Снігуронька – популярний казковий та новорічний персонаж, внучка Діда Мороза, його незмінна супутниця та соратниця. Вітчизняний фольклор у образі Снігуроньки зазвичай уявляє дівчинку, зроблену зі снігу, яка за велінням дива ожила та почала з’являтися на кожному новорічному святі. Однак мало хто знає справжню історію зимової красуні, витоки її появи та подальший розвиток.
Сьогодні образ Снігурки фігурує у багатьох фільмах, літературних та музичних творах, а також художніх полотнах. Саме тому важливо знати, хто написав казку «Снігуронька» і звідки насправді виникла снігова дівчинка.
- Ім’я: Снігуронька, Снігурка, Сніжевиночка
- Значення імені: символ чистоти, невинності та Нового року
- Стать: жіноча
- Міфологія: слов'янська
- Діяльність: внучка та помічниця Діда Мороза, передвісник Новорічних свят, божество
- Атрибути: вінок, довга синя сукня
Читайте також:
Як з’явилася Снігуронька? Розповіді про Снігуроньку
Дослідники зазначають, що неможливо однозначно сказати, коли і ким була придумана снігова дівчинка. Вперше образ Снігуроньки був зафіксований у XIX столітті, проте в той період часу вона ще не брала участі у народних ритуалах та святкуваннях Нового року.
У давніх російських переказах існує кілька повір’їв, що розповідають про молоду, прекрасну дівчину, виліплену зі снігу. Згідно з джерелами, із приходом кожної весни вона вирушала з подругами до лісу, стрибала через багаття і танула, немов крижинка. Ця теорія є цілком правдоподібною, оскільки в ті часи люди були переконані, що «сезонні» божества гинуть разом зі зміною пори року. Примітно, що у давніх слов’ян Снігуронька швидше вважалася дочкою Мороза – стихійного божества.
Особливу увагу при розгляді образу крижаної дівчини слід приділити вітчизняним міфам. У ранніх версіях Снігуронька не мала жодного прямого чи опосередкованого стосунку до Діда Мороза. У 1869 році фольклорист Олександр Миколайович Афанасьєв видав двотомну працю «Поетичні уявлення слов’ян про природу», де й виникає Снігурка (в іншому варіанті — Сніжевиночка). У цьому джерелі бездітні старий та стара вирішили виліпити собі з снігу доньку, якій згодом дали незвичайне ім’я Снігурка.
На жаль, маленьку дівчинку чекав невтішний кінець: сусідські подруги покликали Сніжевиночку до лісу за ягодами, де через заздрість убили її, закопали та пригнули прутиком. У селі все частіше почали говорити про зникнення Снігурки, доки один юнак не зрізав з її могили прутик і не зробив з нього дудочку. Як тільки хтось починав грати на дерев’яному інструменті, він сам по собі співав про те, як злі дівчата заманили красиву Снігуроньку та вбили її. Коли одна з мучительок отримала дудочку, відмовилася на ній грати, кинувши її на землю, вона розбилася і перед усіма постала жива Сніжевиночка.
У той день юну дівчину одягали у білий наряд – традиційний колір Снігуроньки – і відправляли стрибати через багаття. Іноді такі ритуали набували форми поховання, під час якого крижана чарівниця гинула.
Окрім цього, існують і інші версії про походження Снігуроньки:
- Снігурка – це Лелей. Щороку богиня весни з’являється на світ зі снігу, долаючи зимові пута. Проте щойно сонце починає припікати, вона неминуче тане й перетворюється на воду, даруючи тим самим родючість землі.
- Снігурка – це сніжна німфа, яка випаровується з настанням весни й забирає з собою побажання людей про славний урожай.
Свою справжню славу Снігурочка здобула завдяки Миколі Островському, який за мотивами народних казок написав і поставив п’єсу. У версії драматурга Снігурка – донька Мороза і Весни набула більш людських рис. Таким чином, молоду дівчину погубив не вогонь, що виходив від багаття, а всепоглинаюче кохання до Ярила-сонця.
Снігурка Островського і Римського-Корсакова – це міфологічна істота, спочатку донька Мороза, яка обрала кохання і життя серед смертних, за що й поплатилася. Від неї й походить образ сучасної дівчини-Снігурочки.
Слід зазначити, що образ сніжної дівчинки не є унікальним і має кілька аналогів. У зв’язку з цим багато людей цікавляться тим, як називають Снігурочку в різних країнах.
Ім’я Снігурочки в різних країнах:
- Гарагиз;
- Дзюнанушик;
- Коргиз;
- Зазан Охін;
- Сніжанка;
- Люсія.
Вперше Снігурочка з’явилася разом із Дідом Морозом лише у 1937 році, на одній із дитячих ялинок. Саме відтоді крижану красуню прозвали онучкою головного новорічного символу, його помічницею та супутницею. Образ Снігурки в народній свідомості формувався протягом кількох століть. Спочатку він виник у слов’янських міфах як постать крижаної дівчинки, яку вирішили зліпити дід зі старою собі на втіху, а людям на радість. Лише згодом Снігурочку почали зображати на всіх радянських листівках і ставити під новорічну ялинку поруч із Морозом.
Сучасний образ, вбрання Снігуроньки, а також привітання Снігуроньки
У сучасних уявленнях Снігуронька – це онучка Діда Мороза, яка допомагає йому швидко вирішувати численні новорічні завдання. Дуже мила та чарівна дівчина легко знаходить спільну мову не лише з дітьми, а й із дорослими та тваринами. Таким чином, юна чарівниця з часом стала виконувати функцію посередника між морозом і оточуючими людьми. Недарма без Снігуроньки не спрацьовує чарівний заклик: «Ялинко, засяй!».
Незважаючи на те, що новорічна Снігуронька – позитивний персонаж, їй постійно доводиться стикатися з різними труднощами. Тим не менше зимова красуня завжди з честю долає призначені їй випробування, залишаючись такою ж чистою та милосердною. Згідно з розповідями, щороку Снігуронька народжується на світ із самого білосніжного снігу, чим і зобов’язана власним ім’ям.
Деякі джерела стверджують, що у крижаної красуні немає батька й матері, оскільки її створюють люди. Саме тому людина, яка в холодну пору виліпить подобу снігової баби, отримає особливий покров Всесильної Марени. Богиня не лише позбавить від хвороб і негараздів, але й продовжить життя, а також зробить його більш насиченим і яскравим.
Зовні сучасна Снігуронька – справжня красуня:
- біла шкіра без вад;
- густі вії та брови;
- точена фігура;
- рум'яні щоки;
- блакитні очі;
- коса до пояса;
- червоні губи.
За своєю молодістю та свіжістю Снігуронька може змагатися з найніжнішою господинею, Богинею Мареною. Традиційно онучка Мороза вбрана в білий або блакитний наряд, кокошник і чобітки.
Як батьківщину сніжної чарівниці обрали Кострому – невелике місто, поблизу якого Островський вигадав Берендеєве царство. Саме тут був побудований терем, у якому онучка Дідусика Мороза приймає гостей і радує дітей подарунками. Окрім цього, щороку в царстві проходить конкурс на головну Снігуроньку, під час якого дівчата приміряють на себе образ казкової героїні та змагаються між собою.
Казки про Снігуроньку, її зовнішній вигляд та атрибути
У багатьох слов’янських віруваннях і казках Снігуронька виступає як символ застиглих вод, вічно юна та життєрадісна язичницька богиня, вбрана в усе біле. Спочатку описи крижаної дівчини допускали лише білий колір, проте з часом стали використовувати й інші відтінки:
- голубий;
- синій;
- бежевий;
- червоний.
На голові російської Снігуроньки незмінно красується восьмипроменевий вінок, вишитий найкращим сріблом та дорогоцінним перлами. Сучасний костюм дівчини здебільшого відповідає традиційному вбранню і містить незначні відхилення. Завдяки своєму вишуканому зовнішньому вигляду Снігуронька стала втіленням жіночої краси та вишуканості.
Оскільки дівчину виліпили з найчистішого снігу, її шкіра, волосся та вії мають відповідні відтінки. Казки про Снігуроньку розповідають, що вона завжди постає в образі блондинки з довгим волоссям, зібраним у косу. Окрім цього, казкова героїня відзначається неймовірною доброзичливістю та милосердям, прекрасно ладнає не лише з людьми, а й із усіма лісовими мешканцями: звірами та птахами. Снігуронька разом із Морозом люблять прогулюватися своїми володіннями, прикрашати снігом дерева та кущі.
Згідно з джерелами, батьками сніжної дівчинки могли бути:
- Дід Мороз та Весна-Красна;
- Сніговик;
- Бездітні баба та дід.
Якщо вивчити слов’янський фольклор, стає зрозуміло, що Снігуронька разом із радянським Дідом Морозом виконують низку важливих доручень. Спільними зусиллями вони готуються до Нового року, читають і сортують листи від дітей, роблять та пакують іграшки. Окрім цього, казкові персонажі стежать за своїми володіннями, заморожують річки, озера та потічки, покривають сріблом лісові дерева, а також підмітають і утеплюють нори звірів. Подивитися фото Снігуроньки можна в Інтернеті, а також у дитячих книгах.
Цікаві факти: день народження Снігуроньки та її точний вік
Існує кілька цікавих фактів про крижану дівчинку, зокрема про історію походження Снігуроньки, її вік та дім.
У деяких джерелах казкова героїня описується як маленька дівчинка, в інших – як прекрасна, молода дівчина. З 2009 року в Росії існує свято під назвою «День народження Снігуроньки», яке проходить 4 квітня. Саме в цей день у Костромі відбуваються різні гуляння та конкурси.
Читайте також:
Батьківщина Снігуроньки – Росія
Згідно з джерелами, у цьому місті знаходиться царство Берендеєво, а насправді – село Берендеївка. У 1968 році тут знімали культову кінострічку «Снігуронька», для якої спеціально побудували дерев’яні декорації. Коли роботу над фільмом завершили, усі будиночки перенесли в обласний центр Костроми. Таким чином і з’явився знаменитий Берендеєвський парк, а також хата Снігуроньки.
Поруч із домом головної зимової красуні відвідувачів вітають фігури інших казкових персонажів. Особливий інтерес завжди викликають покої, кімната чудес та Крижана кімната, температура в якій досягає -14 градусів.
Існує кілька легенд, що пояснюють походження сніжної дівчини
Перша – язичницька – стверджує, що Снігуронька – це замерзла річкова вода, яка в давні часи у слов’ян символізувала прихід весни та тепла.
Друге повір’я пов’язане з обрядом, під час якого слов’яни ховали Кострому. Солом’яне опудало богині родючості спалювали або ж розривали на дрібні частини, супроводжуючи весь процес скорботою, а також сумним співом і сльозами. Подібні ритуали практикуються й сьогодні, наприклад, під час святкування Масляниці.
Широку відомість образ сніжної дівчини здобув лише в XIX столітті
Вперше народ дізнався про Снігуроньку завдяки казці, у якій звичайні селяни Іван та Марія за все життя так і не мали дітей. Одного разу, взимку, в їхньому селі випало багато снігу, дивлячись на який, вони вирішили виліпити ляльку. На здивування всього народу, снігова фігура ожила і перетворилася на справжню маленьку дівчинку, почала рухатися і навіть говорити.
Бездітна пара прийняла дитину як власну дочку і назвала її Снігуронькою. Одного разу, граючи з іншими дівчатками, Снігуронька стрибнула через багаття і розтанула. У цьому сюжеті простежується зв’язок казкової героїні з обрядом спалювання опудала Костроми.
Снігуронька не завжди була онучкою Діда Мороза
У п’єсі Островського Снігуронька – це п’ятнадцятирічна донька Мороза та Весни-Красної. Проте з часом цей образ дещо трансформувався. Так, у СРСР Снігуроньку стали називати онучкою Діда Мороза, а їхній перший спільний вихід на публіку відбувся 1937 року в Домі Союзів у Москві. Саме відтоді крижана красуня вважається помічницею та супутницею Діда Мороза, а також головним посередником між ним і дітьми.
Втілення у культурі
Снігуронька – один із найпопулярніших персонажів не лише легенд, а й кінематографа. Образ ожившої сніжної красуні часто використовували режисери та сценаристи, а також інші творчі діячі. Різні кінострічки допоможуть ретельно простежити еволюцію образу казкової героїні, а також усього Нового року. У радянському та сучасному кіно Снігуронька заслужено стала втіленням жіночності, доброти, милосердя та трагічної історії кохання.
Фільми про Снігуроньку:
- «Снігуронька», 1968. Перший художній фільм, присвячений Снігуроньці, знятий за мотивами п’єси Островського. Головну роль героїні тоді зіграла ще нікому невідома випускниця Щукинського училища. Наділена «холодною» красою, Євгенія Філонова з часом стала еталонною Снігуронькою – крихкою, вразливою і водночас абсолютно не пристосованою до боротьби за власне місце під сонцем.
- «Весняна казка», 1971. Друга версія п’єси Островського, знята Юрієм Цвєтковим. У цьому фільмі образ Снігуроньки постає перед глядачами більш живим і легким, наділеним людськими якостями та рисами.
- «Крижана онучка», 1980. Сюжет стрічки базується на слов’янському фольклорі та народних віруваннях. Саме звідси черпав своє натхнення постановник фільму. Головна героїня Світлана Орлова змогла точно передати образ холодної Снігуроньки, від якої в кожної людини пробігає тремтіння та легкий холодок по всьому тілу.
- «Новорічні пригоди Маші та Віті», 1975. Легендарна музична казка далека від істини сюжетів, проте здатна створити прекрасний новорічний настрій. Тут Снігуронька постає такою, якою люди звикли її бачити на святкуваннях – веселою, легкою та дружелюбною.
- «Снігуроньку викликали», 1985. У мелодрамі Валентина Морозова розповідається не про казкових персонажів, а про «трудові» будні акторів, які щоїзими приміряють на себе образ Снігуроньки та Діда Мороза.
Завдяки цим фільмам глядачі можуть власними очима побачити фольклорних героїв і дізнатися про них багато нового, наприклад, звідки з’явилися Снігуронька та Дід Мороз. Окрім перелічених кінострічок, Снігуронька фігурує й у деяких інших роботах: «Іронія долі. Продовження», «Моя мама – Снігуронька», «Терміново потрібен Дід Мороз», «Снігуронька. Великодня казка», «Країна ОЗ» та ін.
Спеціально для дітей, а також для сімейного перегляду було створено низку мультфільмів. Мультфільми про Снігуроньку:
- "Зимова казка", 1945;
- «Коли запалюються ялинки», 1950;
- «Ну, постривай!», 1974;
- "Дід Мороз і сірий вовк", 1978;
- «Партизанська Снігуронька», 1981;
- «Казковий патруль», 2016.
Яскраві та добрі казки припадуть до смаку будь-якій людині, познайомлять із фольклором та сучасною культурою, а також продемонструють фотографії Снігуроньки та інших персонажів. Окрім цього, у них є кілька пісеньок про Снігуроньку, які виконали талановиті артисти.
Великий вплив Снігуронька та давня міфологія справили й на літературу. До образу сніжної дівчини досі звертаються як вітчизняні, так і зарубіжні автори:
- «Снігуронька», А.Н. Островський. Знаменита п’єса-казка у чотирьох діях.
- «Казки Діда Мороза та Снігуроньки», Софія Тимофєєва.
- «Пастка для закоханої Снігуроньки», Аліна Кускова.
- «До Снігуроньки на вогник», Ольга Яралек.
- «Сезон самотніх Снігуроньок», Юлія Климова та ін.
Ці твори створені як за класичними мотивами, так і за більш сучасними інтерпретаціями. Їхній захопливий сюжет із перших хвилин захоплює увагу читача і не відпускає його до самої останньої сторінки.
Особливу увагу образу сніжної красуні приділяли живописці. Прекрасну зовнішність, витончене вбрання та жвавий характер Снігуроньки змогли передати:
- Михайло Олександрович Врубель;
- Віктор Михайлович Васнєцов;
- Микола Костянтинович Реріх.
Окрім цього, Снігуронька фігурує й у деяких музичних творах Н.А. Римського-Корсакова, Л. Гурченко, А. Папанова та К. Румянової, а також «Сектора Газа». Пісні про Снігуроньку відмінно допомагають детальніше вивчити характер зимової дівчини, а також її історію.
- Пісня – Снігуроньки з відеолиста від Діда Мороза
- Пісня снігурочки - (Антоніна Громова)
- Пісня Снігуроньки – «Кружляє хоровод сніжинок»
- Пісня з «Ну, постривай!» – Розкажи, Снігуронько, де була?
Снігуронька – це унікальний і самобутній персонаж російського фольклору. Завдяки крижаній чарівниці на світ з’явилися чудові твори, які поповнили колекцію вітчизняної культурної спадщини. Сьогодні образ Снігуроньки можна зустріти й у житті. Під час святкування будь-якого новорічного торжества вона незмінно супроводжує Діда Мороза та розважає натовп піснями, танцями, конкурсами.
Тату Снігуроньки
З часом казкових персонажів почали використовувати не лише режисери, письменники та художники, а й майстри татуювань. Зимові тату чудово підходять як чоловікам, так і жінкам, оскільки часто відображають внутрішній стан людини, її характер або погляд на світ. Малюнки зі Снігуронькою мають глибоке осмислення. Іноді під таким зображенням криється глибокий, прихований сенс.
Значення тату Снігуроньки:
- символ невинності;
- крихкість та слабкість;
- деяку холодність та відчуженість;
- знання слов’янської міфології та фольклору;
- любов до казок та їхніх персонажів.
Читайте також:
Для багатьох людей татуювання з сніжною красунею є відображенням їхньої емоційної відстороненості від зовнішнього світу та оточуючих. Такі люди приховують будь-які прояви власних почуттів через вроджену вразливість або перенесені раніше емоційні травми.
Малюнок, виконаний у біло-блакитних відтінках, іноді позначає й духовну чистоту, оскільки в слов’янській культурі ці відтінки завжди асоціювалися зі свіжевипавшими сніжними пластівцями – символами цнотливості, молодості та юності. Саме тому татуювання зі Снігуронькою обирають дівчата, яким властива скромність і спокій. Вони звикли привертати увагу не кричущою красою, а розумом, турботою та почуттям власної гідності.
Для розміщення малюнка необхідно підготувати відповідне місце, наприклад, спину, руку або ногу. Татуювання Снігуроньки – це чудовий варіант прикрасити власне тіло та підкреслити любов до слов’янської культури.
Висновок та картинки Снігуроньки
Давні казки та легенди захоплюють не лише дітей, а й дорослих. Особливо людям подобаються зимові образи Снігуроньки та Діда Мороза, які втілюють доброту та відкритість. Головні символи Нового року з часом почали присутні не лише у вигаданих творах, а й у реальному світі. Сьогодні сніжна красуня прикрашає майже всі зимові свята, вітальні листівки та новорічні ялинки.
Фотографії Снігуроньки
