Дзюндзі Іто – один із найвідоміших японських художників-манґак. На сьогодні його твори, виконані в жанрі жахів, стали класикою. Історії Дзюндзі Іто та вигадані ним образи здатні пробудити справжній страх, але водночас залишаються ласим шматочком для глядача, який любить полоскотати собі нерви. Найчастіше вони стосуються трансформації та мутації людського тіла.
Дзюндзі Іто: біографія майстра
Майбутній художник Дзюндзі Іто народився в префектурі Ґіфу в Японії 31 липня 1963 року. У дитинстві старша сестра якось дала йому почитати комікс автора Кадзуо Умедзу, який справив настільки сильне враження на хлопчика, що той одразу ж схопив олівець і почав робити власні начерки. Згодом Дзюндзі Іто згадував, що саме творчість Кадзуо Умедзу справила на нього вирішальний вплив — особливо йому сподобались ретельно промальовані образи та інтригуючі історії коміксів.
Після закінчення коледжу Іто Дзюндзі не одразу зробив створення манґи своєю основною справою в житті, і в 1984 році опанував професію зубного техніка. Тим не менш, своє хобі він теж не полишив і в 1987 році надіслав одну зі своїх робіт до журналу «Gekkan Halloween», цільовою аудиторією якого здебільшого були дівчата-підлітки. Робота художника здобула визнання, і в підсумку манґака виграв досить престижний конкурс і навіть отримав приз від свого кумира Умедзу.
Опинившись на хвилі популярності, Дзюндзі Іто в 1990 році залишає кар’єру дантиста й повністю присвячує себе створенню коміксів. У тому ж виданні, журналі «Gekkan Halloween», іще до 1995 року продовжує публікуватися манґа Дзюндзі Іто про школярку Томіє — найвпізнаванішого горор-персонажа на його батьківщині.
«Щоб стати хорошим стоматологом, потрібно постійно вдосконалювати свої навички, і я досі пишаюся своєю першою професією. Звісно, мені ще багато чого треба було б навчитися, і я навіть шкодував про те, що полишив карʼєру дантиста. Тим не менш, малювати комікси мені подобається набагато більше, ніж лікувати зуби».
Дзюндзі Іто
Колекція Дзюндзі Іто: аніме, комікси та витоки творчості автора
Творча колекція Дзюндзі Іто складається, головним чином, з коміксів. Звичайній людині важко відстежити витоки натхнення автора, але сам художник називає такі імена:
- Хідесі Хіно – манґака, автор кількох сотень робіт у жанрі жахів, а також режисер і сценарист двох фільмів із серіалу «Піддослідна свинка»;
- Ясутака Цуцуї – письменник, драматург, манґака й автор сценаріїв, для робіт якого характерні чорний гумор і елементи абсурду;
- Говард Лавкрафт – культовий американський письменник, що працював у жанрі містики, жахів і фентезі.
За свідченням Іто, саме вони, окрім Кадзуо Умедзу, сформували його підхід до створення творів.
У своїх роботах манґака Дзюндзі Іто наповнює жахом буденність. Саме цим і досягається настільки сильний ефект від його історій: читачеві добре знайомі описувані повсякденні речі, а тому герої легко викликають співпереживання. Твори художника й його історії навіть у дорослих людей пробуджують забуті дитячі страхи, а намальовані монстри можуть викликати буквально фізичну відразу.
Читайте також:
Манґака Дзюндзі Іто використовує й так званий ефект «зловісної долини» – коли неприязнь викликає людиноподібний персонаж, який діє, як справжня людина, але все ж чимось від неї відрізняється. Наприклад, у сюрреалістичній історії «Місто без вулиць» розповідається про місто, де будинки будуються впритул один до одного. Щоб хоч якось захистити своє особисте життя й позбутися постійної уваги до себе, люди змушені постійно носити маски. Таке дивне поводження й викликає в читача жах.
Особливо ретельно Іто Дзюндзі промальовує монстрів. Він приділяє увагу найменшим деталям в їхніх образах, щоб викликати справжній шок у глядача. Улюблений прийом автора – зображення чудовиська крупним планом, яке під час тривалого й уважного розглядання викликає дедалі більше жаху.
Герої творів художника часом зіштовхуються з такими явищами, яким не можуть протистояти: вони повністю змінюють їхню реальність і не дають шансу щось цьому завадити. Потойбічні сили настільки могутні, що людині з ними неможливо ні домовитися, ні якось їм протистояти.
Відомі твори Дзюндзі Іто
Роботи Дзюндзі Іто швидко знайшли визнання у глядача. Манґи з колекції художника лягли в основу аніме, за деякими його творами були зняті фільми. Найбільшої популярності здобули такі шедеври жахів:
- «Колекція жахів Дзюндзі Іто» – книги, зібрані в кілька томів, охоплюють період творчості художника з 1987 по 2000 роки;
- «Спіраль» – найвідоміша манґа художника серед російськомовного читача;
- «Риба» – манґа у двох томах, створена під враженням від фільму «Щелепи» режисера Стівена Спілберґа;
- «Нові голоси в темряві» – збірка страшних історій у класичному стилі автора;
- «Томіе: повернення» – продовження історії про дівчину, яка змушує закохуватися в себе й убивати через ревнощі;
- «Зірка на ім’я Реміна» – батько головної героїні називає відкриту ним зірку ім’ям доньки – Реміною. Але виявляється, що це не зірка, а планета з величезним оком і ротом, і вона збирається поглинути Землю.
Багато з серій манґ Дзюндзі Іто з часом отримали своє продовження. Загалом же, роботи художника справили сильний вплив не лише на твори жанру жахів у Японії, а й у всьому світі.
Дзюндзі Іто: «Спіраль»
Найдовший твір автора, що складається з трьох томів. Багато прихильників творчості художника вважають цей твір центральною роботою Дзюндзі Іто.
Дія в «Спіралі» розгортається в цілком звичайному японському містечку Курозу. Спочатку поселення й його мешканці справляють радше позитивне враження на читача, допоки один із головних героїв коміксу не помічає, що містечко прокляте спіралями. Зростаючі травинки закручені спіраллю, дим із труб підіймається спіраллю, шрам на шкірі однієї зі школярок також має форму спіралі. І поступово спіралі починають зводити мешканців містечка з розуму. Спершу це відбувається з родичами головних героїв.
Тато одного з персонажів твору годинами розглядає все, у чому можна побачити спіралеподібний візерунок. Потім він починає збирати знайдені предмети з узорами у формі спіралі, накопичує мотлох, який так чи інакше нагадує спіраль. Він сварить свою дружину, якщо в його супі немає маленьких спіралеподібних сушених рибок.
Одна героїня манґи навпаки — боїться всього, що так чи інакше наводить на думки про спіраль. Вона навіть намагається дістатися викруткою до внутрішнього вуха, яке, як відомо, теж має спіралеподібну форму.
Поступово саспенс наростає. Комарі вгризаються в шкіру людей своїми хоботками, що нагадують свердла, не дають спокою пружини, закручені спіраллю, і навіть мушлі равликів нагадуватимуть про цей візерунок.
Другий том «Спіралі» Дзюндзі Іто ще більш сюрреалістичний. У місті відновлює роботу старовинний маяк, який ночами випромінює закручений спіраллю світло й гіпнотизує людей. Під його впливом у мешканців Курозу змінюється поведінка: вони починають пересуватись за спіралеподібною схемою, так само літають комахи. Укушені комарами вагітні жінки самі починають пити кров. На місто обрушується вихор, який переслідує головну героїню.
У фіналі саме містечко поступово перетворюється на спіраль. На місці руїн з’являються нові будинки дивної форми. Самі мешканці перетворюються на монстрів – равликів і слимаків. Об’єднуються багато сюжетних ліній манґи, і врешті твір нагадує страшний сон. У ньому реальність настільки тісно переплітається з кошмаром, що можна просто збожеволіти.
«Риба» - манга про кінець світу
Твір Дзюндзі Іто «Риба» — апокаліптична історія, навіяна страхом, який викликав у художника фільм «Щелепи». За визнанням самого автора, під цим враженням у нього виникла ідея, що ще страшнішою може бути ситуація, коли риби зможуть пересуватися суходолом так само спритно, як і у воді.
Манґа починається з того, що на берег починають виходити риби з відрослими павучими лапами. Вони мають вкрай неприємний запах, а всіх, кого вони подряпають або вкусять, починає роздувати від смердючих газів.
Невдовзі морські глибини починає залишати вся живність: вугри, восьминоги, кити, акули та інші морські мешканці. Усі вони мають ноги, дуже схожі на павучі. Але фінал більш ніж дивовижний — виявляється, вони є бранцями цілої армії роботів, яким для функціонування потрібен газ, що виділяють заражені риби та люди.
«Томіе» – манґа про школярку, яка змушувала себе вбивати
«Томіе» – твір, який зробив Дзюндзі Іто по-справжньому популярним. Його головною героїнею є дівчина-школярка Томіе, вона ж – головна антагоністка цієї серії коміксів. Дівчина має дві надприродні здібності: вона настільки подобається чоловікам, що ті буквально божеволіють від неї. Її друга здатність – відроджуватись із будь-якої частини свого тіла. Інакше кажучи, Томіе безсмертна.
Дівчина закохує в себе чоловіків, які стають одержимими нею. Вони настільки божеволіють, що в нападі ревнощів готові розчленувати її. І щоразу дівчина повстає з мертвих, щоб знову наводити безумство на чоловіків.
Читайте також:
Фільми за мотивами творів Дзюндзі Іто
Багато творів Дзюндзі Іто були екранізовані. Роботи художника лягли в основу сценаріїв понад двох десятків фільмів. Ось ті, що безпосередньо пов’язані з творчістю Іто:
- «Томіе» (1998). Перша екранізація однойменної манґи автора, режисер — Атару Оікава.
- «Спіраль» (2001). Фентезійна драма за манґою Дзюндзі Іто. До фільму увійшли найяскравіші образи з твору художника, але багато поціновувачів його творчості оцінюють початковий формат роботи значно вище.
- «Томіе: Без кордонів» (2011). Чергова історія про пригоди фатальної школярки.
- «Колекція аніме Дзюндзі Іто» (2018). Мультфільми, що складаються з 12 серій + 2 спеціальних випуски, в основі яких лежать комікси автора. У кожній серії описуються 2 окремі, не пов’язані між собою історії. Проте прихильники Дзюндзі Іто говорять про цілісний всесвіт творчості художника.
Деякі твори автора лягли в основу ігор — наприклад, «Forbidden SIREN», створена компанією SCE Japan Studio. Серія включає три ігри в жанрі хоррор. На одному острові відбуваються досить дивні події, пов’язані з передавальною вишкою в лісі. Коли вона пролунала востаннє, у поселенні залишилася жити лише одна людина.
Манґа Дзюндзі Іто ще довго залишатиметься хоч і лякаючим, але дуже затребуваним глядачем твором. Створені автором образи викликають буквально підсвідомий страх і огиду. А форма подачі — манґа — дозволяє розглянути їх у всіх деталях, що зрештою стає ще більш привабливим для прихильників.
