Аокіґахара «Рівнина зелених дерев» або «Дзюкай» – ліс, розташований на японському острові Хонсю на північний схід від підніжжя гори Фудзіяма. З настанням темряви про ліс починають говорити лише пошепки, подалі від сторонніх вух і очей. Раптові зникнення людей і часті самогубства – ось воно, істинне обличчя Аокіґахари. Про численні привиди, що блукають між густими заростями, давно складають страшні легенди.
Сумну відомість ліс здобув ще в Середні віки, коли під час сильного мору, доведені до відчаю бідняки приводили сюди немічних стариків і родичів на вірну загибель. Стогін людей, що вмирали, не міг прорватися крізь товщу листя, тому замикалися всередині Аокіґахари і розносився відлунням між нещасними. Японці вірять, що в Дзюкай навіть сьогодні можна зустріти озлоблених духів, які бажають помститися за свої страждання. Місцеві жителі намагаються не підходити до містичного місця близько і не радять робити цього допитливим мандрівникам. Навіть фото лісу Аокіґахара викликають неконтрольований приступ паніки та страху.
- Розташування: на японському острові Хунсю
- Утворився: приблизно 1200 років тому
- Координати: 35.47597635596796, 138.64062951253447
- Площа плато: 35 км²
- Рельєф: безліч скелястих печер
- Кількість смертей протягом року: приблизно 70-100 людей
Японський ліс Аокіґахара та його самогубці
Аокіґахара – це похмурий японський ліс площею близько 35 квадратних кілометрів. У 864 році вулкан Фудзі прокинувся від сну, і розпечена лава ринулася на територію лісу, сформувавши рельєф та обриси загадкової місцевості. Саме тоді тут виникли покриті густими лісами гірські долини, зламання та жерла, скелясті печери і низини, що забезпечують постійну тишу та спокій. Якщо не знати про погану славу лісу і не намагатися забратися в його найглухіші частини, то з виду він може здатися достатньо гарним і привабливим для сімейного відпочинку, пікніка або романтичного побачення під місяцем.
Насправді Дзюкай зберігає в собі безліч таємниць і дивностей, першою з яких є наявні тут магнітні аномалії. На території Аокіґахари компаси не працюють, а їхні стрілки буквально божеволіють. Вчені припускають, що цей феномен може бути пов’язаний із покладами залізної руди, однак японці пов’язують це з потойбічними істотами та привидами.
У лісі присутня величезна кількість табличок, знаків і воріт, які застерігають мандрівників проникати в найглибші частини незвичного лісу. Загубитися в Аокіґахарі може навіть найдосвідченіший і найобізнаніший мандрівник, оскільки тут відсутні будь-які навігаційні шляхи та позначення.
Там, де тягнуться нитки, можна побачити й необережно розкидані особисті речі. Серед дерев лежать:
- жіночі сумки;
- мобільні телефони;
- гаманці та портмоне;
- взуття;
- уламки дзеркал;
- одяг та ін.
Іноді всі предмети можуть бути зібрані в одну акуратну купку. Там же трапляються обгортки від сендвічів і банки з-під напоїв, які стали останньою трапезою самогубця.
Якщо мандрівник знайде порожні банки від ліків, то майже з 100% ймовірністю там були знеболювальні або снодійні, що полегшували прихід смерті. Здебільшого люди приходять до Аокіґахари, щоб повіситися, але є й ті, хто обрав смерть через передозування.
За дослідженнями, щорічно із сутінкового лісу вивозять близько сотні мертвих тіл. Точно невідомо, скільки недоторканих решток продовжують лежати серед заростей і чи знайдуть їх коли-небудь. У Японії існує спеціальна група, яка регулярно обстежує ліс і займається пошуком трупів в Аокіґахарі. Якщо учасники загону знаходять ще живу людину, яка намагається покінчити з життям, вони забирають її і відвозять до так званого «безпечного дому», де з нею починає працювати кваліфікований психолог.
Сьогодні місцева влада заборонила розголошувати будь-яку інформацію про реальну кількість самогубців, які покінчили з собою в Дзюкай. Вони ретельно охороняють дані як від населення, так і від ЗМІ. Це пов’язано з тим, що місце набуло надто великої популярності, що збільшило нову хвилю туристів, а, відповідно, і суїцидників. Більше людей крокує в прірву лише з мосту «Золоті Ворота», розташованого в США.
Залишатися в лісі смерті Аокіґахара з ночівлею надзвичайно не рекомендується. Для цього є кілька причин:
- Надзвичайно вразливих людей такі ночівлі можуть довести до сильного переляку, а в найгіршому випадку – і до інфаркту.
- Японці вірять, що такі ночівлі демонструють неповажне ставлення до померлих і духів.
- Легенди про Аокіґахару розповідають, що саме вночі тут активізуються темні сили, тому людина може просто не дожити до ранку.
Маги, екстрасенси та чаклуни переконані, що територія Дзюкай повністю просякнута негативною енергією. Вона пронизує все навколо: дерева і листя, скелі та низини, траву і квіти. Саме тому не можна нічого брати зі зловісного лісу та приносити до власного дому. Вважається, що підібрана тут річ рано чи пізно погубить свого власника та інших членів родини.
Розташування лісу Аокіґахара на Google карті:
Читайте також:
Чому ліс Аокіґахара є улюбленим місцем самогубств і як на це вплинуло минуле Японії
Японія – це досить благополучна країна, тому багато людей не розуміють, чому в глибинах Аокіґахари відбувається стільки самогубств. Вчені вважають, що це пов’язано з менталітетом місцевих жителів: протягом кількох століть у них формувалося поняття честі, безпосередньо пов’язане із соціальним статусом. Втрата останнього одразу ж означала й перше. Так, якщо людина з якихось причин залишалася без роботи, це розцінювалося як найгірше зло, а не як можливість спробувати щось нове і реалізувати власний потенціал у більш цікавій сфері. Окрім цього, поліція регулярно знаходить тут тіла жінок і юнаків, які покінчили з життям разом.
Японці вірять, що душі, які не можуть бути разом у цьому втіленні, обов’язково з’єднаються в наступному. Саме тому закохані так часто вирішують піти, взявшись за руки.
Не останню роль у поганій славі лісу зіграла й література, зокрема твір, у якому автор описав Аокіґахару як прекрасне місце, щоб зробити свій останній подих. Понад 1,2 млн примірників цієї книги розлетілися по всій Японії, а деякі з них і досі продовжують лежати в хащах Дзюкай поруч із бездиханними тілами. Не дивно, що самогубства стали головним символом лісу і зробили його найстрашнішим у світі.
Японський ліс Аокігахара та його самогубці
Відвідати Рівнину зелених дерев можна як самостійно, так і у складі туристичної групи. Ще на шляху до сутінкового лісу всіх мандрівників попередять про небезпеку і побажають бути максимально обережними. Викривлені дерева, звисаючий мох і всюди зияючі печери можуть навести жах з перших же хвилин. Дзюкай наче ожив і зійшов зі сторінок готичних казок, тому будь-який шурхіт, що пронизує місцеву мертву тишу, змушує обернутися і переконатися, що за твоєю спиною нікого немає.
Дістатися до лісу можна кількома шляхами:
- від станції Сіндзюку (Shinjuku);
- За допомогою експреса Azusa (JR Chuo line) з кількома пересадками.
Розкинута на кілька кілометрів лісиста рівнина не дозволяє правильно зорієнтуватися, та й небо над сплячим вулканом Фудзі майже завжди затягнуте темними хмарами або грозовими хмарами. Як зазначалося раніше, не варто сподіватися й на компас, стрілки якого постійно змінюватимуть своє положення. Недарма японці вірять, що людина, яка насмілилася зайти в серце Аокіґахари, вже ніколи не зможе звідти вийти. Легенди про ліс Аокіґахара кажуть, що духи обов’язково заманять людину в найпотаємніші куточки і назавжди залишать її поряд із собою.
Цікаві факти та легенди про ліс Аокіґахара в Японії
Існує кілька цікавих фактів про Дзюкай:
- Аокіґахару часто називають лісом самогубців.
- На території лісу є схили, здатні повністю заглушити будь-який звук.
- Вічна тиша та вологе повітря, що присутні тут, надзвичайно негативно впливають на людську психіку.
- На Рівнині зелених дерев відсутня будь-яка живність: з якихось незбагненних причин тут не водяться тварини та птахи.
- Дерева на загадковій місцевості ростуть виключно по кривій траєкторії, хоч один рівний стовбур тут знайти неможливо.
- Сьогодні ліс вважається аномальною зоною.
Аокігахара – це одне з найстрашніших і містичних місць на планеті. Щороку тут знаходять десятки трупів, а місцеві жителі намагаються уникати ліс і не підходити до його хащ.
Легенди про рівнину зелених дерев добре відомі кожному японцю. Перші згадки про моторошний ліс сягають Середньовіччя. У часи дефіциту й нестачі продовольства населення країни сильно голодувало. У цей період виник обряд під назвою уламбусуте. Щоб хоч якось прогодуватися, люди звозили в Дзюкай немічних старих і дітей, прирікаючи їх на довгу й болісну смерть.
Залишені люди до останнього подиху проклинали своїх катів, наповнюючись злобою та одержимістю. Після смерті їхні душі перетворювалися на юреїв – духів із довгими тонкими руками, тілами без ніг і сяючими багряним вогнем очима. Згідно з повір’ями, сьогодні юреї блукають лісом, видають стогони й зітхання, а також мстять людям.
Втілення у культурі
Дзюкай приваблює не лише самогубців і допитливих туристів, але й творчих діячів. Це місце згадується в багатьох творах культури й мистецтва: книгах, фільмах, музиці та ін. Найбільше зловісна атмосфера лісу розкрилася в літературі:
- «Вежа хвиль», 1961. Сейчо Мацумото створив роман, присвячений містиці Аокігахари;
- "Море дерев", 1997, Янніка Мерфі;
- «Ліс самогубців», Джеремі Бейтс та ін.
Усі створені твори розповідають про похмурий ліс, що розкинувся біля підніжжя Фудзі, та існуючі тут перекази. Читач зможе на власному досвіді відчути густоту місцевих крон, безмовність навколишньої дійсності й смертельні випробування.
Особливий інтерес становлять і фільми про ліс Аокігахара:
- «Море дерев», 2004. Японський фільм покаже історію 4 самогубців, які відвідали глибини Дзюкаю.
- «Море дерев», 2015. Містична драма від Гаса Ван Сента змусить замислитися й зануритися у власне підсвідоме. Сюжет фільму розповість про героя, який вирішив покінчити з собою в містичному лісі. Прибувши на місце, чоловік зустрічає іншого японця, що має схожі мотиви. Разом герої вирушають у подорож Аокігахарою, розмірковуючи про прожиті життя.
- «Ліс примар», 2016. Захопливий хорор зосереджений навколо головної героїні, яка вирушила на прогулянку до таємничого лісу. Згодом Сара приїжджає до Японії, щоб знайти свою безслідно зниклу сестру-близнючку. Тут їй доведеться зіткнутися зі злими духами й зрозуміти, що місцеві байки насправді є не дурним вигадом, а реальністю.
Фільми про ліс Аокігахара допоможуть більш детально вивчити його історію й зрозуміти, чому він так приваблює самогубців. Крім цього, рівнина зелених дерев згадується й у ряді музичних творів: «Aokigahara», «My Ixxx», «Aokigahara» тощо. У мережі можна знайти багато фото Аокігахари, а також ілюстрацій і картин. Завдяки цим творам можна дізнатися, де знаходиться Аокігахара і чому він має погану славу.
Логан Пол та Аокігахара
У 2017 році відомий ютуб-блогер Пол Логан разом із кількома однодумцями вирушив до Дзюкая, щоб залишитися там з ночівлею на новорічну ніч. Дещо пізніше молоді люди знайшли тіло, що висить на дереві, в лісі Аокігахара. У 2018 році рівнину зелених дерев відвідали 4 поети за завданням телеканалу BBC, щоб написати там низ творів. В результаті експерименту вони створили низку коротких оповідань та віршів, присвячених лісу самогубств.
Висновок
Аокігахара – це місце паломництва для сотень самогубців, які приїжджають сюди не лише з Японії, а й з усього світу. Саме тут відбуваються одні з найтрагічніших смертей, розповідають про крижані легенди та застерігають від існуючих небезпек.
Один коментар
Тарас
at 11:07Місце, яке нагадує, як важливо берегти життя. Люди бережіть себе!