Історія про Перевал Дятлова вважається однією з найзагадковіших у XX столітті. Уже не одне десятиліття конспірологи з усіх куточків країни намагаються розгадати таємницю Перевалу Дятлова й зрозуміти, що ж сталося тієї фатальної ночі з групою молодих туристів. За 60 років досліджень було висунуто чимало теорій, що стосуються загибелі експедиції. Одні вважали подію нещасним випадком, інші пов’язували загибель туристів із містикою, НЛО, зустріччю зі сніговою людиною. І до сьогодні суперечки щодо Перевалу Дятлова не вщухають. Щоразу науковці та дослідники висувають нові версії подій 2 лютого 1959 року.
Історія Перевалу Дятлова
Історія Перевалу Дятлова починається в другій половині XX століття. Рік події на Перевалі Дятлова — 1959. Північний Урал — загадкове, але водночас красиве й привабливе місце. Гори, морозна свіжість, незвідані ліси — мрія для справжніх екстремалів. Урал приваблював не лише російських туристів, а й іноземних. Не стала винятком і група Дятлова. До її складу входили студенти Уральського політехнічного інституту родом зі Свердловська. Усі туристи були членами лижного клубу, який діяв при інституті.
У січні 1959 року група студентів прийняла рішення вирушити в похід. Місцем розвідки були глухі райони Уралу. Вивчаючи історію Перевалу Дятлова, можна зрозуміти, що це рішення було не лише їхньою ініціативою. Похід був приурочений до XXI з’їзду КПРС. Усе це було зафіксовано документально. Тому учасники експедиції мали отримати чимало привілеїв після завершення походу. Пропозиція зацікавила студентів, у результаті чого студент 5 курсу Ігор Дятлов почав формувати туристичну групу для подорожі Уралом.
Склад групи
На Перевалі Дятлова разом з Ігорем Дятловим перебували такі туристи:
- Ігор Дятлов — безпосередньо сам засновник експедиції;
- Зінаїда Колмогорова — студентка радіотехнічного факультету;
- Рустем Слободін — випускник механічного факультету;
- Юрій Дорошенко — студент радіотехнічного факультету;
- Георгій Кривоніщенко — випускник будівельного факультету;
- Микола Тибо-Бриньоль — випускник факультету будівництва;
- Людмила Дубініна — студентка факультету будівництва;
- Семен Золотарьов — інструктор Куровської турбази;
- Олександр Колєватов — студент фізико-технічного факультету;
- Юрій Юдін — студент інженерно-економічного факультету.
У ході розслідування таємниці Перевалу Дятлова було з’ясовано, що Золотарьов був досить неординарною особистістю зі своїми секретами. У групі чоловік спочатку не викликав підозр, адже був спортсменом, героєм війни. Проте спочатку він представився студентам як Олександр Олександрович, хоча насправді його звали Семеном.
Цілі маршруту
Перш ніж дізнатися, що сталося на Перевалі Дятлова, варто ознайомитися з особливостями маршруту, який спланували студенти. У туристичному поході брали участь 10 осіб. Тривалість подорожі варіювалася в межах 2–3 тижнів. За цей період студенти мали пройти близько 300 км. Спочатку вони мали рухатися в бік Північного Уралу, а потім піднятися на вершини Отортен і Ойка-Чакур. Маршрут мав високий рівень складності, що свідчить про те, що всі учасники туристичної експедиції були професійно підготовлені.
Група Дятлова не з чуток знала, що таке подорож у суворих погодних умовах. Це стосувалося не лише хлопців, а й дівчат. За свій недовгий досвід походів вони вже встигли побувати в таких сходженнях, де життя й смерть розділяла тонка межа. Ніхто не сумнівався в професіоналізмі студентської експедиції. На момент відправлення всі поводилися з оптимізмом. Фото на Перевалі Дятлова, зроблені студентами, свідчать про те, що під час походу між ними зберігалася дружня атмосфера.
Деталізація походу
Про Перевал Дятлова було знято чимало документальних фільмів, опитані свідки, друзі студентів і викладачі університетів, у яких вони навчалися. На основі цих даних вдалося реконструювати події тих лютневих днів 1959 року. Група вирушила зі Свердловська 23 січня 1959 року. Вже з самого початку шляху студенти зіткнулися з труднощами. Що саме сталося на Перевалі Дятлова до самої трагічної події, відомо не всім. Спочатку групу туристів не прийняли на нічліг у Сєрові. Потім на вокзалі до них причепився п’яний чоловік. Проте обидва інциденти минули без наслідків для студентів.
Групі Дятлова потрібно було якось вибратися з уральської цивілізації. Кілька днів вони добиралися в лісисту місцевість на вантажівках із відкритим кузовом. Далі студенти приїхали до селища, де зупинилися на нічліг. За ним починалися безкраї уральські простори. Вже 27 січня туристи стали на лижі й вирушили підкорювати простори Уралу власними силами.
Відхід Юрія Юдіна
У розслідуванні справи про перевал Дятлова вказується, що 27 січня студенти збиралися вирушити для збору геологічних зразків для свого університету. В дорозі одному з учасників походу стало зле, і він вирішив зійти з небезпечного туристичного маршруту. Цим учасником став Юрій Юдін. Хлопець посилався на погане самопочуття через поїздку в машині з відкритим верхом. Ймовірно, він підхопив застуду. Група Дятлова 28 січня ухвалила рішення відправити Юдіна назад у селище. Так експедиція втратила одного зі своїх учасників.
Знімки з походу
Під час туристичної експедиції хлопці багато фотографувалися. Вони знімали не лише природу, а й себе. Якщо керуватися залишеними фотознімками, то всі члени групи перебували в хорошому настрої, вони жартували, веселилися і, найімовірніше, добре здружилися одне з одним за недовгий період походу. Про це свідчать знімки, на яких хлопці часто обіймаються. Дехто стверджував, що між Ігорем Дятловим і Зіною Колмогоровою був роман, більше схожий на платонічне кохання. Це також можна побачити на знімках, зроблених студентами під час подорожі уральськими просторами.
Сходження на гору
Приватні розслідування перевалу Дятлова показали, що після відходу Юдіна група кілька днів пробиралася крізь лісову гущавину, дійшовши до річки Ауспії. 31 січня експедиція була біля підніжжя гори Холатчахль. Студенти спробували піднятися на неї, однак гора виявилася ненадійною, а її схили — непридатними для такого навантаження. Тому хлопці повернулися до русла річки. Багато хто пов’язує трагедію на перевалі Дятлова з горою Холатчахль.
Згідно з легендами, вона пов’язана з душами загиблих людей, які намагалися знайти спокій на її вершині. Гора мерців на перевалі Дятлова (так у народі називали Холатчахль) довгі роки вважалася темним і злим місцем. Місцеві жителі стверджували, що сходження на неї загрожує швидкою смертю. Таємниця гори перевалу Дятлова й досі залишається нерозгаданою. Багато експертів стверджують, що саме її підніжжя стало місцем зіткнення групи туристів зі справжнім злом.
Друга спроба сходження
Попри невдачу, туристи 1 лютого 1959 року спробували знову піднятися на вершину Холатчахль. Цього разу вони знайшли більш надійний шлях, тож спроба піднятися на схил гори виявилася успішною. Молоді люди зупинилися на ночівлю неподалік перевалу, який тоді ще не мав відомої назви. Студенти розібрали намет, встановили пристосування для захисту від вітру. Вважається, що група туристів мала рухатися до селища Вижай, яке мало стати останньою точкою їхнього маршруту. Спочатку передбачалося, що цей шлях вони пройдуть до 12 лютого. Але через затримки Дятлов оголосив нову дату прибуття — 14 лютого. Про це він також повідомив Юдіна, який мав передати інформацію на базу.
Підготовка до пошуків
Що сталося насправді на перевалі Дятлова, й досі невідомо. Варто спробувати реконструювати пошуки групи туристів, щоб детально ознайомитися з обставинами трагедії. Спочатку керівництво спортивного клубу, учасниками якого були студенти, не поспішало проводити масштабні пошуки. Директор організації навіть обмовився, що від Ігоря Дятлова надійшла телеграма, в якій він повідомляв про затримку. Однак через тиск з боку батьків зниклих дітей пошуки все ж були організовані.
У цей період з’ясувалося, що в спортивному клубі немає копії маршруту, яким мали йти туристи. Це напряму суперечило правилам безпеки. На керівництво клубу обрушився шквал критики. Проте на допомогу прийшли знайомі членів експедиції, які знали про запланований маршрут. Саме з їхньою допомогою вдалося організувати пошуки студентів.
Читайте також:
Перші спроби знайти групу Дятлова
Маршрут було відновлено лише 19 лютого. 21 лютого за складеним шляхом провели авіарозвідку, яка не дала жодних результатів. Це було зумовлено поганою видимістю через несприятливі погодні умови. Невдовзі було ухвалено рішення відправити на допомогу студентам кілька експедиційних груп, що складалися з волонтерів. Активну участь у пошуках також брали місцеві жителі, військові, альпіністи. Ніхто не вірив у те, що з «дятловцями» трапилося щось серйозне. Волонтери припускали, що хтось із групи захворів або постраждав, тому похід тимчасово зупинили.
Активну участь у пошуках брали мисливці мансі. Саме вони підказали, що неподалік річки Ауспії знаходяться сліди перебування туристичної експедиції. Волонтери кілька днів добиралися до підніжжя гори Холатчахль. 25 лютого лижники виявили підозрілу рудувату пляму посеред білого покривала снігу. Підійшовши ближче, хлопці побачили намет учасників експедиції Дятлова. Проте він виявився порожнім.
Оглянувши намет детальніше, лижники помітили надрізи на одному з його боків. Усередині були всі особисті речі студентів: рюкзаки, теплий одяг, валянки, документи, побутові речі. Все виглядало так, ніби туристи просто зупинилися на ночівлю, а потім раптово зникли.
Страшна знахідка
Оптимістичний настрій рятувального загону не виправдав очікувань. 27 лютого на березі річки Лозьва були виявлені трупи Дорошенка і Кривоніщенка. Хлопці були роздягнені майже до спідньої білизни. Навколо них знаходилися залишки багаття, а також обгорілий одяг. Рятувальники вирішили, що ці хлопці загинули першими. За 300 метрів від берега річки волонтерів чекав новий жах — труп Ігоря Дятлова. Хлопець був одягнений абияк, ніби вдягався в сильному поспіху. Поза Дятлова свідчила про те, що перед смертю він ніби захищався від когось або чогось.
Трохи вище по схилу був виявлений труп Зіни Колмогорової. Дівчина була одягнена досить тепло. На її тілі були синці та подряпини незрозумілого походження. Поки рятувальники шукали тіла інших 5 студентів, слідча група почала розслідування, щоб з’ясувати, чому студенти покинули спальне місце майже голими, маючи при собі все необхідне спорядження для виживання.
Виявлення інших тіл
Лише 5 березня вдалося виявити труп Рустема Слободіна. На його тілі також були дивні подряпини та ушкодження, які не були характерними для падіння, бійки чи ударів об каміння. Лише 5 травня було знайдено труп Людмили Дубініної. Тіло дівчини було сильно понівечене: на обличчі не було м’яких тканин, спостерігалися сильні ушкодження ребер, характерні для волочіння, один з уламків ребра пробив саме серце дівчини. Неподалік від тіла Дубініної були виявлені трупи решти учасників групи Дятлова — Тібо-Бріньйоля та Золотарьова. Їхні тіла також свідчили про жорстоку насильницьку смерть.
Що сталося зі студентською експедицією: версії
Що сталося на перевалі Дятлова в роки трагедії (1959 рік) — одна з головних загадок XX століття. Уже близько 60 років експерти намагаються її розгадати, щоразу поповнюючи список основних версій події. «Таємницю перевалу Дятлова розкрито» — подібні заяви звучали неодноразово. Але в кожній з них виявляються нестикування, які змушують знову шукати відповіді. Точна причина загибелі туристів на перевалі Дятлова невідома. Експерти пов’язували її з НЛО, шпигунськими змовами, сходженням лавини, зіткненням з Єті (сніговою людиною).
У ході розслідування було встановлено, що на одязі загиблих виявили радіоактивні частинки. Їх було стільки, скільки зазвичай виявляють у спеціалістів, які постійно працюють із радіоактивними матеріалами. Проте для студентів така ситуація була нетиповою. Після такої знахідки справа про загибель групи Дятлова стала однією з найсекретніших. Влада відмовлялася коментувати ситуацію й посилалася на стихійну силу, з якою туристи не змогли впоратися.
Жителі мансі розповіли, що ймовірно в період жахливого інциденту з туристами вони помітили в небі дивні вогняні кулі. Спочатку поліція не сприйняла таку заяву серйозно, але згодом виявилося, що таке явище бачили самі рятувальники, а також деякі туристи. Поліція пов’язала вогняні кулі з випробуванням міжконтинентальних ракет. Екстрасенси про перевал Дятлова говорять те саме. На їхню думку, група студентів загинула внаслідок жорстокого політичного експерименту. Проте жодних слідів вибуху чи динамічного удару на місці події виявлено не було.
Екстрасенси про перевал Дятлова висловлювалися неодноразово. Багато хто з них вважає, що причина досить банальна — це сходження лавини. Саме через потужний потік снігу туристи могли отримати серйозні ушкодження, подряпини, розриви. Можливо, саме тому вони швидко покинули намет, побоюючись, що лавина застане їх зненацька. Але за версією геологів, імовірність сходження лавини в цій місцевості вкрай незначна. Непереконливість цієї версії також пояснюється тим, що всі речі в наметі залишилися неушкодженими — як і сам намет.
Існували й версії про те, що під дією алкоголю чоловіки могли не поділити жінок і серйозно посваритися аж до загибелі всіх учасників групи. Проте в цю версію майже ніхто не повірив. По-перше, в подібні походи не брали підозрілих людей із психічними відхиленнями. По-друге, з алкоголю у студентів була лише одна пляшка спирту, яка при виявленні тіл була повною.
Деякі конспірологи вважають, що кілька учасників групи Дятлова були справжніми агентами КДБ. При цьому сам похід був лише формальністю. Він був потрібен для того, щоб передати іноземним агентам інформацію про ядерні випробування в СРСР. За версією конспірологів, решта учасників експедиції нічого про це не знали, тому поводилися насторожено під час зустрічі з новими людьми й, можливо, навіть фотографували їх. Це не сподобалося іноземним агентам, тож вони вирішили вбити студентів, щоб замести сліди. Цю версію багато хто вважає однією з найближчих до реальності. Адже Кривоніщенко працював на одному з закритих підприємств, де виготовляється зброєвий плутоній.
Існувала також версія про те, що причиною загибелі туристів став сильний вітер. Вважалося, що один зі студентів вийшов вночі з намету й був знесений потужним поривом вітру. Така ж доля спіткала й інших членів групи. Рятувальники швидко визнали цю версію неспроможною й зазначили, що отримані студентами травми не схожі на наслідки природного лиха.
Висновок
Трагедія на перевалі Дятлова — безперечно, одне з найстрашніших і найзагадковіших туристичних лих XX століття. За 60 років ця трагедія обросла чималою кількістю чуток і припущень. Люди пов’язують її зі стихійними лихами, шпигунськими махінаціями, банальною бійкою, вогняними кулями. Дехто стверджує, що студенти зіткнулися зі сніговою людиною, печерними людьми чи злими духами. Існувала також версія про те, що експедиція натрапила на злочинні організації, яких у тих місцях було чимало. Однак повністю збережені речі хлопців свідчать про те, що злочин мав явно інший характер, і його метою не була нажива. Не оминули й версії про участь у події Юрія Юдіна. Деякі експерти зараховували його до агентів КДБ, адже в його свідченнях також було багато неточностей і розбіжностей.
Багато хто сподівається, що одного дня зміниться влада, і чимало архівів КДБ буде розсекречено. Тоді, можливо, світ нарешті дізнається правду про те, що ж насправді сталося на перевалі Дятлова. Наразі ж залишається лише здогадуватися.
Ті, хто цікавиться трагедією, можуть переглянути фільми, зняті за мотивами архівних даних:
- Серіал «Таємниця перевалу Дятлова» (1997)
- Таємниця перевалу Дятлова (2013)
- Серіал Перевал Дятлова (2020)
