грають на кімвалах або флейтах і бігають за німфами (а іноді й козами).
Гесіод називав сатирів ні до чого не придатним плем’ям. За однією з легенд, Діоніс узяв їх із собою на війну в Індію, але вони здебільшого тільки напивалися, трощили все навколо себе й танцювали. Хоч у обладунках сатири й виглядають страхітливо, воїни з них часто так собі.
Художники зображують сатирів або страшними й потворними, або кумедними, або такими, що викрадають прекрасних німф. До речі, сатирів спершу створювали як символ того, що сексуальне бажання в людині сильніше, ніж інтелект. В усьому іншому сатири не мають жодної визначеної мети чи ролі.
Фавн та сатир, яку роль відіграють фавни?
Фавни – це герої, які з’являються вже тільки в італійських переказах. Найчастіше їх описують як істот із нормальним ставленням до сексуальних стосунків і перевагою розуму над платонічними почуттями. Луперки мають набагато спокійніший і розважливіший характер, ніж сатири.
Луперки завжди були передусім слугами природи. Вони оберігали тварин і довкілля. Незважаючи на те, що отримували задоволення від пустощів і кепкувань, у них було й багато позитивних рис.
Вони ніжні в стосунках, їхня стихія – це тваринництво, бджільництво, музика, поезія, рибальство, пастухи, ліси й гаї, землеробство, медицина, родючість і пророцтва.
У загальному можна сказати, що вони набагато спокійніші й розважливіші, стали дуже корисними духами як для Богів, так і для людей.
У яких творах можна знайти фавнів?
Найпопулярніший твір, у центрі сюжету якого знаходиться фавн, — це «Лабіринт фавна» мексиканського режисера Гільєрмо дель Торо. У фільмі існують дві паралельні реальності — одна з них — Іспанія 1944 року, де триває війна і зміцнюється влада корумпованих чиновників. Друга реальність — фантазійна (хоча, за словами режисера, вона цілком реальна). У цій другій реальності дівчинка на ім’я Офелія потрапляє у той самий міфологічний лабіринт Фавна. Їй належить пройти багато випробувань і зустрітися з господарем лабіринту. Але у неї ще є шанс вибратися, адже картина починається з оповіді про Муану — принцесу з зачарованого Королівства.
Вона одного разу потрапила під чара оповідей про підмісячний світ і втекла. За легендою, дівчина так і залишилася в нашому світі і загинула, але її батько, король, досі сподівається на повернення зниклої принцеси, тому відкрив багато порталів із підмісячного світу в її рідний.
Ще один популярний фільм (і книга, за якою його знято) – «Хроніки Нарнії». Там одним із другорядних, але важливих персонажів був містер Тімнус — фавн, якого зіграв Джеймс МакЕвой. І, до речі, завдяки цьому фільму можна добре зрозуміти й розглянути звичаї та звички луперків і інших міфічних істот.
Читайте також:
Картини з фавнами
Образ фавнів дуже часто прослідковується в картинах у відомих художників, причому як зарубіжних, так і російських.
Підсумок
Отже, фавни – це міфічні древні істоти, які стали невід’ємною частиною фольклору Італії. Їх часто плутають із сатирами, панами та іншими козлоногими істотами, але насправді між ними є велика різниця. Луперки – це добрі, але лукаві істоти, і хоча в ієрархії вони стоять нижче сатирів, луперки виконують багато відповідальних місій.
Зазвичай вони піклуються про природу, ліси, гаї, охороняють стада домашньої худоби, покровительствують пастухам. У них є дар пророцтва, а своїм могутнім голосом фавни можуть довести до смерті від шоку. Фавнам подобається лякати випадкових мандрівників і переслідувати прекрасних німф, але вони також можуть їх захищати.
Особливе місце відведено фавнам у поезії та музиці — у цьому вони кращі за всіх. Образ луперків зустрічається у безлічі картин, стародавніх легенд, міфів, сучасних книг і фільмів. Загалом — це добродушні лісові духи, які просто люблять природу, музику, поезію та красивих жінок.
