Анна Болейн – одна з найпривабливіших постатей в англійській історії. Її любов до короля обернулася трагедією й коштувала королеві Анні життя, але саме вона заклала основи духовного життя сучасної Англії. Досі немає єдиної думки, чи справді Анна зраджувала королю, чи її обмовили, і чи був їхній шлюб заснований на коханні, чи на тонкому розрахунку, який у підсумку не виправдався.
Читайте також:
Життя Анни до зустрічі з королем
Анна Болейн запам’яталася сучасникам завдяки своїй історії кохання з Генріхом VIII. Але на момент знайомства вона вже була дорослою жінкою. Як для дівчини свого часу, вона мала чудову освіту, вміла вести бесіди, грала на музичних інструментах і вишивала. Це були обов’язкові якості для знатної особи XVI століття. Походження також відігравало свою роль — Анна була далеким нащадком короля Едварда I Плантагенета (1239–1307), який правив за два століття до її народження.
Родина Болейн вважалася шляхетною й дуже шанованою серед англійського дворянства, сестри Анна і Марія Болейн могли розраховувати на вигідне заміжжя, а їхній брат Джордж — на успішну кар’єру та високі посади. Болейни мали широкі родинні зв’язки, зокрема при англійському та французькому дворах.
Батьки Болейн
Батьком Анни Болейн був Томас Болейн, граф Вілтшир і Ормонд, видатний дипломат свого часу. Він успішно служив двом королям династії Тюдорів — Генріху VII, а згодом його сину, Генріху VIII. Династія на той час була вкрай нестабільною, і сер Томас значно посприяв її зміцненню. Саме йому обидва королі доручали зміцнення непростих відносин Англії з найближчим материковим сусідом — Францією.
Матір’ю Анни була леді Елізабет Говард, донька графа Суррея, який згодом успадкував герцогство Норфолк. У складній ієрархії аристократичних родин Англії Говарди стояли значно вище за Болейнів, і шлюб леді Елізабет вважався мезальянсом. Вирішальну роль зіграли гроші сера Томаса Болейна, які примирили батьків леді Елізабет із цим шлюбом.
Сестра Марія
Анну та її сестру Марію пов’язували непрості стосунки. Марія була старшою сестрою й мала б отримувати більше уваги. Втім, вона не мала тієї чарівності, якою вирізнялася Анна. Молодша сестра здобула краще виховання, у юності була фрейліною французької королеви, а коли повернулася до Англії, легко затьмарила старшу при дворі. Існують документальні підтвердження, що обидві сестри були коханками короля, але лише Анні вдалося домогтися шлюбу з ним.
Після страти Анни Болейн Марія посварилася з багатьма своїми родичами. Втім, вона пережила і сестру, і братів, і залишилася єдиною спадкоємицею свого батька. Вона не з’являлася при дворі, щоб не накликати на свою родину опалу, їй довелося відмовитися від багатьох світських розваг. Це свідчить про те, що Марія зовсім не була дурнішою за свою сестру, як вважали придворні того часу.
Брат Джордж
Стосунки з братом Джорджем, навпаки, були більш довірливими. Згодом це коштувало життя обом. Джордж пішов стопами батька, став видатним дипломатом, був послом у Франції й урятував, черговий раз, погіршені відносини між двома країнами. Саме він сприяв тому, щоб Анна стала дружиною короля.
Добиваючись, щоб Генріх VIII і Анна Болейн могли одружитися, Джордж вів переговори з королем Франції, іншими європейськими монархами та представниками Папи Римського. Переговори завершилися відлученням короля від церкви. Повернувшись на батьківщину, Джордж виступив у парламенті з промовою на захист нещодавно заснованої англіканської церкви на чолі з королем.
Після весілля короля та його сестри, сер Джордж Болейн обійняв одразу дві почесні посади при дворі й нажив впливових ворогів. Його стратили за кілька днів до смерті Анни Болейн, а його родина надовго потрапила в опалу.
Читайте також:
Раннє дитинство Анни Болейн
Дитинство майбутньої королеви пройшло в графстві Кент, у маєтку батьків. Точно відомо, що Марія була старшою з дітей, Джордж — другим, а Анна — молодшою сестрою, проте записів про дати народження дітей не збереглося. Найбільш імовірні дати народження маленької Енн — 1501 рік (у цьому випадку вона старша за Джорджа) або 1507 рік. Як докази обох версій наводяться листи та мемуари людей, знайомих із родиною Болейн.
Усі троє дітей отримали найкращу на той час домашню освіту. Дівчат навчали читати й писати, рукоділлю, веденню домашнього господарства й розумінню генеалогії європейських дворянських родів. Їх також навчали шляхетним іграм — у кості та шахи, а також обов’язковим для кожного дворянина навичкам — верховій їзді й стрільбі з лука.
Життя при закордонних королівських дворах
Одна з перших точних дат, що з’являється в біографії Анни Болейн — 1513 рік. У цей час «маленька Болейн» прибуває до Нідерландів, які на той момент перебували під владою Іспанії. Там її приймає до свого почту регентка Маргарита Австрійська. Суворі правила етикету передбачали зарахування до свити королев лише дівчат старших за 13 років, але для доньки англійського дипломата королева зробила виняток. Там освіта Анни продовжилася — вона вивчала французьку та іспанську мови, придворний етикет і музику.
Франція та повернення на батьківщину
За рік, у 1514-му, молодша сестра Генріха, Марія, вийшла заміж за французького короля Людовіка XII. До її почту були зараховані обидві сестри Болейн. Але супроводжувати королеву довелося недовго — менш ніж за рік король Франції помер, Марія Тюдор повернулася на батьківщину, і сестер чекав черговий переїзд. Марія Болейн супроводжувала тезку додому, а молодша сестра залишилася у Франції ще на 7 років.
При дворі Франциска I Анна вела бурхливе світське життя. Вона багато спілкувалася з поетами, музикантами й філософами зароджуваної епохи Відродження, виявляла сильний інтерес до мистецтва й нових гуманістичних ідей. Саме тоді вона осягала тонкощі світського спілкування й флірту, мала багато прихильників, але не давала приводів для пліток.
У старшої з сестер Болейн життя складалося менш успішно. В Англії на неї звернув увагу Генріх, видав Марію заміж за свого наближеного Вільяма Кері. Після цього леді Кері стала фавориткою короля. Це сильно зіпсувало її репутацію в очах дворянського суспільства.
У 1522 році відносини між Англією та Францією вкотре зіпсувалися. Анні Болейн, якій на той час було 15 (за іншою версією — 21 рік), довелося терміново повертатися на батьківщину. Окрім невдалих переговорів двох правителів була й інша причина — суперечка батька за титул графа Ормонда. Анні належало вийти заміж за сера Джеймса Батлера — сина опонента її батька в цій боротьбі за графство. Проте шлюб не відбувся, а графом Ормондом став батько Анни.
Молодша з сестер Болейн повернулася до свити Марії Тюдор, вдовуючої королеви Франції. Французькими справами принцеса не цікавилася й чудово почувалася на батьківщині при дворі старшого брата. Разом із дамами зі своєї свити вона влаштовувала вистави для придворних.
З цього моменту починається історія злету Анни Болейн. Вона блищала в домашніх виставах, прекрасно співала й грала на лютні, розмовляла французькою. Вона швидко затьмарила старшу сестру, і незабаром на Анну звернув увагу король.
Труднощі короля Генріха
На момент появи Анни Болейн при дворі Генріх уже 13 років був одружений з Катериною Арагонською. Королева була на 6 років старша за короля, пережила смерть першого чоловіка — старшого брата Генріха, тривале протистояння з англійськими монархами через спадщину. Весілля з Генріхом стало для неї єдиним виходом. На той момент обидва були впевнені, що союз укладено з кохання.
Проте наступні роки шлюбу розчарували обох — Генріх не був вірний Катерині, а їй не вдавалося народити спадкоємця чоловічої статі. Королева народила доньку, яку назвали на честь тітки — Марією. Подальші вагітності Катерини були невдалими й закінчувалися викиднями.
Династія Тюдорів перебувала у вкрай нестійкому становищі, Генріх 8 був лише другим її представником, тому вважав, що йому потрібен син за будь-яку ціну. Донька могла б успадкувати королівський титул, але поставав питання про її майбутнє заміжжя. Крім того, спадкоємиця була лише одна, що в ті часи було надзвичайно ризиковано.
Сходження Анни
Король Генріх VIII і Анна Болейн познайомилися на одному з численних свят, влаштованих Марією Тюдор. У той час Генріх давно перестав жити з Катериною і мав кількох постійних коханок, однією з яких була Мері Болейн. Молода й освічена Анна одразу припала королю до душі. Але сама вона не виявила захвату з цього приводу. Її бентежила різниця у віці – королю було 31 рік – і можливий гнів королеви Катерини.
Анна Болейн відкидала залицяння короля, і його пристрасть до неї лише зростала. Король не звик до відмов. Тим більше, Анна поділяла його захоплення. Вона із задоволенням говорила про літературу, музику, історію, виїжджала з королем на полювання, могла дати корисну пораду в державних справах. Листи короля свідчать про те, що його стосунки з Анною залишалися платонічними.
Трикутник короля
При англійському дворі склався нерозв’язний любовний трикутник: король Генріх, королева Англії Катерина й Анна Болейн. Юна дівчина без захоплення приймала залицяння короля, двічі була заручена з іншими юнаками шляхетного походження. Щоразу Генріх втручався й розривав її заручини. Анна залишила придворну кар’єру й поїхала в родове помістя, але через рік повернулася – Генріх приваблював її як друг і співрозмовник. Їй було відведено місце в почті королеви.
Генріха й Катерину обтяжував їхній шлюб, але за суворими законами свого часу вони мали залишатися разом. Окрім релігійних норм, мало значення й те, що родичі Катерини – правителі Іспанії та Священної Римської імперії, і псувати стосунки з ними Генріх не хотів. Решта фавориток більше не цікавили короля – місце в його серці було повністю зайняте його новим коханням. Анна й далі тримала короля на відстані, і щоб здобути її прихильність, Генріх зважився на авантюру – розлучитися з Катериною Арагонською й запропонувати Анні місце законної дружини.
Розлучення по-королівськи
Католицька церква, за канонами якої був укладений шлюб Генріха й Анни, не визнає розлучень. Його заміняло спірне рішення – анулювання шлюбу, тобто оголошення його таким, що ніколи не існував. Статус дітей після анулювання залишався неясним – їх могли визнати законними або бастардами.
Генріх знайшов відповідну причину для анулювання шлюбу – до весілля з ним Катерина Арагонська була одружена зі старшим братом Генріха, принцом Артуром. За католицькими канонами, шлюб із вдовою брата рівносильний інцесту. Свого часу Генріх і Катерина доводили, що консумації шлюбу (статевого життя) між подружжям не було. Це було схоже на правду, враховуючи, що Катерина була заручена з Артуром у 3 роки – такими були правила вищого суспільства.
Тепер же Генріх стверджував, що з необізнаності не зрозумів, що його дружина не була чиста. Він стверджував, що шлюб Катерини й Артура був «справжнім», отже, шлюб Катерини й Генріха неможливий. Королева-консорт (такий титул носять королеви Англії за шлюбом) стверджувала протилежне.
Створення англіканської церкви
Розслідування тягнулися 7 років. На боці Катерини були її могутні родичі – король Іспанії, імператор Священної Римської імперії. Не дивно, що Папа Римський повністю став на бік арагонської принцеси. Він залишив у силі рішення свого попередника, який дозволив шлюб Генріха й Катерини. Людину не має розлучати те, що з’єднав Бог – таким було його рішення, засноване на цитаті з Писання.
Генріх не міг змиритися, і все одно відіслав Катерину з палацу. Після цього Папа відлучив короля й його нащадків від церкви. У відповідь Генріх заснував нову церкву – англіканську. Її догмати багато в чому схожі на католицькі. Це було зроблено, щоб зберегти добрі стосунки з англійським дворянством, яке не схвалювало реформацію, що почалася в Європі.
Основна відмінність англіканської церкви від католицької в тому, що її главою став король, а процедура анулювання шлюбу була помітно спрощена.
Нова королева – Анна Болейн
Ставши главою нової церкви, Генріх без зусиль розлучився з Катериною. Тепер вона носила титул удовілої принцеси Уельської, отримувала невелике, за королівськими мірками, утримання й була змушена виїхати з Англії. А в біографії Анни Болейн з’явився новий рядок – вона стала королевою Англії. Вона пишалася тим, яких зусиль довелося докласти королю, щоб одружитися з нею.
Шлюб відбувся 1532 року, але був таємним. Цього було замало для того, щоб Енн стала законною королевою й матір’ю майбутніх спадкоємців. Тим більше, шлюб було укладено до того, як остаточно завершився процес розлучення. Тож формально Генріх кілька місяців був двоєженцем, але це вже не хвилювало Анну Болейн – важлива риса в її емоційному портреті. Можливо, вона закохалася в короля чи почала квапитися через вік (їй було вже 25 або навіть 31 рік), або її просто втомили розслідування й хотілося визначеності.
Згідно з Королівською Книгою – головним посібником з етикету для королівської родини – Анна Болейн мала провести 2 дні й ніч. Це правило було запроваджене для іноземних принцес, щоб вони могли відпочити перед весіллям. Тауер був не лише темницею, а й місцем, де можна було підготуватися до шлюбу подалі від сторонніх очей. Коронаційна хода також починалася з Тауера – так чинили іноземні принцеси, так само вчинила й Анна. Майбутню королеву супроводжували лицарі й перики, навіть ті, хто був категорично проти її піднесення. Розпорядником церемонії був Томас Кромвель – людина, яка згодом посприяє страті королеви.
Мешканці Лондона не виявили належної пошани – натовп, що зібрався подивитися на коронацію, мовчав, кілька разів кидали каміння. Причина невдоволення була не стільки в новій королеві, скільки в нових податках і церковній реформі. Ходили чутки про можливу війну з Францією й навіть із Римом, і за таких умов пишні урочистості здавалися надмірністю.
Народження принцеси Єлизавети
Під час коронаційного святкування Анна була вагітна – про це збереглися свідчення послів. Дитина народилася через 3 місяці після коронації, у вересні 1533 року. Але надії Генріха знову не справдилися – це була дівчинка. Принцесу назвали Єлизаветою, залишили виховуватися в палаці, але особливої любові батько до неї не відчував.
Згодом саме донька Анни Болейн увійде в історію як одна з найвидатніших королев Англії та своєї династії – Єлизавета I Тюдор. Але до цього було ще далеко. Дівчинці судилося пережити смерть матері, постійно змінюваних мачух, нелюбов батька, коротке правління брата й сестри. Єлизавета ніколи не вийде заміж і не матиме дітей, брат і сестра не ощасливлять її племінниками, а династія Тюдорів обірветься.
Розпад шлюбу
Народження Єлизавети стало першою тріщиною у стосунках Генріха й Анни. Другою стали амбіції нової королеви та її брата. Сер Джордж Болейн отримав почесні придворні посади й ставав дедалі впливовішим, Анна втручалася в державні справи й була далеко не такою покірною, як того хотів чоловік.
Інша невдача спіткала королеву в її головному завданні – народити сина. За три роки свого правління Анна була вагітна кілька разів, але кожна вагітність закінчувалась викиднями. Остання з ненароджених дітей була хлопчиком – це стало останнім ударом для шлюбу Генріха й Анни. У ті часи вважалося, що на стать дитини впливають почуття дружини до чоловіка – якщо дружина любить чоловіка, то народить сина, якщо ні – доньку.
Генріх був розчарований. Він не отримав ні спадкоємця, ні вигідного політичного союзу, ні покірної дружини. Її розум і освіченість перестали захоплювати Генріха, адже головне завдання жінки він бачив не в цьому. До 1535 року від колишніх почуттів не залишилося й сліду, і шлюб рухався до трагічної розв’язки.
Звинувачення проти Анни та страта
Анна та її брат Джордж за три роки нажили собі величезну кількість ворогів, серед яких був Томас Кромвель. Він був одним із найвпливовіших людей при дворі ще до піднесення Болейн і не бажав поступатися своїми позиціями. Він дочекався моменту, коли король був готовий вислухати звинувачення на адресу Анни, й висловив їх.
Анну звинуватили у зраді королю, назвали імена п’яти її коханців. Усі вони були ворогами Томаса Кромвеля, але король не звертав уваги на таке збіг. Серед можливих коханців Анни згадали й її брата Джорджа Болейна.
Почався суд, рішення в якому було заздалегідь відоме. Короля мало цікавили справжні факти з біографії та особистого життя Анни Болейн, він бажав позбутися набридлої дружини й одружитися з новою фавориткою – Джейн Сеймур. Вирок був повністю продиктований Томасом Кромвелем – усі п’ятеро можливих коханців Анни, включно з Джорджем, були страчені, Анну ув’язнили в Тауері.
На суді Анна Болейн заперечувала все, в чому її звинувачували й за що згодом стратили. Зберігся її лист до короля, де вона благала про чесне й відкрите розслідування. За однією з версій, королю його не передали, за іншою – Генріха більше хвилювали стосунки з Джейн Сеймур. Суд, повністю складений із довірених осіб короля й слухняних його волі, визнав винними всіх, у тому числі й Анну.
За законами того часу, зрада королю прирівнювалася до державної зради, за неї передбачалося спалення живцем. Генріх виявив великодушність до своєї колись коханої жінки й замінив вогнище стратою мечем. Кат прибув із Франції – в Англії не було майстрів своєї справи, здатних завершити життя одним ударом.
Страту здійснили 17 травня 1536 року. Анна прожила лише 29 (або 35) років. Король заявив, що шлюб був незаконним, відіслав Єлизавету й одружився з Джейн Сеймур. Його перша дружина, Катерина Арагонська, померла на початку того ж року, і новий шлюб Генріха вважався законним за всіма релігійними канонами.
Легенда про привида
Привид Анни Болейн – один із найвідоміших привидів Англії. На відміну від інших неприкаяних душ, він не шкодить людям, не стогне й не прагне помститися. Загиблу королеву бачать у кількох будівлях:
- Тауер – місце, де вона провела останні дні свого життя. Тут вона стоїть біля вікна й дивиться на місце своєї страти;
- Бліклінг Голл – палац, збудований на руїнах родового маєтку Болейнів. Сюди вона приїжджає на примарній кареті;
- Каплиця Святого Петра в оковах, де Анну було поховано.
У родовому маєтку можна побачити не лише привид Анни Болейн, а й неприкаяні душі її родичів. Сер Джордж з’являється в оточенні безголових коней, а сер Томас, який свідчив у суді проти доньки й сина, раз на рік об’їжджає своє помістя. Ім’я Анни було зганьблене на багато років і реабілітоване лише після того, як на трон зійшла її донька Єлизавета. Рештки королеви знайшли під час реконструкції каплиці за правління іншої великої правительки – Вікторії.
Читайте також:
Історія Анни Болейн у кінематографі
Анна Болейн з’являлася в кількох фільмах, присвячених їй особисто та її епосі. Найвідоміший фільм, присвячений їй – «Ще одна з роду Болейн» (Велика Британія). В екранізації 2003 року Анна – негативний персонаж. Вона хитра, підступна й негарна, на відміну від старшої сестри. Повторна екранізація 2008 року дещо виправдала образ молодшої Болейн, але надто вільно поводилася з історичними фактами.
Інша відома поява Анни – серіал «Тюдори». Основний акцент у фільмі зроблено на становленні й зміні особистості Генріха VIII, його взаєминах із батьками, сестрами (у серіалі представлена лише одна з них – Марія, а Маргарет повністю зникла з оповіді) та дружинами. Анна послідовно постає як прекрасна й пристрасна дівчина, закохана жінка, зарозуміла королева й жертва обставин, які виявилися сильнішими за неї.
Біографію Анни Болейн історики відновлюють за цитатами з листів і документів, що лишилися з тієї епохи. Багато з них було знищено за наказом Генріха або зберігалося недбало, тому образ Анни залишається одним із найбільш суперечливих і таємничих в англійській історії.
