Кораблі-примари та історія найвідоміших випадків

Кораблі-привиди — це морські судна, які свого часу зникли в морській безодні, але продовжують самотнє блукання хвилями океану без екіпажу. Такі кораблі мають у своїх історіях як містичні, так і цілком реальні свідчення.

Зміст

Топ 10 кораблів-привидів

Історія налічує безліч легенд і таємниць про кораблі-привиди, що борознили океани протягом століть.

Як називається корабель-привид з найвідомішою легендою? Якщо хтось і не знайомий з його історією, то назву Летючий Голландець, мабуть, чув кожен. Це справді найвідоміший корабель-привид у світі. Але мало хто знає інші історії про знайдені кораблі-привиди.

Топ кораблів-привидів із наймістичнішими історіями:

Читайте також:

Снігова людина

Корабель-привид «Летючий Голландець»

У 1641 році голландське судно під проводом капітана Філіппа ван дер Декена поверталося до Нідерландів, проходячи морський шлях південніше екватора.

На борту, окрім команди, також пливла закохана пара. Капітан корабля був зачарований красою дівчини й через ревнощі вбив її нареченого. Дівчина не витримала втрати й кинулася за борт. З цього моменту корабель почав потрапляти в неприємності, а його капітан поволі божеволіти.

Коли корабель пропливав повз мис Доброї Надії, почався ураган, однак капітан продовжив плавання. Забобонні матроси, злякавшись смерті, вчинили бунт, у відповідь на який Ван дер Декен застрелив кількох підлеглих. Після цього він поклявся, що доки мис не буде пройдений, ніхто з команди не побачить суші.

Вищі сили почули ці слова, і тепер «Летючий Голландець» приречений вічно борознити океан. Вважається, що прокляття можна зняти: раз на 10 років капітан може зійти на берег і знайти дівчину, яка погодиться вийти за нього заміж по любові.

Ця історія була описана в записках ірландця Джорджа Беррінгтона «Плавання до Ботнічної затоки», а згодом підтверджена кількома сотнями свідків у різний час.

Моряки бачили, як із туманних хмар повітрям з’являється велике, але обветшале вітрильне судно — привид корабля. Зустріч із Голландцем є передвісником лиха. Голландець входить до списку кораблів-привидів, що й досі борознять океани.

Сучасні науковці пов’язують цю легенду з явищем фата-моргани або міражу.

Зверніть увагу! Фата-моргана — це оптичний ефект, за якого віддалені морські об'єкти видно зі спотвореннями. Створюється ілюзія ширяння в повітрі.

Леді Лавібонд

13 лютого 1748 року капітан корабля Саймон Рід святкував своє весілля з молодою дівчиною. На урочистості були присутні родичі молодят і вся команда, включно з помічником і другом капітана, який таємно був закоханий у наречену.

Не витримавши любовних страждань, помічник капітана вирішив згубити себе, кохану, а заодно і весь корабель. Уночі він убив матроса за штурвалом і спрямував судно на Гудвінські мілини в Північному морі. Це місце, недалеко від узбережжя Великої Британії, славиться тим, що затягує кораблі в свою безодню.

За історією, корабель-привид з’являється раз на 50 років біля берегів Англії. Це підтверджується численними свідченнями з кораблів, що пропливали повз Гудвін. За словами моряків, вони могли зблизька спостерігати старий корабель і навіть намагалися надати допомогу екіпажу. Однак на голосові сигнали ніхто не відповідав, а підходити ближче було небезпечно для суден.

Дженні

У 1822 році вантажна шхуна «Дженні» вирушила до Нової Зеландії. На борту разом із капітаном і матросами перебували дружина командира Джулія та пес на прізвисько Джеп.

Під час подорожі корабель збився з маршруту через погану погоду й попрямував на південь до берегів Антарктиди. Через втрату вітрил шхуна не могла повернутися на попередній курс.

Корабель-привид морів продовжував дрейфувати серед морських хвиль ще 37 років, доки на нього не натрапило судно, що пропливало повз. На борту виявили замерзлі останки команди. Тіло капітана корабля знайшли в каюті за письмовим столом. Судно було затоплене, щоб екіпаж «Дженні» знайшов спокій на дні океану.

«4 травня 1823 року: 71 день без їжі. Живим залишився тільки я…»

Запис із бортового журналу капітана «Дженні».

Аналогічна історія про корабель-привид, що застиг у кригах, пов’язана із суднами:

Вітрильний корабель «Мальборо»

У 1890 році вітрильний корабель на чолі з досвідченим капітаном Хідом вирушив із Нової Зеландії до Великої Британії торгувати шерстю та м’ясом. Його шлях пролягав через кладовище кораблів. У призначений термін корабель не прибув до порту. Було оголошено масштабні пошуки, які зрештою не дали жодних результатів.

Корабель-привид зʼявився лише через 24 роки майже там, де й зник. Команда торговельного судна, яка виявила корабель, жахнулася, побачивши майже не зворушений часом «Мальборо»: вітрила були на місці, так само, як і команда. Різниця полягала лише в тому, що замість живих людей на постах чергували скелети.

СС Валенсія

У 1906 році новітня модель пароплава «СС Валенсія» або «SS Valencia» розбилася об скелі в Тихому океані біля Ванкувера. Свідками цієї трагедії стали судна, що пливли неподалік.

У днищі корабля утворилася тріщина, і щоб не затопити судно, командир ухвалив рішення посадити його на мілину. На борту було багато пасажирів, які намагалися врятуватися на шлюпках. Через паніку виникла тиснява, а деякі шлюпки розбилися об рифи. У катастрофі змогли вижити лише одиниці — 37 осіб. Вони врятувалися завдяки суднам, що підійшли на допомогу.

Попри те, що було досить багато очевидців краху корабля, зокрема й пасажирів, які вижили, корабель-привид «СС Валенсія» був помічений дрейфуючим біля берегів Ванкувера. Люди на його борту продовжували намагатися врятувати свої життя. Також є свідчення про знайдену шлюпку зі скелетами пасажирів.

Історія корабля «Марія Целеста»

У 1872 році торговельне судно «Марія Целеста» вирушило з вантажем до Генуї. Екіпажем командував досвідчений мореплавець Бенджамін Бріґґс, який узяв у подорож дружину й маленьку доньку.

Буквально відразу судно зникло. Його виявили неподалік Гібралтарської протоки приблизно через місяць. На судні не було людей, однак усе вказувало на те, що його покинули нещодавно. Усі речі лежали на своїх місцях, зокрема скринька дружини капітана з коштовностями, грошима та іграшки їхньої доньки.

У судновому журналі останній запис стосувався лише координат корабля. Єдиної шлюпки на місці не було. Корабель був відбуксований, а місцева влада розпочала розслідування, що тривало понад 10 років і не дало жодних результатів.

«Доля екіпажу Mary Celeste збільшить собою число таємниць океану, які відкриються лише в той великий день, коли море віддасть своїх мертвих».

Цитата з висновку комісії у справі корабля «Марія Целеста».

Уран Медан

У 1947 році на британську станцію прослуховування надійшов сигнал лиха з корабля з Голландії «Уранг Медан» (Ourang Medan). Голос у приймачі був дуже слабким і виснаженим. Матрос повідомляв, що всі члени екіпажу, ймовірно, мертві, і він один-єдиний поки що залишається живим.

До місця лиха було направлено рятувальну команду, тоді як берегова служба продовжувала підтримувати зв’язок із матросом. Його останніми словами були: я вмираю.

Прибулі рятувальники виявили корабель із повністю мертвим екіпажем. Через деякий час судно загорілося й вибухнуло, тому встановити точну причину смерті команди не вдалося. Вважається, що екіпаж отруївся сильними хімічними реагентами, які судно перевозило нелегально.

Бейчімо

Великий вантажний пароплав «Бейчімо», збудований у Швеції, у 1931 році здійснював перевезення хутра вздовж узбережжя Канади з півночі. На початку жовтня через погані погодні умови корабель був захоплений льодом і не міг продовжити плавання. Частину команди евакуювали літаком, а інша залишилася охороняти цінний вантаж.

Наприкінці листопада почалася непроглядна біла завірюха, після якої великий корабель кудись зник. Залишена команда припустила, що судно затонуло, однак мисливець, що проходив повз, повідомив їм, що бачив пароплав нижче за течією приблизно за 45 миль.

Команда вирушила на пошуки. Судно зрештою було знайдено неушкодженим, але все ще застряглим у кригах. Було вирішено забрати перевезене хутро й залишити корабель.

Упродовж наступних років порожній корабель-привид постійно з’являвся біля берегів Канади та Аляски. Востаннє його бачили наприкінці 1960-х рр.

Вітрильник «Сіберд»

У 1850 році цей вітрильник був виявлений неподалік від острова Род-Айленд. Згодом він сів на мілину.

Місцеві жителі вирішили оглянути фрегат. Зовні, як і всередині, він був неушкоджений: корпус і вітрила були в доброму стані й без пошкоджень, вантаж і карти — на місці, на кухні стояла чашка з гарячою кавою, у кают-компанії були розставлені столові прибори, а в одній із кают виявили собаку.

Усе було в нормі, за винятком одного: на борту не було жодної людини. Подальше розслідування не змогло встановити причину зникнення екіпажу.

Керрол А. Дірінг

Наприкінці січня 1921 року біля Східного узбережжя США зникла шхуна «Керролл А. Дірінг». Як з’ясувалося, судно сіло на мілину біля мису Хаттерас, що було не рідкісним явищем через мілини в цьому районі.

Піднявшись на борт, рятувальна команда побачила, що корабель був порожнім, а екіпаж кудись зник. Цей випадок був не першим. До «Керролл А. Дірінг» у цьому районі зникли ще 9 кораблів разом з екіпажами.

Оскільки корабель не підлягав відновленню, було ухвалено рішення знищити його вибухом. Через деякий час рибалка Кріс Ґрей знайшов пляшку з листом, нібито від команди загиблого судна, з проханням про допомогу. У листі йшлося про те, що судно було атаковане піратами, а вся команда взята в полон. З урахуванням проведеного аналізу лист було визнано підробкою, однак ніхто не міг підтвердити чи спростувати його справжність.

Корпус затонулого корабля-привида був видимий до 1955 року, допоки його не знищив шторм. Уламки корабля згодом були переміщені до місцевого музею «Кладовище Атлантики».